Постанова 4824 № 753/6545/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2023 року м. Київ Справа № 753/6545/21 Провадження: № 22-ц/824/5867/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В., секретар Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Алієва Валерія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року, постановлену під головуванням судді Лужецької О. Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майн подружжя, у с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, уточненим у подальшому, до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя, мотивованим тим, що з 27.12.2014 по 28.03.2018 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу спірне майно залишилося у відповідача. Ураховуючи, що після розірвання шлюбу дитина проживає з позивачем, перебуває на її утриманні на підставі ст. 70 СК України вона просить визнати квартиру спільною сумісною власністю подружжя, здійснити її поділ, відступивши від рівних часток. Вирішити питання щодо поділу майна подружжя у досудовому порядку не можливо через незгоду відповідача. З урахуванням зазначеного, просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності, та у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини спірної квартири, а за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини спірної квартири. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 06 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільного майна подружжя відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року. Заява обґрунтована тим, що під час розгляду справи вона, ОСОБА_1 , неодноразово звертала увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження факту отримання грошових коштів від продажу квартири у м. Буча. З цією метою вона звернулася до уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та 02 грудня 2022 року отримала відповідь про те, що в ЄОІС Фонду по ПАТ «Банк «ЮНІСОН» відсутня банківська операція за платіжними дорученнями № 433091 від 28.04.2016 на суму 1 100 000 грн. між платником ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рахунок НОМЕР_2 , та отримувачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), рахунок НОМЕР_4 . Окрім цього, вказане платіжне доручення викликає сумнів щодо його достовірності. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Алієв В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що факт відсутності банківської операції за платіжними дорученнями № 433091 від 28.04.2016 на суму 1 100 000 грн. між платником ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рахунок НОМЕР_2 , та отримувачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), рахунок НОМЕР_4 , є нововиявленою обставиною, яка не була відома під час розгляду справи. Також суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, яке також містило клопотання про витребування доказів. Заявниця також мала намір подати клопотання про призначення експертизи спірного платежу і спірної платіжки. Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та вказав, що докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Більш того, відповідь ФГВФО не означає та ніяким чином не підтверджує відсутність саме проведення банківської операції у ПАТ «Банк «Юнісон» по безготівковому розрахунку між ОСОБА_4 та ним, відповідачем, а також не спростовує доведеного в суді факту перерахування ОСОБА_4 йому грошових коштів у сумі 1 100 000 грн та факту отримання ним таких коштів. Окрім того, зазначив, що позивачка ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляла про неможливість отримання такого доказу, як відповідь ФГРВФО від 02.12.2022 року з причин, що об`єктивно не залежали від неї. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні адвокат Алієв В. В. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити. ОСОБА_2 та його адвокат Нацик І.О. заперечували проти апеляційної скарги , просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вислухавши думку учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені позивачем обставини не є нововиявленими, не спростовують факти, покладені в основу рішення суду. Доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчать про її незгоду з рішенням суду, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої та другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Частиною п`ятою статті 423 ЦПК України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 726/938/18). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)). Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 27, 28)). Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 (пункт 6.38)). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не можна розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позивачка нововиявленою обставиною вважала встановлення факту відсутності банківської операції за платіжними дорученнями № 433091 від 28.04.2016 на суму 1 100 000 грн. між платником ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рахунок НОМЕР_2 та отримувачем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), рахунок НОМЕР_4 , що підтверджується відповіддю ФГРВФО від 02.12.2022 року. В той же час, із мотивувальної частини судового рішення, про перегляд якого заявила ОСОБА_1 , убачається, що суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана ОСОБА_2 за рахунок коштів, отриманих ним унаслідок відчуження квартири АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу від 28.04.2016), за ціною 1 100 000 грн, що належала йому на праві приватної власності. ОСОБА_1 достеменно обізнана з тим, що право власності відповідача на придбане ним нерухоме майно оформляється на праві особистої приватної власності та придбавається ним за його особисті кошти, про що 10.06.2016 року склала відповідну заяву, посвідчену нотаріусом. Судом було взято до уваги такі докази: свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 від 12.09.2013; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 28.04.2016; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 17.06.2016; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 10.06.2016. Зазначені докази у розумінні закону суд вважав належними та допустимими доказами, які підтверджують обставини, викладені відповідачем у своїх запереченнях на позов. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Київський апеляційний суд погодивсяіз висновком суду першої інстанції. На теперішній час усі судові рішення у даній справі набрали законної сили та є остаточними. Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, суд першої інстанції правильно вважав, що обставини, на які посилається заявниця, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення, а відповідь ФГРВФО є фактично новим доказом. Неподання учасниками справи доказів, які могли бути отримані під час розгляду справи по суті, не є підставою для перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами. Окрім того, згідно з наявними в розпорядженні суду матеріалами, ОСОБА_1 ще в апеляційній скарзі на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана за рахунок спільних коштів подружжя і вважала, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що спірне нерухоме майно придбавається ним за його особисті кошти, а тому є його особистою приватною власністю. Отже, подаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявниця фактично посилається на ті ж самі обставини, обґрунтовуючи їх новими доказами. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо розгляду судом першої інстанції справи у відсутність заявника, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 429 ЦПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Частинами 1-3 статті 223 ЦПК україни визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та її адвокат Алієв В. В. були завчасно (16.02.2023 року) та належним чином повідомлені про розгляд заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, призначений на 14.03.2023 року, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на електронну адресу адвоката Алієва В.В., що зазначена ним у заяві про перегляд, а також в інших заявах, поданих до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 69, 85, 105,) Факт належного повідомлення заявниці та її адвоката також підтверджується поданням адвокатом Алієвим В.В. 14.03.2023 року до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Зважаючи на належне та своєчасне повідомлення заявниці та її адвоката про розгляд заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, а також можливість ОСОБА_1 особисто бути присутньою в судовому засіданні 14.03.2023 року або направити в судове засідання іншого представника, надання адвокатом заявниці переваги участі у розгляді іншої справи, що не може вважатись поважною причиною його неявки, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання адвоката Алієва В.В. про відкладення розгляду справи. З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання адвоката Алієва В.В. про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, не свідчать про порушення норм процесуального права, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушені норми процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Алієва Валерія Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 09 червня 2023 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова