Постанова Київський апеляційний суд № 757/19777/22-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2023 року м. Київ Справа №757/19777/22-ц Провадження № 22-ц/824/4896/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 07 червня 2023 року Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Олешко Л.Ю. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що спільне життя між сторонами не склалося, у зв`язку із різними поглядами на життя та різними правилами співжиття, спільну мову знайти не можливо. Подальше сумісне життя, примирення між позивачем та відповідачем, збереження сім`ї є неможливим та таким, що буде суперечити інтересам сторін. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідний актовий запис № 2229. Залишити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992, 40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду подано апеляційну скаргу, в якій він посилаючись на незаконність та прийняття рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд, відмовляючи в наданні строку для примирення, не надав оцінку доказам, наданим відповідачем, які свідчили про високу ймовірність примирення сторін. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 січня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2023 року витребувано з Печерського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи №№757/19777/22-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. 08 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. 15 березня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року справу призначено до розгляду з викликом сторін. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Зазначила, що вона не має наміру відновлювати шлюбні стосунки з апелянтом, оскільки, між ними відсутні сімейні відносини. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Видюк Д.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явися. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 . Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахуваши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27 жовтня 2001 року сторони зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідний актовий запис № 2229. Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 367 ЦПК України, встановивши, що сім`я фактично розпалась, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону. Крім того, колегія суддів враховує нотаріально посвідчену заяву відповідача від 26.10.2022 року, в якій він не заперечував проти розірвання шлюбу. За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна