Постанова 4855 № 640/26112/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26112/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліус» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 № 0062615572, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3916291,00 грн. та з штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 979073,00 грн.; № 0072615572, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в Декларації реєстраційний номер № 9083442668 від 24.04.2019р. за І квартал 2019р. на суму 58284,00 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про те, що висновки акта перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платник податку, а відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Також, зазначає, що податкове повідомлення рішення, яке ґрунтується на висновках контролюючого органу щодо необхідності нотаріального посвідчення договорів укладених з ФОП та надання актів виконаних робіт (наданих послуг) з відображенням повної інформації про виконані роботи (надані послуги) є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 р. адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 02.09.2019 № 0062615572 та від 02.09.2019 № 0072615572 в частині, яка стосується контрагента ФОП ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу позивача до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року відмовлено. 27.10.2021 у судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги товариства. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.06.2019 № 8703, було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ОЛІУС». За результатом проведеної перевірки складено акт від 02.08.2019 № 164/26-15-14-07-02-10/30573826 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС»», у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: - п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2019 року на суму 58284 грн. та занижено податок на прибуток на загальну 3916291 грн., в т.ч. за півріччя 2016 року на суму 689405 грн., за три квартали 2016 року на суму 1461712 грн., за 2016 рік на суму 2549085 грн., за 1 квартал 2017 року на суму 14050 грн., за півріччя 2017 року на суму 132769 грн., за три квартали 2017 року на суму 1210280 грн., за 2017 рік на суму 1312897 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 12960 грн., за півріччя 2018 року на суму 25160 грн., за три квартали 2018 року на суму 38880 грн., за 2018 рік на суму 51840 грн., за 1 квартал 2019 року на суму 2469 грн.; - ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п. п. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо подання не в повному обсязі податкових розрахунків (форма №1-ДФ) за II квартал 2016 року -І квартал 2019 року. На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 № 0062615572, яким за порушення п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4895364,00 грн.; № 0072615572, яким за порушення п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в Декларації реєстраційний номер № 9083442668 від 24.04.2019р. за І квартал 2019р. на суму 58284, 00 грн. Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 02.09.2019 № 0062615572 та від 02.09.2019 № 0072615572 є протиправними та підлягають скасуванню в частині, яка стосується контрагента ФОП ОСОБА_1 , з урахуванням того, що договори були укладені між позивачем (юридичною особою) та ФОП, а не з фізичною особою, відтак, додаткового нотаріального посвідчення не потребують. Натомість, відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують надання послуг на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг). Оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки. Проте, позивач вважає висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом не було враховано, що всі операції з контрагентами із продажу позивачем харчових продуктів мали реальних характер за укладеними з ними договорами на умовах передплати та самовивозом зі складу продавця, меншими партіями, що дозволило зекономити на логістиці. Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд безпідставно прийняв до уваги інформацію, що наявна у внутрішніх базах даних податкового органу щодо стану та обліку контрагентів позивача, яка не має під собою жодної доказової бази, при цьому, що позивачем було досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами, та на час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїми контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані, як платник податку. Згідно приписів ст. 308 КАС України, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача (в частині відмови в задоволенні позовних вимог). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України, як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. За змістом абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Тож, з наведеного слідує, що норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Так, згідно приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу. За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів, містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Згідно норм частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV). Колегія суддів звертає увагу на те, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети), передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат. Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПКУ порядку. Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб. Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій. Крім того, в даному випадку, необхідно дослідити реальну можливість контрагентів позивача поставити/отримати спірні товари з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Формальна наявність договорів, видаткових накладних і податкових накладних, не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач мав господарські взаємовідносини з рядом контрагентів, які здійснювались на підставі типових договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ «ОЛІУС» та рядом контрагентів. Так, 03.07.2017 між ТОВ «ОЛІУС» та ТОВ «ТД «Тагус» укладено договір купівлі-продажу № 0307/19, за умовами якого, продавець зобов`язується протягом дії цього договору продати покупцю продукти харчування та інші товари за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прас - листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід' ємною частиною цього договору) асортиментом, кількістю та ціною, а покупець зобов`язуються прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах. Водночас, в акті зазначено, що за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. Так, ТОВ «ТД «Тагус» зареєстровано 28.10.2015 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією; основний вид діяльності: 49.60 - неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДФС у м. Києві (Подільський район); декларація з податку на прибуток, 1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; остання декларація з податку на додану вартість подана за листопад 2017 року, декларації підписані: до серпня 2017 року ОСОБА_2 , з серпня 2017 року ОСОБА_3 ; засновник, директор (головний бухгалтер) у періоді 2017 рік - ОСОБА_3 Відповідно до баз даних податкового органу та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «ТД «Тагус» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «ТД «Тагус», відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. У ТОВ «ТД «Тагус» відсутні витрати на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інших витрат, необхідних для ведення фінансово - господарської діяльності суб`єкта господарювання. Згідно з базами даних ДФС, СУ ФР ТУ ДФС у м. Києві допитано гр. ОСОБА_2 щодо до реєстрації за грошову винагороду та непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності. 01.03.2016р між ТОВ «ОЛІУС» та ТОВ «Дієпродукт - Н» укладено договір купівлі-продажу № 0103/11, за умовами якого, продавець зобов`язується протягом дії цього договору продати покупцю продукти харчування та інші товари за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прас - листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід' ємною частиною цього договору) асортиментом, кількістю та ціною, а покупець зобов`язуються прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах. Водночас, за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. Так, ТОВ «Дієпродукт - Н» зареєстровано 11.12.2014 Києво - Святошинським районним управлінням юстиції; основний вид діяльності: 49.60 - неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДФС у Київській області; декларація з податку на прибуток, 1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; остання декларація з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року, декларації підписані: ОСОБА_6; ТОВ «Дієпродукт - Н» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари. Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ «Дієпродукт - Н» реалізовувало за 2016 рік антикорозійний грунт, послуги експедирування вантажу, дослідження кон`юктури ринку, інформаційно - консультаційні послуги, послуги ведення кадрового обліку, послуги прибирання приміщень, різноманітні фрукти та овочі, електроприлади, різні горіхі та ягоди, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «Дієпродукт - Н» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Дієпродукт - Н» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Дієпродукт - Н» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, позивачем надано до перевірки рахунки щодо господарських операцій з ТОВ «Укрпродмайстер» на загальну суму 380907,40 грн. Водночас, в акті перевірки зазначено, що за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. ТОВ «Укрпродмайстер» зареєстровано 22.12.2010 Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією; основний вид діяльності: 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими продуктами та жирами; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Деснянський район); згідно з даними 1 ДФ на підприємстві працювала 1 особа; декларація з податку на додану вартість подана за січень 2018 року, декларації підписані (за період взаємовідносин): ОСОБА_7 У ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Укрпродмайстер» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідно до баз даних ДФС, у ТОВ «Укрпродмайстер» відсутні витрати на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інших витрат, необхідних для ведення фінансово - господарської діяльності суб`єкта господарювання. Крім того, ОУ ГУ ДФС у м. Києві надано пояснення від 14.10.2018 відібране старшим о/у ОВС шостого відділу ОУ ГУ ДФС у м. Києві старшим лейтенантом податкової міліції Юрченко Є.П. у засновника ТОВ «Укрпродмайстер», який пояснив, що жодних СГД не реєстрував, підприємницької діяльності від імені СГД не здійснював та не мав на меті її здійснювати. Проте, що він являється засновником СГД, йому нічого не відомо, жодних документів, що стосуються фінансово - господарської діяльності вказаних підприємств, він не підписував, установчі документи та печатки підприємств та їх документів не отримував та на даний час не має. Зазначає, що не підписував та не надавав доручень іншим особам на представництво інтересів та вчинення будь - яких дій від свого імені, пов`язаних з діяльністю ряду СГД, зареєстрованих на його ім`я. 04.09.2019р. між ТОВ «ОЛІУС» та ТОВ «Оренекс» укладено договір купівлі-продажу № 0409/23, за умовами якого, продавець зобов`язується протягом дії цього договору продати покупцю продукти харчування та інші товари за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прас - листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід' ємною частиною цього договору) асортиментом, кількістю та ціною, а покупець зобов`язуються прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах. Водночас, в акті зазначено, що за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. ТОВ «Оренекс» зареєстровано 28.07.2017 юридичним департаментом Маріупольської міської ради; основний вид діяльності: 49.60 - неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Дарницький район); декларація з податку на прибуток, 1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; остання декларація з податку на додану вартість подана за листопад 2018 року, декларації підписані: ОСОБА_8; свідоцтво ПДВ анульовано 24.04.2019 (відсутність поставок та ненадання декларацій). ТОВ «Оренекс» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари. Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що TOB «Оренекс» реалізовувало за 2017 рік кварцеві резонатори, діоди, пускачі, трансформатори, мікросхеми, резистори, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «Оренекс» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Оренекс» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, ТОВ «Оренекс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Оренекс» відкрито кримінальне провадження за №32017100000000104 від 11.07.2017, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які відповідно закону подаються для проведення державної реєстрації, зареєстрували від імені підставних осіб ТОВ «Оренекс», ТОВ «ТД «Тагус», ряд інших СГ. Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено незаконну схему, направлену на обготівковування грошових коштів, мінімізацію податкових зобов`язань підприємств реального сектору економіки шляхом відображення у податковій звітності неіснуючих фінансово - господарських операцій. 01.11.2016 між ТОВ «ОЛІУС» та ТОВ «МРС-Окткан» укладено договір купівлі-продажу № 0111/33 за умовами якого, продавець зобов`язується протягом дії цього договору продати покупцю продукти харчування та інші товари за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прас - листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід' ємною частиною цього Договору) асортиментом, кількістю та ціною, а покупець, зобов`язуються прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах. Водночас, в акті зазначено, що за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. ТОВ «MPC - Окткан» зареєстровано 16.10.2014 Києво - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області; основний вид діяльності: 49.60 неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДФС у м. Києві (Святошинський район); декларація з податку на прибуток, 1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; декларації з податку на додану вартість надані за 2016 рік, лише за жовтень та листопад 2016 року з показниками, решта з нульовими показниками, декларації підписані: ОСОБА_4 ; свідоцтво ПДВ анульовано (відсутність поставок та ненадання декларацій. ТОВ «MPC - Окткан» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари. Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ «MPC - Окткан» реалізовувало за 2016 рік реле, трансформатори, кабель, мікросхеми, резистори, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «MPC - Окткан» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «MPC - Окткан» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «MPC - Окткан» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «MPC - Окткан» відкрито кримінальне провадження за №32014100090000099 від 18.06.2014, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. 03.05.2017р. між ТОВ «ОЛІУС» та ТОВ «Сінтекс трейд» укладено договір купівлі-продажу № 0305/11, за умовами якого, продавець зобов`язується протягом дії цього договору продати покупцю продукти харчування та інші товари за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прас - листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід' ємною частиною цього договору) асортиментом, кількістю та ціною, а покупець зобов`язуються прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах. Водночас, в акті зазначено, що за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. ТОВ «Сінтекс трейд» зареєстровано 03.10.2013 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією; основний вид діяльності: 49.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДФС у м. Києві (Шевченківський район); згідно з даними звіту за ф. 1 ДФ (за період взаємовідносин) працювало 2 особи (одна з яких директор та головний бухгалтер в одній особі); остання декларація з податку на додану вартість подана за травень 2018 року, декларації за період взаємовідносин підписані ОСОБА_11; свідоцтво ПДВ анульовано (відсутність поставок та ненадання декларацій). ТОВ «Сінтекс трейд» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари. Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ «Сінтекс трейд» реалізовувало за 2017 рік юридичні послуги, електроди, профіль, водоприймачі, коліна, заглушки, кути, з`єднувачі, прутки, послуги фасування, штелера, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «Сінтекс трейд» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Сінтекс трейд» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Сінтекс трейд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо ТОВ «Сінтекс трейд» відкрито кримінальне провадження №32014110000000043 від 05.11.2014, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, відкрито кримінальне провадження №42017111200000020 від 16.01.2017, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України. Слідством установлено, що невстановлені особи у період 2016-2017 років на території Київської, Львівської, Харківської областей та м. Києва вчинили створення (придбання) суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ «Сінтекс трейд» та ряд інших СГ з метою прикриття незаконної діяльності. 01.09.2016 між ТОВ «ОЛІУС» та ТОВ «Агробонд-інфест» укладено договір купівлі-продажу № 0109/28, за умовами якого, продавець зобов`язується протягом дії цього договору продати покупцю продукти харчування та інші товари за погодженим сторонами в накладних (специфікаціях, прас - листах, замовленнях або інших підписаних представниками сторін документах, які є невід' ємною частиною цього договору) асортиментом, кількістю та ціною, а покупець зобов`язуються прийняти товар та оплатити його на встановлених цим договором умовах. Водночас, в акті зазначено, що за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, наявна така інформація по контрагенту позивача. ТОВ «Агробонд - інвест» зареєстровано 10.06.2016 Києво - Святошинською районною державною адміністрацією у Київській області; основний вид діяльності: 49.90 - неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДФС у м. Києві (Святошинський район); декларація з податку на прибуток, звіт за ф. 1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; декларації за період взаємовідносин підписані ОСОБА_4 Свідоцтво ПДВ анульовано 31.07.2017 (відсутність поставок та ненадання декларацій). ТОВ «Агробонд - інвест» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу, зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари. Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ «Агробонд - інвест» за 2016 рік реалізує: організація послуг з забезпечення технічної можливості доступу до Контенту, шини, друк рекламної та іншої продукції, транспортні, рекламні послуги, провода, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «Агробонд - інвест» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Агробонд - інвест» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Агробонд - інвест» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Агробонд - інвест» відкрито кримінальне провадження за №32017100080000028 від зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 212 КК України. Крім того, 09.11.2016 між ТОВ «Агробонд - інвест» (кредитор), ТОВ «Оліус» (боржник) та ТОВ «Оплот - експрес» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 0911/2016-01. З вказаного договору встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «Оплот Експрес» на загальну суму 3166518,84 грн., в т.ч. ПДВ 527753,14 грн. Так, за результатами аналізу баз даних ДФС, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено, що ТОВ «Оплот Експрес» зареєстровано 13.08.2014 Києво - Святошинською районною державною адміністрацією у Київській області; основний вид діяльності: 49.90 - неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ТУ ДФС у м. Києві (Святошинський район); декларація з податку на прибуток, звіт за ф. 1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; остання звітність з ПДВ подана за 2017 рік «до відома», декларації за період взаємовідносин підписані: ОСОБА_9; свідоцтво ПДВ анульовано 21.02.2018 (відсутність поставок та ненадання декларацій). ТОВ «Оплот Експрес» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари; Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ «Оплот Експрес» реалізовувало за 2016 рік: організація інформаційно - консультаційних послуг, організація послуг з забезпечення технічної можливості доступу до Контенту, обробка та доставка кореспонденції, організація послуг по технічному забезпеченню, дослідження кон`юктури ринку охоронних послуг, монтаж покрівлі, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «Оплот Експрес» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Оплот Експрес» до податкового органу, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «Оплот Експрес» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «Оплот - експрес» відкрито кримінальне провадження за №12016000000000224 від 26.07.2016, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України за фактами використання групою осіб завідомо підробних реєстраційних документів підприємств господарської діяльності та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненого в особливо великому розмірі. Одночасно, з акта перевірки вбачається та підтверджено в ході судового розгляду, що між ТОВ «ОПЛОТ - ЕКСПРЕС» (Кредитор), ТОВ «Оліус» (Боржник) та ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» (Новий Кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги від 24.11.2016 №24/11/2016-01, з якого встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» на загальну суму 3166518,84 грн., в т.ч. ПДВ 527753,14 грн. Однак, за результатами аналізу баз даних ДФС, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел, встановлено, що ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» зареєстровано 09.12.2014 Києво - Святошинським районним управлінням юстиції; основний вид діяльності: 49.90 - неспеціалізована оптова торгівля; станом на день підписання акта знаходиться на обліку в ГУ ДФС у м. Києві (Святошинський район); декларація з податку на прибуток, звіт за ф.1 ДФ та фінансова звітність до ДПІ за місцем обліку не подавались взагалі; остання звітність з податку на додану вартість подана за 03.04.2017 з нульовими показниками «до відома», декларації за період взаємовідносин підписані: ОСОБА_10; свідоцтво ПДВ анульовано (відсутність поставок та ненадання декларацій). ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» не експортує та не реалізує кінцевому споживачу, зазначені у додатку №7 до акта перевірки товари. Згідно з даними, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» реалізовувало за 2016 рік: пиво, інші напої, канцтовари, тюнери, картриджи, посуд, тощо, придбаних у ТОВ «Оліус» товарів ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» не реалізує. Відповідно до баз даних ДФС та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично, у ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень щодо ТОВ «БУДАГРОНОМ - ПАРТНЕР» відкрито кримінальне провадження за №32014100090000099 від 18.06.2014, зареєстроване за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. У сукупності, все вищенаведене, свідчить про здійснення господарської діяльності з вищезазначеними контрагентами без настання правових наслідків, для забезпечення податкової вигоди третіх осіб, шляхом формального оформлення первинних документів, які не супроводжувалися та не могли супроводжуватись дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами. У контексті доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з тим, що, дійсно, податковий облік, звітність та дисципліна контрагентів не може бути поставлено в провину добросовісному платнику податків, адже відповідальність носить індивідуальних характер, однак, за даних обставин, вбачається, що по всім контрагентам позивача (не по одному, двох, як випадковість), які зазначені в акті перевірки, прослідковується відсутність реальної можливості виконати взяті на себе зобовязання, тож, суд першої інстанції цілком обґрунтовано мав підстави погодитись з висновками контролюючого органу у вказаній частині, позаяк, не лише оформлені документи первинного бухгалтерського обліку мають аналізуватись та братись до уваги, як підтвердження реальності/товарності здійснення господарських операцій, а й мають враховуватись обставини реальної можливості сторонами виконати умови договору, при цьому, що у разі, коли у платника податків відсутня будь-яка звітність, матеріальні та трудові ресурси, відсутній хоча б логічний ланцюжок по реалізації товарів, доводи податкового органу можуть бути враховані, за умови, якщо платник податків не доведе протилежного, адже, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто, такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи, як вже наголошувалось вище. Також, важливим за даних обставин є й те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи не підтверджують реальність вчинення сторонами господарських операцій по продажу харчових продуктів, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг). Тож, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагента, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, є правомірними висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, як і не спростовують надані у судовому засіданні пояснення сторони позивача. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, податковим органом зазначено та донараховано позивачу зобовязання по неіснуючому податку - «податок на прибуток приватних підприємств», оскільки, вказане не може бути підставою для скасування такого рішення та нівелювання наслідків проведеної перевірки, позаяк, чітко прослідковується, що висновки акта перевірки, встановлені порушення та донараховані зобовязання за оскаржуваним ППР, стосуються одного і того ж самого податку, а можлива помилка (описка) в його зазначенні, за даних умов, не можу слугувати підставою для його скасування, адже не змінює суть та наслідки. Також, за обставин даної справи, не може бути враховано й посилання апелянта на те, що судом помилково взято до уваги дані, що містяться в базах даних податкового органу, які не надано суду, адже і стороною позивача окрім ствердження про наявність всіх належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, не надано належних та достатніх доказів, які б доводили реальність/товарність вчинення господарських операцій з контрагентами, з урахуванням того, що по ним всім прослідковується відсутність можливості виконати умови договору купівлі-продажу харчових продуктів у заявлених обсягах. Крім того, ТОВ «ОЛІУС», в особі директора Ільницького А.М., укладено з ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договір від 11.06.2014р. № 11/06/14-ПС про надання інформаційно-консультаційних послуг, на виконання якого ОСОБА_5 виписано (оформлено) на адресу ТОВ «ОЛІУС» акти приймання - передачі інформаційно - консультаційних послуг за перевіряємий період на загальну суму 68095 гривень. Водночас, контролюючим органом зазначено, що при перевірці первинних документів (акти приймання - передачі інформаційно - консультаційних послуг) встановлено, що вони не містять інформації щодо виду (номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів для надання послуг (матеріальних та трудових), об`єкт виконання (їх замовник тощо) чи їх використання в фінансово-господарській діяльності ТОВ «ОЛІУС», тобто, встановити потребу чи в замовленні послуги чи використанні у власній фінансово-господарській діяльності неможливо. З актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що виконавчем ФОП ОСОБА_5 надано позивачу інформаціно-консультаційні послуги у кількості 1 шт. на відповідні суми. Тобто, вказано лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були виконані, їх види та опис конкретних обсягів, кількості витрачених годин, наведення переліку використаних ресурсів та їх вартості, що включена до вартості наданих послуг, що ставить під сумнів дійсність проведення господарських операцій і факт використання їх результатів у господарській діяльності платника. Жодної іншої інформації, яка б конкретизувала вид наданих позивачу послуг (тобто визначала би зміст і обсяг проведеної господарської операції) із зазначенням її вартості, кількості годин виконаних робіт - одиниць виміру господарської операції тощо в актах не зазначено. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані акти неможливо вважати первинними документами, якими б підтверджувалося фактичне виконання робіт контрагентом платника, а посилання позивача на укладення в подальшому договорів на експорт продуктів харчування з іноземними юридичними особами в обґрунтування наявності економічної мети укладення договору з ФОП ОСОБА_5 , було відхилено, оскільки жодних доказів на підтвердження факту того, що такі договори укладені внаслідок наданих ФОП ОСОБА_5 інформаціно-консультаційних послуг відповідно до наданих актів, до суду під час розгляду даного спору не було надано. Колегія суддів зазначає, що до апеляційної скарги було додано довідку (як додаток до договору від 11.06.2014) про проведену роботу з надання послуг ФОП ОСОБА_5 , водночас, колегія суддів не бере до уваги вказаний доказ, оскільки він не був наданий під час розгляду спору в суді першої інстанції, а вказані позивачем обставини неможливості його надання до суду, не обґрунтовують реальну неможливість його надання у встановлені приписами КАС України строки. У силу норм ч. ч. 2, 4 та 8 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІУС» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді Я.М. Василенко В.В. Кузьменко Повний текст постанови складено 01.11.2021.