Постанова Одеський апеляційний суд № 521/3790/23

Номер провадження: 33/813/740/23 Номер справи місцевого суду: 521/3790/23 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.06.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Сінько А.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника Врона Андрія Валентиновича, який діє інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28 січня 2023 року серії ААД № 124503, 28 січня 2023 року об 11 годині 10 хвилин, за адресою: автошлях «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» 55 км + 350 м, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та швидкості руху, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_1 порушив п.п. 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Вирішено питання стосовно судового збору. На вказану вище постанову суду, 13 квітня 2023 року адвокат Врон А.В., який діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку направив до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. За доводами апеляційної скарги протокол про адміністративне правопорушення від 28 січня 2023 року є недопустимим доказом, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи, які є суперечливими; ОСОБА_1 дотримувався вимог ПДР України, зокрема, щодо дозволеної швидкості руху та дистанції, отже помилковим є висновок суду першої інстанції про небезпечність обраних ОСОБА_1 швидкості руху та дистанції; апелянт вважає, що саме у діях ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , убачається порушення вимог ПДР України, які з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку із ДТП, що сталася. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Під час розгляду цієї справи суддею не в повному обсязі дотримано вказаних вище норм, що призвело до ухвалення передчасного і необґрунтованого судового рішення. Апеляційним судом встановлено таке. Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за скоєння вказаного вище адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 124503 від 28 січня 2023 року; схемою місця ДТП від 28 січня 2023 року; письмовими поясненнями учасників ДТП; фотографіями з місця ДТП, тому дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з роз`ясненнями п.24 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Враховуючи, що стаття 124 КУпАП є бланкетною, то при розгляді такої категорії справ, необхідно ретельно з`ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті". Пункт 1.3. ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 1.4. ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9. ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до п.13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Ураховуючи зазначене, водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , повинен був відповідно до вимог п.12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку. З наявних у справі матеріалів, а саме, схеми ДТП ( а.с. 3) убачається, що ця пригода сталася 28 січня 2023 року о 11:10 годині на 55 км +-350 м. автотраси м-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» при денному освітленні, за відсутності дорожніх знаків, світлофорного об`єкта, горизонтальної розмітки та недоліків у утриманні вулично-шляхової мережі, зовнішнього освітлення дороги, стан проїзної частини - мокрий. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 20 листопада 2014 року, у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку (справа № 5-18кс14). Отже під час розгляду адміністративного правопорушення предметом дослідження має бути питання наявності чи відсутності обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, причинного зв`язку між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та наслідками. З пояснень водія ОСОБА_1 , долучених до протоколу убачається, що він, 28 січня 2023 року керував автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з м. Коблево у напрямку м. Одеси зі швидкістю 40 км/год. О 11:00 автомобіль Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , що рухався перед ним різко загальмував, що призвело до його зносу і розвороту на слизькій дорозі. ОСОБА_1 відреагував на дорожню ситуацію та намагався уникнути зіткнення. Автомобіль, що рухався позаду автомобілю водія ОСОБА_1 - д.н.з. НОМЕР_3 не встиг зреагувати та здійснив зіткнення. З пояснень водія ОСОБА_3 , долучених до протоколу убачається, що він, 28 січня 2023 року керував автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_3 , з причепом об 11:10 годині зі сторони м. Коблево в сторону м. Одеса побачив, як перед ним сталась ДТП за участі двох автомобілів Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , та Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 . Водій автомобілю Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 , різко загальмував та авто розвернуло, після чого зіткнувся Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_3 зазначив, що їхав за ними та не зміг швидко зупинити свій автомобіль через що зіткнувся із автомобілями Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , та Toyota Yaris, н.з. НОМЕР_2 . З пояснень водія ОСОБА_2 , долучених до протоколу убачається, що вона, 28 січня 2023 року їхала з м. Коблево до м. Южний. Перед нею їхала фура, яка почала гальмувати. ОСОБА_2 також почала гальмувати, однак зрозуміла, що гальма не працюють. Після повторного натискання гальм з більшою силою автомобіль під її керуванням почало розвертати, що призвело до зіткнення з "бусом", потім з фурою. З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що водій ОСОБА_1 , відповідно до положень пункту 1.4. ПДР України мав право розраховувати на те, що й інші учасники виконуватимуть ці Правила. Разом з тим, зі схеми ДТП та фотографій з місця цієї пригоди убачається, що дорожнє полотно було мокрим, а відповідно до пояснень водія ОСОБА_2 , автомобіль під її керуванням мав несправність гальмівної системи. Оцінивши зміст зазначених вище пояснень учасників ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення від 28 січня 2023 року серії ААД № 124503 28 січня 2023 року та схеми ДТП, апеляційний суд приходить до висновку, що у дорожній ситуації, що склалась, водій ОСОБА_2 не врахувала дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, що мало наслідком створення на дорозі аварійної ситуації, яку водій ОСОБА_1 не мав змоги передбачити. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між діями водія автомобілю Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 та ДТП, що сталася. Апеляційний суд погоджується із посиланнями апелянта в якості доводів апеляційної скарги про відсутність належного обґрунтування судом першої інстанції наявності вини ОСОБА_1 , у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні та неналежної судом оцінки, наявним у матеріалах справи поясненням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , Отже протокол про адміністративне правопорушення та докази, що долучені до нього, містять у собі суперечливі та сумнівні відомості, що не узгоджується з стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, в частині того, що докази про що небуть можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Вказане залишилось поза увагою суду, що призвело до притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за дії, що не охоплюються диспозицією інкримінованої йому статті. За вказаних обставин, апеляційний суд вважає висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 є передчасним, необґрунтованим і не узгоджується із зазначеними вище вимогами КУпАП та матеріалами справи. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 року у справі N 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абз. 3 п. п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 той же Суд вказав, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абз. 2 п. п. 5.4 п. 5). Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Підсумовуючи наведене вище, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому вважає, що матеріалами справи не доведено складу адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення у зв`язку із чим провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності потрібно закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції скасовує постанову та закриває провадження у справі. Керуючись ст. 294 КУпАП постановив: Апеляційну скаргу адвоката Врона Андрія Валентиновича, який діє від імені ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко