Постанова Волинський апеляційний суд № 161/15294/22

Справа № 161/15294/22 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/523/23 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 червня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного письмового позовного провадження без виклику сторін в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Лавренчука Олександра Володимировича на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_2 , як законний представник, звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що постановою Луцького міськрайонного суду від 19.10.2022 року у справі №161/9085/22 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні ДТП, що мала місце 16.06.2022 рокуу м. Луцьку. ОСОБА_3 , керуючи мопедом та рухаючись у напрямку до Київського майдану по пр. Волі, допустив наїзд на нерегульованому пішохідному переході на ОСОБА_1 . За фактом вчинення кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та 28.06.2022 року винесено постанову про закриття кримінального провадження. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців у лівій крижовій ділянці на внутрішній поверхні лівої гомілки в нижній третині, садна на передній поверхні обох колінних суглобів. Вказується, що відповідач після скоєння дорожньо-транспортної пригоди не поцікавився станом здоров`я потерпілої, не вибачився перед її батьками, не намагався примиритись та жодного разу не запропонував навіть мінімального відшкодування матеріальних та моральних збитків, у той самий час, як наїзд транспортним засобом спричинив неабиякий моральний стрес для неї, тривалий нестерпний фізичний біль з огляду на тілесні ушкодження, вимушені зміни у щоденній реалізації звичок і звичайних побутових занять, позбавлення повноцінної можливості насолоджуватися літніми канікулами, проводити час із однолітками, моральні незручності та страждання щодо неналежності зовнішнього вигляду, оскільки знайомі, родичі та друзі постійно ставили незручні питання, глузували з неї, провокували постійні нагадування про негативні емоції, які вона відчувала під час самого наїзду на неї транспортним засобом та після цього. Позивач зазначає, що страх, як фобія повторення подібної ситуації, до цього часу супроводжує її, викликаючи тривожність, нервовість, погіршення самопочуття, що призвело до звернення до психолога та подальшої реабілітації. На підставі вищевикладеного позивач просила суд стягнути з відповідача в її користь 5 647,90 грн матеріальної шкоди, 500 000 грн моральної шкоди та понесені судові витрати по справі в розмірі 5 000 грн за надання правової допомоги. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки в розмірі 4 847 грн. 90 коп. та 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті заявлених вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 2 147 грн. 20 коп. судового збору та на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання правової допомоги в сумі 5 000 грн. Не погодившись із даним рішенням суду, адвокат Лавренчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при визначенні розміру стягнення моральної шкоди не враховано тяжкості отриманих травм позивачем, важкості та глибини душевних страждань, їх тривалості. Отже, фактично апеляційна скарга стосується лише незгоди позивача з розміром стягнутої моральної шкоди, оскільки доводи щодо незаконності рішення в частині інших вимог позову відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказує про законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. На обґрунтування відзиву зазначає, що досліджуючи докази, надані позивачем до позову, жодним чином не доведено матеріальну сторону збитків, завданих внаслідок ДТП, а саме, в чому була одягнена потерпіла, та які матеріальні цінності було пошкоджено на момент вчинення ДТП. Докази витрат, пов`язаних із пошкодженням плаття позивачки, є неналежними та недопустимими, так як накладна на товар не містить усіх реквізитів, необхідних для даного виду документів, та вважається такою, що складена із порушенням норм чинного законодавства. Вказує, що твердження апелянта про цинічність поведінки відповідача та невизнання в жодній мірі своєї вини не відповідає дійсності. Покликання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не цікавився станом здоров`я потерпілих в ДТП, відсутність вибачень з його сторони батькам та потерпілим, відсутність намагання мирним шляхом відшкодувати шкоду, є такими, що не відповідають дійсності, а вказані позивачкою з метою введення суду в оману з приводу дійсних обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_3 є літньою людиною, внаслідок даної ДТП він також отримав тілесні ушкодження, а саме - перелом кісток носа зі зміщенням, а тому після ДТП не мав фізичної можливості активно вчиняти будь-які дії, на які вказує позивач. Його дочка від імені батька ОСОБА_3 неодноразово намагалася урегулювати питання в досудовому порядку, пропонувала компенсувати всі витрати, однак мати позивачки відмовилась із посиланням на можливість отримання більшої суми компенсації за рішенням суду. Відповідач звертає увагу суду на те, що інша потерпіла ОСОБА_5 в даному ДТП жодних претензій до нього не має, так як отримала в добровільному порядку від відповідача компенсацію понесених витрат. Також вказує на те, що позивачем не надано доказів тривалості моральних страждань, завданих внаслідок ДТП. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд доходить наступного висновку. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що у зв`язку із спричиненням відповідачем тілесних ушкоджень внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди, розмір якої підтверджено відповідними доказами. З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Матеріалами справи встановлено, що 16.06.2022 року о 14.50 год. у м. Луцьку ОСОБА_3 , керуючи мопедом марки «Alfa zs50f», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі у напрямку до Київського майдану по пр. Волі, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 49, проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, при виявленні на нерегульованому пішохідному переході неповнолітніх пішоходів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які рухалися зліва направо відносно напрямку руху мопеда по горизонтальній дорожній розмітці «зебра», не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати їм дорогу, в результаті чого допустив наїзд на вказаних пішоходів. За фактом вчинення кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022030580000858 та 28.06.2022 року винесено постанову про закриття кримінального провадження (а.с. 4-5). Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.07.2022 року за даною ДТП ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с. 8). З висновку експерта № 263 від 20.06.2022 року Бюро судово-медичних експертиз вбачається, що згідно з даних судово-медичного обстеження та поданих документів ОСОБА_1 отримала ушкодження у вигляді синців в лівій крижовій ділянці, на внутрішній поверхні лівої гомілки, нижній третині, садна на передній поверхні обох колінних суглобів, які виникли в результаті контактів з тупими твердими предметами, цілком можливо при ДТП, за обставин та в час, вказаних обстежуваною та в постанові, зі ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 6-7). В судовому засіданні першої інстанції з наданих чеків встановлено, що позивач понесла витрати на лікування 2 147,90 грн та здійснила купівлю нових окулярів вартістю 2 700 грн, а всього на суму 4 847,90 грн (а.с. 15-18). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума коштів, яка була витрачена позивачкою у зв`язку з її лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та яку вона документально підтвердила в суді копіями чеків щодо купівлі відповідних ліків, становить 4 847,90 грн. Судом вірно не взято до уваги як доказ накладну без дати та зазначення ідентифікуючих даних покупця і продавця щодо плаття вартістю 800 грн., а тому в цій частині судом зменшено суму майнової шкоди,що підлягає до стягнення з відповідача. З таким висновком колегія суддів повністю погоджується. Крім того, з приводу незгоди із судовим рішенням у цій частині позивачем жодних доводів в апеляційній скарзі не висловлено та інших доказів суду апеляційної інстанції не надано. В частині вирішення моральної шкоди, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції було встановлено що у зв`язку з отриманими ОСОБА_6 тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди рекомендовано нагляд у сімейного лікаря та проходження консультації у лікаря невролога, що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста від 16.06.2022 року (а.с. 13). Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загальноприйнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, порушення душевної рівноваги, необхідність докладання зусиль для захисту своїх прав, їх відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди. Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов`язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу, певною мірою пом`якшити заподіяні переживання. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦКК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно із п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач. Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині моральної шкоди, зазначала, що така полягала у фізичному болю і стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях. Так само позивач вказувала, що вимушені зміни у щоденній реалізації звичок і звичайних побутових занять, позбавлення повноцінної можливості насолоджуватися літніми канікулами, проводити час з однолітками, моральні незручності та страждання щодо неналежності зовнішнього вигляду, нагадування про негативні емоції, яка вона відчувала під час наїзду на неї транспортним засобом. Адже страх, як фобія повторення подібної ситуації до цього часу супроводжує її, викликаючи тривожність, нервовість, погіршення самопочуття, що призвело до звернення до психолога та подальшої реабілітації. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Враховуючи встановлені судом обставини, надані позивачем докази, ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди 2 000 грн є достатнім для відновлення втрат немайнового характеру, а визначений позивачем розмір 50 000 грн є завищеним. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Лавренчука Олександра Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 березня 2023 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року. Головуючий Судді