Ухвала КЦС ВС № 500/1666/18

Ухвала 12 червня 2023 року м. Київ справа № 500/1666/18 провадження № 61-7775ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги, ВСТАНОВИВ: У березні 2018 року Комунальне підприємство «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» (далі - КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненрго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, яка, з урахуванням уточнених позовних вимог, склала: 33 811,55 грн - за послуги з централізованого опалення та 380,12 грн - за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення. Позов обґрунтовано тим, що КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» забезпечує ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послугами з централізованого опалення та обслуговування внутрішньобудинкових мереж по квартирі АДРЕСА_1 . Нарахування плати за послуги з централізованого опалення проведені на підставі витягів з постанови НКРЕКП № 1171 від 31 березня 2015 та № 1171 від 31 березня 2015 року в редакції від 09 червня 2016 року та рішення виконкому Ізмаїльської міської ради від 19 січня 2018 року № 49, а за обслуговування внутрішньобудинкових мереж - рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07 червня 2013 року №

461. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 16 761,10 грн та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення у розмірі 187,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 16 761,10 грн та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення у розмірі 187,11 грн. Вирішено питання судових витрат. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Таким чином, ціна позову у цій справі становить 34 191,67 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Посилання ОСОБА_1 на підпункт «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не є підставою, за наявності якої судові рішення підлягають касаційному оскарженню, оскільки заявником належним чином не обґрунтовано, що вона позбавлена можливості відповідно до положень ЦПК України спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Посилання ОСОБА_1 на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підстави касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак