Постанова 4803 № 234/7628/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1353/23 Справа № 234/7628/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Чернобай А.О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за опалення та підігрів води, - В С Т А Н О В И Л А : У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за опалення та підігрів води. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі проживають у кв. АДРЕСА_1 та для яких Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» здійснювало поставку теплової енергії й підігрів води. Відповідачі несвоєчасно і не в повному обсязі вносили оплату за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання, в зв`язку із чим виникла заборгованості в період з 01 серпня 2011 року по 01 лютого 2013 року у розмірі 5 841,95 грн.. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів вказану заборгованість за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання. Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за поставлену теплову енергію та підігрів води в розмірі 5 841,95 грн.. Вирішено питання розподілу судових витрат між сторонами. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг, які надає позивач, однак відповідачі порушили свої зобов`язання по сплаті отриманих послуг. При цьому відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 , суд виходив з того, що позивачем не доведено, що вона проживає та зареєстрована за спірною адресою, чи є власником даної квартири та відповідно споживачем послуг. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не були власниками або співвласниками квартири, та взагалі не проживали в ній, а тому не отримували комунальні послуги за даною адресою. Вказане підтверджується довідкою від 18 жовтня 2021 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відповідач ОСОБА_5 не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно довідки про заборгованість за спірною адресою з серпня 2011 року по січень 2013 року мається заборгованість за опалення та підігрів води у розмірі 5 841,95 грн.. Згідно довідки КП «СЕЗ» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_4 є наймачем нерухомого майна. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно ст.ст. 11, 526 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до положень ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Встановлено, що позивач здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів. Згідно з наведеними вище нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Встановивши, що споживачами комунальних послуг за спірною адресою є є ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які порушили свої зобов`язання по сплаті отриманих послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з останніх в солідарному порядку виниклої заборгованості. При цьому, суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідачки ОСОБА_5 , так як матеріали справи не містять доказів того, що вона проживає та зареєстрована за спірною адресою чи є власником даної квартири та відповідно є споживачем послуг. Доводи апелянта в скарзі про те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не були власниками або співвласниками квартири, та взагалі не проживали в ній, а тому не отримували комунальні послуги за даною адресою, вказане підтверджується довідкою від 18 жовтня 2021 року, - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі у спірний період були зареєстровані за спірною адресою та відповідно до вимог чинного законодавства були споживачами послуг. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Представник апелянтів ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту не проживання відповідачів за спірною адресою в спірний період, а тому вказані твердження є лише його припущеннями, тоді як законне та обґрунтоване рішення не може ґрунтуватись на припущеннях. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко