Постанова 4852 № 175/243/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 червня 2023 року м. Дніпросправа № 175/243/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., за участю секретаря судового засідання Діденко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2023 року (суддя Заборський В.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №4244936 від 22.05.2021 року та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2023 у задоволені позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними доказами та при складанні спірної постанови працівником поліції дотримано вимоги чинного законодавства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач правил дорожнього руху не порушив, належних доказів щодо вчиненого правопорушення відповідачем не надано. Зазначає, що при розгляді адміністративної справи працівниками поліції безпідставно не було залучено свідка за клопотанням позивача. Також працівниками поліції були відхилені клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи та в наданні можливості реалізації права на правничу допомогу без належних на це обґрунтувань. Позивач також зазначив, що в оскаржуваній постанові є лише посилання на єдиний доказ, а саме прилад TruCam 0006771, яким було зафіксовано перевищення швидкості у населеному пункті. Разом з тим відео з даного приладу не містить інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці, а тому твердження відповідача про перевищення позивачем швидкості у населеному пункті без посилання на вказаний знак є не припустимим. Крім того, в момент фіксації перевищення швидкості працівник поліції рухався на зустріч транспортному засобу позивача, що могло призвести до похибки у вимірюванні швидкості. При цьому, ручне розміщення засобів автоматичної фото і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Також оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким би підтверджувались обставини стосовно розміщення дорожнього знаку « 5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. З матеріалів справи слідує, що постановою інспектора Луцької І.Т. серії ЕАР №6374750 від 06.01.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що 06.01.2023 року, о 10-37 год., він керував транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Лісна Слобідка Івано-Франківської області, який рухався зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив встановлене швидкісне обмеження руху транспортних засобів в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam 000677. Вказана постанова відповідача є предметом оскарження у цій справі. Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Серед вимог частини 1 статті 280 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Так, пунктом 12.4 Правил дорожнього руху встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною четвертою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину у вигляді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як зазначено вище, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовано приладом TruCam 000677 та до матеріалів справи надано відеозапис, з якого слідує що позивач рухався на автомобілі зі швидкістю 76 км/год. Про фіксування правопорушення саме цим вимірювачем зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові. До матеріалів справи відповідачем було долучено сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012, експертний висновок від 07.09.2021 (термін дії якого до 07.09.2024) та свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювання техніки. Наданий відповідачем відео доказ є належними та достовірними доказом у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України. Стосовно доводів позивача, що поліцейським порушено порядок використання вимірювача швидкості, адже такий вимірювач не був змонтованим на узбіччі, а знаходився в руках поліцейського, що суперечить статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», колегія суддів зазначає наступне. Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) встановлені види превентивних поліцейських заходів, до яких належить застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 частини першої). Стаття 40 Закону № 580-VIII регулює порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, частиною першої якої в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. За змістом частини другої статті 40 Закону № 580-VIII інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. В даному випадку лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. За таких обставин колегія суддів зазначає, що використання в даному випадку приладу TruCam 000677 в ручному режимі не порушує приписи ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Доводи позивача, що він бачив як при фіксації правопорушення працівник поліції рухався з приладом TruCam на зустріч транспортному засобу позивача, що могло призвести до похибки у вимірюванні швидкості, не підтверджується належними доказами. Також як вже зазначено раніше вказаний прилад, зокрема, призначений для використання в ручному режимі. Доводи позивача, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким би підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70», лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму, є хибним з огляду на наступне. Так, дорожній знак « 5.70» лише попереджає водія про можливість фіксації порушень ПДР та відповідно до вимог цих правил, водій повинен постійно виконувати їх вимоги, а не тільки тоді, коли володіє інформацією щодо здійснення контролю за їх дотриманням. Доводи позивача, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на дорожній знак 5.45 є помилковими, оскільки прилад TruCam вимірює швидкість об`єкта на який наведено лазерний приціл (на відео позначається курсором), автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості. Відповідно до сервісу Google maps, ділянка 146 км автодороги Н-10 пролягає саме через населений пункт Лісна Слобідка. Водночас з наданого позивачем звукозапису слідує, що останній заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості скористатися правовою допомогою адвоката та надання доказів, проте інспектором поліції у задоволені клопотання було відмовлено з посиланням на достатність доказів для розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що складена відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, то, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення та дотримання встановленої чинним законодавством процедури (порядку) розгляду справи певної категорії, нормами чинного процесуального законодавства покладено саме на суб`єкта владних повноважень, тобто на відповідача у даній справі. Так, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Водночас, лише встановлений факт вчинення особою правопорушення, який зафіксований належними та допустимими доказами, та за умови дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, може свідчити про правомірність та обґрунтованість рішень суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку згідно зі статтею 64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.» Отже законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, право на юридичну допомогу при розгляді справи. Вказане право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кореспондується з обов`язком посадової особи, яка розглядає справу, забезпечити реалізацію такого права. Такий обов`язок посадової особи, зокрема, передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015. Так, відповідно до п.4 Розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП. Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, таке питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач стверджує, що інспектором поліції не надано йому можливості реалізувати своє право на правову допомогу. Як слідує із наданого позивачем звукозапису, він заявив усне клопотання про необхідність скористатися правовою допомогою адвоката, проте інспектором поліції не було вжито жодних дій щодо надання позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Відповідачем під час розгляду даної справи, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надано суду жодних доказів, які б свідчили про дотримання відповідачем процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, за результатами якого винесено спірну постанову. Отже враховуючи те, що у справах даної категорії обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції констатує те, що у спірному випадку суб`єктом владних повноважень не було доведено дотримання прав позивача та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що не дозволяє стверджувати про правомірність оскаржуваної постанови, як про те зазначив суд першої інстанції. Порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у ряді постанов. Так, 18 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 524/9827/16-а, досліджував правомірність постанови поліцейського складеної на місті зупинки транспортного засобу без надання права водію скористатися правовою допомогою адвоката. Верховний Суд проаналізувавши положення статей 268, 271, 280 КУпАП зазначив, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В рамках вказаної справи було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення водій виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав інспектору усне клопотання, однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Вказаними діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі справа №524/3644/17. Враховуючи наведене, колегія суддів, дійшла висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у ході судового розгляду справи не доведено дотримання прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, а отже і процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині. Згідно з пунктів 4 частини 1 статті 317 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому у разі коли його позовні вимоги задоволено або задоволено частково. Як встановлено з матеріалів справи позивач, при поданні позовної заяви та апеляційної скарги сплатила судовий збір на загальну суму у розмірі 1342 грн. Враховуючи викладене, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1342 грн, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2023 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження по справі задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №4244936 від 22.05.2021. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1342 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні). Постанова набирає законної сили з дати прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко