Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/201/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/201/23 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О. Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 року суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Свінцицького Леоніда Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 11.01.2023 року о 20:07 год. по вул. Лутовецька в м. Радомишль керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Свінцицький Л.В., який здійснює захист ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обгрунтована, зокрема, тим, що в матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 та законності його зупинки. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 а) Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або в закладах охорони здоров`я. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу по адміністративне правопорушення від 11.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 11.01.2023 о 20:07 год. по вул. Лутовецька в м. Радомишль керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2). За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких обставин, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився; наявним в матеріалах справи відеозаписом обставин події з нагрудної камери поліцейського. Слід зауважити, що ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, правами та обов`язками без будь-яких зауважень щодо можливих неправомірних дії працівників поліції, пов`язаних з проведенням процедури огляду на стан сп`яніння та відмови від нього. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не керував автомобілем та дії працівників поліції під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення були незаконними, спростовується наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля, з яких вбачається, що ОСОБА_1 безумовно керував транспортним засобом. Зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та була викликана необхідністю перевірки транспортного засобу щодо якого надійшло повідомлення на лінію «102» із підозрою знаходження водія в стані алкогольного сп`яніння, про що було неодноразово було роз`яснено водію після його зупинки.ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці за допомогою технічних засобів так і в закладі охорони здоров`я, незважаючи на неодноразові про це пропозиції. При цьому ОСОБА_1 також роз`яснено про підстави проведення такого огляду, зважаючи на наявні ознаки алкогольного сп`яніння, зазначені в протоколі. ОСОБА_1 було попереджено про наслідки ухилення від проведення огляду. Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані обгрунтовані та об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи і який відповідає вимогам ст. 251 КУпАП. Доводи апелянта про помилкові цифрові показники часу проведення відеозапису не впливають на його достовірність та не викликають сумнівів у відповідності відеозапису обставинам справи. Доводи апеляційної скарги стосовно неправомірних дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП судом не приймаються, як не підтверджені доказами. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, доходжу висновку, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 не має. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - постановив: Апеляційну скаргу адвоката Свінцицького Леоніда Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 квітня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Н.Й.Григорусь