Постанова КАС ВС № 640/26112/19

ф ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Київ справа № 640/26112/19 адміністративне провадження № К/9901/46023/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., секретар судового засідання Драга Р.В., за участю: представників позивача Василенко А.В., ОСОБА_1, представника відповідача Мавсисяна В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/26112/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021 (головуючий суддя Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.), УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2019 №0062615572, №0072615572. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, адміністративний позов задоволено частково. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 в частині відмовлених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі 640/26112/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС». Ухвалою суду від 18.05.2023 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.06.2023. З касаційної скарги слідує, що позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог такими, що прийняті без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство вказує, що всі перераховані в акті перевірки контрагенти - покупці харчових продуктів, товар постачався позивачем-продавцем цим покупцям шляхом самовивозу зі складу продавця. Наявність/відсутність складських приміщень у покупця жодним чином не спростовує реалізацію товару позивачем, тим більше, не може свідчити про нереальність господарських операцій. Позивач зауважує, що в оскаржуваних судових рішеннях повторюється інформація Акту перевірки про наявність кримінальних проваджень, показання осіб, які якимось чином пов`язані з контрагентами-покупцями, втім судами не надано оцінку відсутності/наявності вироків, не враховано відсутність зв`язку між показами осіб та господарськими операціями Товариства. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Судом отримано додаткові письмові пояснення Товариства. У судовому засіданні представниками позивача підтримано доводи касаційної скарги. Відзив податкового органу на касаційну скаргу Товариства до суду не надходив. Поряд з цим, представник відповідача у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечив. Як вважає контролюючий орган, позивачем не підтверджено реальність господарських операцій. Посилаючись на інформацію за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, представник відповідача зауважив, що перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств-контрагентів, відсутні трудові ресурси, матеріали для здійснення основного виду діяльності, зареєстровано кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212 КК України. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Суд касаційної інстанції, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.06.2019 №8703 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ОЛІУС». За результатом проведеної перевірки складено акт від 02.08.2019 №164/26-15-14-07-02-10/30573826, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2019 року на суму 58284 грн. та занижено податок на прибуток на загальну 3916291 грн., в т.ч. за півріччя 2016 року на суму 689405 грн., за три квартали 2016 року на суму 1461712 грн., за 2016 рік на суму 2549085 грн., за 1 квартал 2017 року на суму 14050 грн., за півріччя 2017 року на суму 132769 грн., за три квартали 2017 року на суму 1210280 грн., за 2017 рік на суму 1312897 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 12960 грн., за півріччя 2018 року на суму 25160 грн., за три квартали 2018 року на суму 38880 грн., за 2018 рік на суму 51840 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 2469 грн.; ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п. п. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо подання не в повному обсязі податкових розрахунків (форма №1-ДФ) за II квартал 2016 року -І квартал 2019 року. На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0062615572, яким за порушення п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4' 895' 364,00грн.; №0072615572, яким за порушення п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в Декларації реєстраційний номер № 9083442668 від 24.04.2019р. за І квартал 2019р. на суму 58284,00грн. Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платник податку, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також, зазначає, що податкове повідомлення рішення, яке ґрунтується на висновках контролюючого органу щодо необхідності нотаріального посвідчення договорів укладених з ФОП та надання актів виконаних робіт (наданих послуг) з відображенням повної інформації про виконані роботи (надані послуги) є протиправним, а відтак підлягає скасуванню. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 02.09.2019 №0062615572 та від 02.09.2019 №0072615572 в частині, яка стосується контрагента фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують надання послуг на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг). Оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України). Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту). Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач мав взаємовідносини з рядом контрагентів, які здійснювались на підставі типових договорів купівлі-продажу. Висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Результати аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, податковим органом покладено в основу висновків Акту перевірки. Відповідач вказує, що відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «ТД «Тагус» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «ТД «Тагус» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Оренекс» відкрито кримінальне провадження за №32017100000000104 від 11.07.2017, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212 КК України (щодо реєстрації від імені підставних осіб ТОВ «Оренекс» ТОВ «ТД «Тагус»). Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Оренекс» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, ТОВ «Оренекс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Оренекс» відкрито кримінальне провадження за №32017100000000104 від 11.07.2017, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно закону подаються для проведення державної реєстрації, зареєстрували від імені підставних осіб ТОВ «Оренекс», ТОВ «ТД «Тагус», ряд інших СГ. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Дієпродукт - Н» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Дієпродукт - Н» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Дієпродукт - Н» відкрито кримінальне провадження за №12016000000000224 від 26.07.2016 зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст. 209 КК України за фактами використання групою осіб завідомо підроблених реєстраційних документів підприємств господарської діяльності, та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі. У ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Укрпродмайстер» до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідно до баз даних ДФС у ТОВ «Укрпродмайстер» відсутні витрати на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інших витрат, необхідних для ведення фінансово - господарської діяльності суб`єкта господарювання. Крім того, ОУ ГУ ДФС у м. Києві надано пояснення від 14.10.2018 засновника ТОВ «Укрпродмайстер», який пояснив, що СГД не реєстрував, підприємницької діяльності від імені СГД не здійснював та не мав на меті її здійснювати. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «MPC - Окткан» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «MPC - Окткан» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «MPC - Окткан» відкрито кримінальне провадження за №32014100090000099 від 18.06.2014, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Сінтекс трейд» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Сінтекс трейд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо ТОВ «Сінтекс трейд» відкрито кримінальне провадження №32014110000000043 від 05.11.2014, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212 КК України, відкрито кримінальне провадження №42017111200000020 від 16.01.2017, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 191 КК України. Слідством установлено, що невстановлені особи у період 2016-2017 років на території Київської, Львівської, Харківської областей та м. Києва вчинили створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ «Сінтекс трейд» та ряд інших СГ з метою прикриття незаконної діяльності. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Агробонд - інвест» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Агробонд - інвест» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Агробонд - інвест» відкрито кримінальне провадження за №32017100080000028 від зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 212 КК України. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Оплот Експрес» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Оплот Експрес» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Оплот - експрес» відкрито кримінальне провадження за №12016000000000224 від 26.07.2016, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.358, ч. 3 ст. 209 КК України за фактами використання групою осіб завідомо підробних реєстраційних документів підприємств господарської діяльності та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» відкрито кримінальне провадження за №32014100090000099 від 18.06.2014, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. Вказане, на думку відповідача свідчить про здійснення господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами без настання правових наслідків, для забезпечення податкової вигоди третіх осіб шляхом формального оформлення первинних документів. Тобто, фактично ТОВ «ОЛІУС» було проведено господарські операції з контрагентами, що декларувалися, шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. Проаналізувавши вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанції погодились з висновками контролюючого органу у вказаній частині. Касаційний суд не вбачає підстав визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, з огляду на наступне. Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне. Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, Суд вважає, що докази у справі в цій частині судами не було оцінено у їх сукупності та системному зв`язку. Верховний Суд вказує, що висновки у цій справі зроблено без дотримання вимог норм процесуального права, зокрема статті 90 КАС України. Як вбачає касаційний суд з оскаржуваних судових рішень, суди не врахували, що податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції. Судами залишено поза увагою, що доводи податкового органу не містять посилань про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень, порушених 2014-2018рр, для встановлення судом фактів, що можуть свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Таким чином, суди попередніх інстанцій не використали активну роль суду для встановлення об`єктивної істини. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Касаційний суд наголошує, що відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкових-повідомлень рішень, і поза сумнівом - судових рішень. Суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги, що припущення відповідача, без підтвердження доказами у сукупності, викладені в Акті перевірки і повторені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не можуть відповідати критеріям законності та обґрунтованості. Як і не вбачається дотримання судами цих критеріїв щодо надання оцінки доводам позивача про статус контрагентів у господарських операціях, а саме, що останні - покупці товару. Колегія суддів доходить висновку, що у вказаній частині обставини справи мають бути встановлені належним чином з урахуванням документів та наданих сторонами доказів, оцінених у їх сукупності. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні. Необхідно враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує. Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню в оскаржуваній частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасуванню підлягають судові рішення у повному обсязі, поряд з цим, перевірці підлягає законність формування грошових зобов`язань позивача за операціями не враховуючи господарські відносини позивача з ФОП ОСОБА_2 , оскільки позивач у касаційній скарзі не наводить доводів порушення судами норм права у наданні оцінки згадуваним обставинам. Висновки судів у цій частині сторонами у справі не спростовуються. Керуючись статтями 345, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №640/26112/19 скасувати. Справу №640/26112/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. ------------------- ------------------- ------------------- В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова Судді Верховного Суду