Ухвала КАС ВС № 640/7890/20

УХВАЛА 12 червня 2023 року м. Київ справа №640/7890/20 адміністративне провадження № К/990/19576/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №640/7890/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, УСТАНОВИВ : Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо внесення 17.12.2019 додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під №17127375, згідно з якими визначено розмір основного зобов`язання позивача в сумі 1 143 406,48 грн., а також визначено об`єктом обтяження інше рухоме майно позивача, майно на яке позивач набуде право власності у майбутньому, та зобов`язати відповідача виключити ці додаткові відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 16.11.2020 позов задовольнив. ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 38 400,00 грн., розглянувши яку, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив додаткове рішення від 27.11.2020 про її задоволення. Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення суду першої інстанції від 16.11.2020 та додаткове рішення від 27.11.2020 залишено без задоволення, а вказані судові рішення - без змін. В подальшому на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн., надану у зв`язку з розглядом судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2020. Розглянувши цю заяву ОСОБА_1 , Шостий апеляційний адміністративний суд задовольнив її частково, вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн., а в іншій частині вимог заяви - відмовив, про що ухвалив додаткову постанову від 12.04.2023. Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за означеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку та/або постановами суду апеляційної інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Перевіркою змісту поданої касаційної скарги встановлено, що, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами «в» і «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи. Так, посилаючись на існування виняткових обставин, скаржник вказав на помилковість віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності з огляду на накладення контролюючим органом обтяження на рухоме майно позивача в межах суми 1 143 406,048 грн. Проаналізувавши дані твердження позивача, Суд дійшов висновку, що з огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже посилання скаржника на те, що остання була віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності помилково та не підлягала розгляду у спрощеному провадженні, є неприйнятними. Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої її оцінки останнім. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Суд вважає, що, у даному випадку, позивач не обґрунтував свої аргументи тими обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, а тому такі не можуть бути враховані судом касаційної інстанції як підстава за пунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023, ухвалена у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 у справі №640/7890/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова