Постанова 4824 № 760/10755/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 760/10755/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7971/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ул`яновської О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача у десятиденний строк після набуття рішенням суду законної сили надати повні, достовірні, вичерпні, належним чином завірені відповіді по суті на інформаційні запити і заяви; зобов`язати відповідача у тридцятиденний строк після набрання рішенням суду законної сили повідомити суд про виконання рішення суду; повернути позивачу суму судового збору за розгляд справи, яку потім стягнути на користь держави Україна з відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як власник квартири АДРЕСА_1 неодноразово направляв відповідачу як балансоутримувачу будинку інформаційні запити та звернення (заяви) з різних питань, але відповіді на звернення надані не були. Вважає, що відповідач, як управитель будинку і виконавець послуг по його утриманню та обслуговуванню, перешкоджає позивачу в отриманні інформації, чим порушує вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (а.с. 2-5). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ТОВ «Столичний комфорт» щодо ненадання відповіді на заяви та інформаційні запити ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року, 23 лютого 2020 року, 08 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року, 12 листопада 2021 року. Зобов`язано ТОВ «Столичний комфорт» надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його заяви та інформаційні запити від 31 березня 2020 року, 23 лютого 2020 року, 08 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року, 12 листопада 2021 року. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Столичний комфорт» на користь ОСОБА_1 судовий збір по справі у розмірі 850,00 грн. (а.с. 41-44). Не погодившись з рішенням районного суду, 22 березня 2023 року представник ТОВ «Столичний комфорт» - адвокат Безсмертний О.О. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та направити справу для розгляду до Подільського районного суду міста Києва за підсудністю та стягнути з позивача судові витрати (а.с. 69-89). На обґрунтування скарги зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи. Вказував, що в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що 09 лютого 2023 року відповідачем особисто отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, проте, відзив на позовну заяву відповідачем у визначений термін не подано. Проте такі твердження суду є помилковими, оскільки в ухвалі про відкриття провадження у справі вказано, що відповідач має право подати відзив на позов не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті, тому останнім днем направлення відзиву було 24 лютого 2023 року. Звертав увагу, що відзив відповідачем було направлено 23 лютого 2023 року, проте суд першої інстанції без врахування доводів відповідача ухвалив рішення, чим порушив право відповідача на справедливий суд та порушив принцип змагальності сторін. Вищезгадані дії суду призвели до неповного з`ясування обставин та порушення прав відповідача. Вказував, що станом на 23 січня 2023 року ТОВ «Столичний комфорт» зареєстроване в Подільському районі міста Києва за адресою: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, офіс

6. Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, Святошинським районним судом міста Києва під час прийняття ухвали про відкриття провадження у справі не здійснено належної перевірки місця реєстрації юридичної особи, а позивачем введено суд в оману, що призвело до порушення територіальної підсудності. Вважає, що розгляд справи Святошинським районним судом міста Києва та не передання справи до належного суду за територіальною підсудністю є порушенням процесуального закону, тому рішення суду по справі ухвалене неналежним судом та є незаконним. Звертав увагу, що ТОВ «Столичний комфорт» рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку не визнано управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто відповідач не є суб`єктом владних повноважень, а отже на нього не розповсюджується дія Закону України «Про доступ до публічної інформації». У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги (а.с. 116-118). Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ТОВ «Столичний комфорт», яке було надіслано на зазначену ним в апеляційній скарзі адресу повернулось із відміткою працівників пошти, що вказаний адресат за зазначеною ним адресою відсутній, заяв від вказаної особи про зміну адреси місця знаходження (перебування) до суду не надходило. Проте, апелянт ТОВ «Столичний комфорт»був сповіщений врученням повідомлення його представнику особисто - - адвокату Безсмертному О.О. про що є відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення. ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням особисто про що в справі є докази(а.с. 88-89, 111-115). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Наведені обставини свідчать, що апелянт ТОВ «Столичний комфорт» та його представник- адвокат Безсмертний О.О., які звернулися до апеляційного суду із скаргою, повідомлені належним чином про розгляд справи апеляційним судом і мають цікавитись рухом справи в суді апеляційної інстанції за поданою відповідачем скаргою. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 23 вересня 2013 року (а.с. 6). 23 лютого 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Столичний комфорт» інформаційний запит відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (а.с. 13-15). 31 березня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Столичний комфорт» заяву про надання інформації як власнику квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16-18). 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Столичний комфорт» інформаційний запит на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 7-8). 19 березня 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Столичний комфорт» заяву про створення комісії для обстеження внутрішньобудинкової системи опалення сходових маршів (а.с. 11-12). 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Столичний комфорт» заяву про створення комісії для обстеження внутрішньобудинкової системи опалення сходових маршів (а.с. 9-10). Доказів надання відповідей на заяви до суду не надано. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач посилався на те, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Звернення ОСОБА_1 обґрунтовані посиланням на те, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та просив відповідача надати інформацію стосовно утримання будинку, приміщень загального користування і прибудинкової території, тобто зверненнями споживача комунальних послуг до організації, яка на думку заявника надає відповідні послуги (є управителем будинку). За загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України. Частиною 2 ст. 27 ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до частини 5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Отже, за загальним правилом позови пред`являються за місцезнаходженням чи місцем реєстрації відповідача відповідно до ст. 27 ЦПК України, проте, у випадках, визначених ст. 28 ЦПК України, позивач може сам обрати суд, до якого звертатися з позовом. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з даним позовом до ТОВ «Столичний комфорт» до Солом`янського районного суду міста Києва, зазначивши у позовній заяві місцезнаходження відповідача: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 37 (Святошинський район). Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ «Столичний комфорт» є: Україна, 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал (Подільський район), буд. 17/8, офіс 6 (а.с. 48). Разом з тим, у наданих до суду господарських документах, зазначається місцезнаходження відповідача: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 37 (Святошинський район) (а.с. 121). Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 серпня 2022 року справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Столичний комфорт» про зобов`язання вчинити дії передано на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва (а.с. 33). Вказана ухвала не була оскаржена, а відтак набула законної сили та є чинною й на час розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач звертався до суду із зазначеними вимогами і ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року повернуто ОСОБА_1 позовну заяву з підстав порушення правил юрисдикції (а.с. 19-25). У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Зокрема у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. При цьому ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38-40 рішення). У рішенні від 01 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26 рішення). У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122-125 рішення). У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18 і 24 рішення). Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 757/56680/16-ц (провадження № 14-267цс18.) Отже, у суду першої інстанції не було підстав для повернення (передачі за підсудністю) зазначеної позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Столичний комфорт» Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У частині першій статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Статтею 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів утримання документів. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам. Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги. Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому потрібна у повсякденному житті і тому інформація повинна надати особа (юридична особа), яка має таку інформацію. За повідомленням начальника Управління ЖКГ Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації від 04 липня 2019 року № 108/29-553, ТОВ «Столиця», як власник житлового комплексу передала ТОВ «Столичний комфорт» в повне господарське відання для утримання та експлуатаційного обслуговування новозбудований житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 та нежитловий фонд і прибудинкову територію з підземним паркінгом з усіма внутрішньо будинковими мережами згідно Акту приймання-передачі (а.с.119). Об`єктивних доказів на спростування цих обставин апелянтом не надано, а тому суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача, що він не є управителем вищевказаного багатоквартирного будинку. З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2023 року ТОВ «Столичний комфорт» було отримано поштою копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 39). Так, 23 лютого 2023 року представник ТОВ «Столичний комфорт»- адвокат Безсмертний О.О. направив на поштову адресу Святошинського районного суду міста Києва відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 27 лютого 2023 року, тобто після ухвалення рішення у справі (а.с. 46-47). Колегія суддів визнала обґрунтованими доводи апелянта, що останнім днем для подання відзиву на позовну заяву було 24 лютого 2023 року, а тому, приймає до уваги вказаний відзив та зазначені в ньому доводи, який помилково не був врахований районним судом. Поряд з цим, така помилка районного суду не призвела до неправильного вирішення справи по суті спору. Так, у відзиві не зазначено та до відзиву не надано об`єктивних доказів розгляду і надання відповідей позивачу на зазначені ним звернення, не надано таких й до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів забезпечила право апелянта надати пояснення і докази на обґрунтування заперечень проти заявленого позову, які за його твердженням він не мав можливості надати до районного суду, проте таких апелянтом та його представником до суду не надано і судом не встановлено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому, колегія суддів їх відхилила. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). На підставі ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню судові витрати апелянта за рахунок позивача. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» -залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 09 червня 2023 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова