Постанова 4824 № 357/1492/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 357/1492/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7926/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ярмола О.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Петрівна про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру, - в с т а н о в и в : У лютому 2022 року позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила розірвати договір довічного утримання, укладений 29 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у реєстрі за № 1219 та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 29 липня 2021 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П. і зареєстрований в реєстрі за № 1219, згідно якого позивач передала у власність, а відповідач ОСОБА_2 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 та відповідач зобов`язувалась довічно фінансово утримувати позивача на умовах вказаного договору. Зокрема, в пункті 8 договору зазначено, що набувач зобов`язується забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення життєвих потреб, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати свої потреби у харчуванні, одязі, ліках тощо. Грошове утримання загалом складається з: а) первинного одноразового платежу у розмірі 100 000,00 грн., та б) щомісячних платежів у розмірі 4 000,00 грн. на місяць. Також відповідач зобов`язана щомісячно сплачувати комунальні послуги за вказану квартиру. В пункті 10 договору вказано, що первинний одноразовий грошовий платіж відповідно до пункту 8 договору визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 100 000,00 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору, проте позивач зазначає, що вказану суму їй не було надано ні перед підписанням договору, ні після укладення договору та до теперішнього часу. Тобто істотну умову щодо надання первинного одноразового грошового платежу у розмірі 100 000,00 грн. відповідачем не виконано (т. 1 а.с. 1-4). У жовтні 2022 року позивач подала заяву про зміну підстав позову та зазначила, що відповідач порушила умови договору довічного утримання від 29 липня 2021 року не тільки у частині сплати одноразового платежу у розмірі 100 000,00 грн., а також у частині сплати щомісячних платежів у розмірі 4 000,00 грн. на місяць (за лютий, березень 2022 року) та зобов`язання щодо належної сплати за комунальні послуги за квартиру (за березень, квітень, травень, червень 2022 року) (т. 1 а.с. 105-106). У вересні 2022 року представник відповідача - адвокат Фасулакі П.Є. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно Договору відчужувач ОСОБА_1 отримала повністю від набувача ОСОБА_2 первинний одноразовий грошовий платіж у розмірі 100 000,00 грн., тобто відповідно до п. 8 договору довічного утримання, перед підписанням сторонами цього договору. Доказів протилежного позивач не надала. При укладенні договору довічного утримання сторони підтвердили дійсність своїх дій та намірів, питання про визнання недійсним даного договору не ставилося. Відповідач стверджує, що належним чином виконала вимоги п.п. 8,10 договору довічного утримання, сплатила позивачу первинний одноразовий платіж у розмірі 100 000,00 грн., а ОСОБА_1 прийняла дані кошти, що підтверджується нотаріально посвідченим договром. На час звернення до суду ОСОБА_1 не мала жодних претензій щодо отримання від ОСОБА_2 щомісячних платежів по 4 000 грн. і по оплаті комунальних платежів в квартирі. На початку війни відповідач виїхала в іншу область, а тому виникла нетривала затримка по оплаті щомісячних платежів, але відповідач все сплатила навіть в більшому розмірі, про що представник відповідача навів розрахунок, який не спростований позивачем. Позивач жодного разу не направила відповідачу рахунки на житлово-комунальні послуги, не повідомила показники приладів обліку, а тому згідно умов договору довічного утримання, відповідальність за виникнення заборгованості покладається на відчужувача. При цьому, відповідач постійно переплачувала щомісячний платіж 4 000 грн. та в силу умов договору, позивач мала спрямовувати надлишкові кошти на оплату комунальних платежів. Представник відповідача звертав увагу на наявність доказів того, що разом з позивачем користувачем комунальних послуг в спірній квартирі є дочка позивача, яку відповідач не зобов`язана утримувати і оплачувати послуги отримані іншими споживачами в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, протирічать документам, що є у справі та вимогам ЦК України, а тому просив відмовити в позові (т. 1 а.с. 83-85, 97-101, 170-171). Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Ю.П. про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру - відмовлено (т. 2 а.с. 42-51). Не погодившись з рішенням суду, 21 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог (т. 2 а.с. 53-60). Апеляційну скаргу мотивувала тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідачем не надано належного та достовірного доказу про виплату позивачу 100 000,00 грн. за договором довічного утримання, натомість суд поклав обов`язок доводити факт неотримання цих коштів на позивача. Вважає, що судом порушено норми процесуального права, оскільки взято до уваги документ, який не є доказом у справі зокрема, відповідач у відзиві жодним чином не згадує про розписку і не додає її, а судом розписка не витребовувалась. Вказувала, що порушенням договору є несвоєчасна сплата місячного платежу 4 000 грн. за договором довічного утримання, а не наявність боргу на кінець року. Також відповідач не виконує своїх обов`язків щодо сплати за комунальні послуги за квартиру з березня 2022 року. У відзиві представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Фасулакі П.Є. просив відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення районного залишити без змін (т. 2 а.с. 94-106). У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кукса О.В. підтримала скаргу і просила її задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Фасулакі П.Є. заперечував проти скарги і просив її відхилити. Інші особи, які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси про що у справі є докази. Факт належного сповіщення позивачки ОСОБА_1 її представник - адвокат Кукса О.В. не заперечувала, належне сповіщення відповідачки ОСОБА_2 підтвердив її представник - адвокат Фасулакі П.Є. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Повідомлення третьої особиприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасової Ю.П. повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця перебування (знаходження) від вказаної особи до суду не надходили (т. 2 а.с. 91-93, 107-108). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 29 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П. і зареєстрований в реєстрі за № 1219 (т.1 а.с. 5-10, 140-142). Згідно з п. 1 вказаного договору відчужувач ОСОБА_1 передала у власність, а набувач ОСОБА_2 отримала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та взамін чого, ОСОБА_2 зобов`язалася довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 на умовах цього договору. Пунктом 2 договору визначено, що відчужувана квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та належить їй наступним чином: 1/3 частка належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 червня 2020 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н.М., за реєстровим № 757; 2/3 частки належать на підставі договору дарування, посвідченого 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н.М., за реєстровим №

828. Сторони узгодили ціну зазначеної квартири та визначили її в розмірі 700 489 грн. 68 коп. (п. 4 договору). Згідно з п. 5 договору загальна ціна цього договору складається: з суми первинного одноразового платежу, всіх сплачених набувачем щомісячних платежів, сум індексації, вартості комунальних послуг і суми, витраченої на поховання відчужувача. У п. 8 договору визначено, що ОСОБА_2 зобов`язується довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати свої потреби у харчуванні, одязі, ліках тощо. Сторони домовились, що грошове утримання загалом складається з: а) первинного одноразового платежу у розмірі 100 000,00 грн., які будуть надаватися відчужувачу способом вказаним в п. 8 цього договору та б) щомісячних платежів у розмірі 4 000,00 грн. на місяць. Сторони домовилися, що щомісячний платіж буде надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Набувач відповідно до ст. 322 ЦК України, зобов`язаний щомісячно разом з щомісячним грошовим утримання або окремо сплачувати комунальні послуги за вказану у п. 1 договору квартири у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг у строк з урахуванням фактичної дати отримання відчужувачем/набувачем квитанцій на сплату комунальних послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). Якщо відповідні договори про надання комунальних послуг укладені з відчужувачем, - грошові кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись набувачем відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, теплопостачання, водопостачання (в обсязі: гаряча вода до 4 куб.м, холодна вода до 4 куб.м, у разі наявності лічильників) та електроенергія в обсязі до 150 кВт год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону. Якщо на момент укладання цього договору відчужувач не користувався якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почав ними користуватись, він зобов`язаний протягом п`яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. Відчужувач зобов`язується інформувати набувача про суми грошових коштів на щомісячну оплату всіх комунальних послуг встановлених до оплати цим договором. Сторони погодили, що у випадку оплати набувачем житлово-комунальних послуг або у випадку самостійної оплати відчужувачем житлово-комунальних послуг, відчужувач зобов`язується один раз на три місяці направляти на адресу набувача актуальні рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги для перевірки особових рахунків. У випадку самостійної оплати набувачем спожитих відчужувачем житлово-комунальних послуг, відчужувач зобов`язується щомісячно, а саме до 30 числа кожного місяця повідомляти набувачу показники наявних приладів обліку (газопостачання, електроенергії, холодного/гарячого водопостачання) та/або надавати доступ набувачеві або його представникові для зняття відповідних показників приладів обліку. У випадку виникнення заборгованості за оплату спожитих відчужувачем житлово-комунальних послуг внаслідок відмови відчужувача передавати набувачеві показання приладів обліку та/або відмови відчужувача у наданні доступу набувачеві у доступі до приладів обліку для контролю й фіксування відповідних показників, набувач має право вирахувати відповідну частину або всю суму з щомісячного грошового утримання з метою подальшого погашення виниклої з вини відчужувача заборгованості. Сторони погодили, що за заявою відчужувача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися ним самостійно. В такому випадку набувач зобов`язаний до 20 числа кожного місяця включно, наступного за розрахунковим, перераховувати відчужувачеві способом, вказаним в п. 8 цього договору, суму коштів, в розмірі вартості спожитих житлово-комунальних послуг. Сторони погодили, що у випадку ненадходження або відмови відчужувача направляти на адресу набувача актуальні рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідальність за виникнення заборгованості покладається повністю на відчужувача. В такому випадку набувач має право оплачувати спожиті відчужувачем житлово-комунальні послуги за останніми відомими йому нарахуваннями за відповідні житлово-комунальні послуги. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги відчужувач зобов`язаний письмово повідомити про це набувача протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення відчужувачем про зміну тарифів вказаних у п. 7 цього договору, в т.ч. неповідомлення набувача про обставини, передбачені п. 7 цього договору набувач не несе відповідальності за виникнення заборгованості за відповідний місяць по сплаті комунальних послуг. Якщо на момент укладення цього договору відчужувач не користувався якимось видом комунальних послуг, а згодом під час дії Договору почав ними користуватися, він зобов`язаний протягом трьох календарних днів письмово повідомити про це набувача. Вартість підключення послуги при цьому набувачем не здійснюється. Сторони домовилися, що у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах коштів первинного одноразового платежу та щомісячних платежів, отриманих за умовами цього договору. Згідно з п. 9 договору щомісячне грошове утримання та грошові кошти на оплату комунальних послуг будуть щомісячно виплачуватись набувачем на користь відчужувача, починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом, готівкою на руки під розписку чи банківським переказом. Первинний одноразовий грошовий платіж відповідно до п. 8 договору визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 100 000,00 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору. Вказаний первинний грошовий платіж не підлягає перегляду та не індексується (п. 10 договору) За умовами п. 14 договору істотними умовами цього договору вважатимуться: а) щомісячні платежі, б) первинний одноразовий грошовий платіж, в) поховання відчужувача після його смерті, або компенсація вартості ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання та г) довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі, відчужувач приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані. Відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання. Відповідно до п. 15 договору він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного підписання однієї зі сторін - у судовому порядку. Пунктом 31 договору сторони підтвердили, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі. Встановлення дійсних намірів кожної із сторін правочину було здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Державну мову розуміють, пишуть та читають. Сторони за цим Договором підтверджують, що укладання цього Договору відповідає їх дійсним намірам і щодо кожної з умов договору заперечень немає, і у тексті договору зафіксовані усі істотні умови, ними однаково розуміється значення, зміст, умови договору, його правові наслідки для кожної із Сторін, права та обов`язки Сторін за договором, про що свідчать їх особисті підписи на цьому Договорі. (п. 35 договору). За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Згідно з ч. 1 ст. 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про розірвання договору довічного утримання, посилалась на те, що відповідач не виконувала свої зобов`язання за договором в частині несплати первинного одноразового платежу у розмірі 100 000,00 грн., неналежно виконувала зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів у розмірі 4 000,00 грн. в лютому і березні 2022 року, а також не виконувала обов`язків щодо сплати комунальних платежів з березня 2022 року. Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач допустила істотне порушення умов договору довічного утримання, не виконала взяті на себе зобов`язання зі сплати первинного одноразового платежу у розмірі 100 000,00 грн. На підтвердження порушення зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів у розмірі 4 000,00 грн. позивач надала до суду виписку по банківському рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» та виписку по рахунку в АТ «Ощадбанк», а також копії квитанцій про сплату комунальних платежів (т. 1 а.с. 107-112, 113-114, 115-122). Відповідно до пункту 10 Договору довічного утримання, первинний одноразовий грошовий платіж відповідно до п. 8 договору визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 100 000,00 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача перед підписанням цього договору. Таким чином підписанням цього Договору позивач ОСОБА_1 підтвердила факт отримання 100 000 грн. від відповідачки ОСОБА_2 в повному обсязі. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором довічного утримання відповідачем було надано копію розписки від 29 липня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 100 000,00 грн., в рахунок одноразової виплати згідно договору довічного утримання № 1219 від 29 липня 2021 року (т.1 а.с. 178). Таким чином, необґрунтованими є доводи апелянта щодо невиконання відповідачем умов договору довічного утримання від 29 липня 2021 року щодо сплати первинного одноразового грошового платежу у розмірі 100 000,00 грн. Також відповідачем ОСОБА_2 надано квитанції про здійснення переказу коштів, де отримувачем вказано ОСОБА_1 , зокрема: квитанція від 10.01.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 10.02.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 10.05.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 10.06.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 11.07.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 10.08.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 10.09.2022 на суму 4020,10 грн.; квитанція від 20.10.2022 на суму 5025,30 грн.; квитанція від 10.11.2022 на суму 5025,30 грн.; квитанція від 05.12.2022 на сумі 6 130, 65 грн. (т.1 а.с. 189-199). Сторона позивача не заперечила надходження і отримання коштів за вказаними квитанціями, що також підтверджується випискою по банківському рахунку позивача в АТ КБ «Приватбанк». З наданих до суду доказів вбачається, що відповідач не сплатила позивачу щомісячні платежі (по 4 000 грн.) у березні та квітні 2022 року, пояснивши дану обставину введенням в державі воєнного стану з 24 лютого 2022 року та своїм вимушеним переїздом з місця постійного проживання, що стало причиною затримки платежів. З наданих відповідачем квитанцій вбачається, що платіж у сумі 4 000,00 грн. був сплачений позивачу 10 лютого 2022 року шляхом банківського переказу, а борг за березень 2022 року у сумі 4 000,00 грн. був сплачений позивачу в жовтні-грудні 2022 року шляхом банківського переказу (т. 1 а.с. 197-199). Таким чином, посилання апелянта на невиконання відповідачем умов договору довічного утримання щодо сплати щомісячних платежів у лютому та березні 2022 року колегія суддів відхилила з огляду недоведеність таких обставин. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення відповідачем умов договору довічного утримання щодо сплати комунальних платежів з березня 2022 року по червень 2022 року колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції. Так, ОСОБА_1 надала до суду квитанції на підтвердження оплати комунальних платежів іншими особами (т. 1 а.с. 115-122). Однак, на час розгляду даного спору судом першої інстанції, сторона позивача визнала, що ОСОБА_1 жодного разу не направила відповідачу повідомлення щодо боргу по комунальним платежам, не надала квитанцій з інформацією про нараховані суми комунальних платежів по квартирі, показники обліку приладів обліку (газопостачання, електропостачання, водопостачання). При цьому, згідно з п. 8 договору сторони погодили, що у випадку ненадходження або відмови відчужувача направляти на адресу набувача актуальні рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги, відповідальність за виникнення заборгованості покладається повністю на відчужувача, тобто ОСОБА_1 . Отже, в порушення своїх зобов`язань за договором довічного утримання (п. 8 договору), позивач не надавала відповідачу квитанцій на оплату комунальних платежів, не ініціювала звірку платежів, тим самим сприяла виникненню заборгованості з комунальних платежів за березень-червень 2022 року, а деякі платежі сплачувала донька позивача, яка була споживачем цих послуг. Таким чином, підстави для розірвання договору довічного утримання і визнання за позивачем права власності на спірну квартиру відсутні. Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не виконувала умови укладеного договору та не надавала коштів на утримання позивача і оплату комунальних послуг, не сплатила одноразовий платіж, апеляційний суд відхилив як необґрунтовані. Суд першої інстанції надав належну оцінку спірним правовідносинам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 09 червня 2023 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова