Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/536/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2023 року м. Рівне Справа № 562/536/19 Провадження № 22-ц/4815/546/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимків С.С., секретар судового засідання: Ковальчук Л.В., учасники справи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , заявник - старший державний виконавець Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Струк Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року, постановлену в складі судді Кушніра О.Г., у справі № 562/536/19, в с т а н о в и в : У лютому 2023 року старший державний виконавець Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Струк Р.М. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні Здолбунівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №60519423 з виконання виконавчого листа №562/536/19 Здолбунівського районного суду Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 58138,24 грн. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконані та будь яких дій, спрямованих на їх виконання за рахунок належного йому майна та доходів, не вчинено. Посилаючись на викладене, наявність у боржника невиконаного зобов`язання, старший державний виконавець просила задовольнити подання. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року у задоволенні подання старшого державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким подання державного виконавця задовольнити в повному обсязі. Вказує на помилковість висновків суду про відсутність доказів на підтвердження факту умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду у справі № 562/536/19. З моменту набрання законної сили рішенням у даній справі, а саме 22 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 не вчинено жодних дій на погашення боргу. Зазначає, що рішення суду виконувалося лише у примусовому порядку, шляхом звернення стягнення у розмірі 20% на пенсію боржника на підставі постанови державного виконавця від 14 листопада 2019 року ВП № НОМЕР_1. Однак, примусове виконання рішення суду шляхом часткового звернення стягнення на пенсію стало неможливим, після набрання чинності 26.03.2022.Законом України "Про внесення змін до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження". Цим Законом доповнено розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону пунктом 102, абзацом дев`ятим якого встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Таким чином, з травня 2022 року примусове стягнення із пенсії боржника унеможливлено змінами в законодавстві, чим недобросовісно користується боржник, який міг би здійснювати добровільно хоча б мінімальні виплати боргу. Проте суд першої інстанції зазначене не взяв до уваги та дійшов помилкового висновку щодо відсутність доказів, які б свідчили про те, що боржник умисно ухиляється від виконання судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходив. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду відповідає. Установлено, що на виконанні Здолбунівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) перебуває зведене виконавче провадження №60519423 з виконання: виконавчого листа №562/536/19, виданого 05 листопада 2019 року Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 57509 грн. в рахунок відшкодування боргу та 629,24 грн. судових витрат. Постановою старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Терещук О.О. від 06.11.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Постановою від 14.11.2019 старшого державного виконавця Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Терещук О.О. звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Рішення на день розгляду справи боржником виконано частково. Відмовляючи у задоволенні подання старшого державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не надав доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з п.19 ч.3 ст.18 вказаного закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Частиною 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язки боржника, а саме: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Положеннями ст.441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Враховуючи наведені норми, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовується у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Так, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду виконувалося у примусовому порядку, шляхом звернення стягнення на пенсію боржника у розмірі 20% на підставі постанови державного виконавця від 14 листопада 2019 року ВП № НОМЕР_1. Внесення змін (доповнення) у Закон України "Про внесення змін до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" яким тимчасово до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника не є підставою для застосування положень ст.441 ЦПК України. Будь-які належні та достатні докази, що боржник ухиляється від виконання судового рішення в матеріалах справи відсутні. Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Струк Р.М. від 02.06.2023 року виконавчче провадження з примусового виконання виконавчого листа №562/536/19, виданого 05.11.2019 року Здолбунівським районним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 57509 грн. в рахунок відшкодування боргу та 629,24 грн. судових витрат закінчено на підставі п.3 частини першої ст.39 Закону України "Про виконавче провадження. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наведені вище обставини не свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду, а відтак і про обґрунтованість подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 374, 375, 381, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 08 червня 2023 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.