LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4802163/988/22

від 31.05.2023 ·

Справа № 163/988/22 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О. С. Провадження № 22-ц/802/432/23 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Трикош Н. І., з участю третьої особи - приватного нотаріуса Клекоцюк А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Клекоцюк Алла Денисівна, орган опіки та піклування Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, про встановлення факту спільного не проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на нерухоме спадкове майно, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2022 року В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 у липні 2022 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 , про визнання факту непроживання спадкоємця з спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , земельних ділянок. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є вона та дочка спадкодавця ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки проживала з померлим. ОСОБА_5 , дочка померлого, на день смерті спадкодавця була зареєстрована в житловому будинку по АДРЕСА_1 , однак не проживала з 2006 року. У 2006 році ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та виїхала на проживання в с.Кульчин-2 Жидичинської сільської ради. Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_5 до нотаріуса не подавала. Для оформлення спадкових прав звернулася в нотаріальну контору та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яка складається із частки житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 . Нотаріус видала витяг про реєстрацію права власності за нею на частку нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про спадщину від 24 травня 2021 року спадкоємцем іншої частки спадщини вказана дочка ОСОБА_5 , яка померла. Вона повідомила нотаріуса, що дочка ОСОБА_5 не проживала з спадкодавцем на момент смерті. Однак нотаріус довідку органу місцевого самоврядування не прийняла та видала свідоцтво про право на спадщину, у якому вказала спадкоємицею частини спадкового майна ОСОБА_5 . Видача оскаржуваного свідоцтва та реєстрація права власності на частки спадкового майна порушує її майнові спадкові права. Державна реєстрація сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за адресою реєстрації. Вона є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 і має право на цілу частину (1/2 домоволодіння) спадкового майна. Просила: встановити факт спільного непроживання ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату відкриття спадщини по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Волинської області Клекоцюк А.Д. 24 травня 2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 230; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58305074 від 24 травня 2021 року; визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2023 року у цій справі позов задоволено частково. Встановлено факт спільного непроживання ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Волинської області Клекоцюк А.Д. 24 травня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі №

230. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд неповно з`ясував обставини справи, однобічно оцінив докази по справі, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що з 2007 року він з дружиною ОСОБА_5 , дочкою спадкодавця, почали проживати з її батьками в спірному житловому будинку в с.Головне. У 2013 році придбав земельну ділянку та в кінці 2014 року розпочав будівництво будинку в с.Кульчин. На період будівництва дружина приїздила в с.Кульчин, а решту часу проживала з батьками в с.Головне. Батьки дружини були особами похилого віку і їм потрібно було допомагати по господарству. Дружина хворіла, і не могла перебувати дома одна. Позивачем не надано доказів, що його дружина не проживала за місцем своєї реєстрації. Суд не перевірив достовірність інформації щодо спору, спору між його дружиною і її матірю ніколи не було. Суд позбавив його неповнолітню дочку спадкового майна. Представник Головненської селищної ради як органу опіки та піклуваня в судовому засіданні вказувала, що інформацією щодо проживання дружини з батьками на дату відкриття спадщини в 2016 році не володіє. Свідки, які були допитанні в судовому засіданні перебувають у родинних відносинах з позивачем. Судом не було зупинено провадження у справі, хоч він перебував у Донецькій області з метою виконання завдань з розмінування населених пунктів. Суд незаконно відмовив у застосуванні позовної давності. Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В судове засідання позивач ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_7 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Позивач ОСОБА_6 відмовилась від отримання судової повістки 09 травня 2023 року, що підтверджується штампом, відміткою та підписом працівника поштового зв`язку і відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України тому вважається повідомленою. Органом опіки та піклування Головненської селищної ради подано клопотання про розгляд справи у відсутності представника. Представник позивача ОСОБА_8 не взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, хоч ухвалою апеляційного суду від 30 травня 2023 року було задоволено її клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що її було належним чином повідомлено, надіслано для відома копію ухвали та попереджено, що відповідно до ч.5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутності осіб, які не з`явились та були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Приватний нотаріус Клекоцюк А.Д. в судовому засіданні апеляційної інстанції не визнала апеляційної скарги, пояснила, що нею не порушено вимоги законодавства при видачі оспорюваного свідоцтва про спадщину. Апеляційна скарга підлягає до задоволення. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вказав, що встановлено факт не проживання ОСОБА_5 разом з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, тому в силу вимог ч.3 ст.1268 ЦК України вона вважається такою, що не прийняла спадщину, а відтак не має права на спадщину; виданим нотаріусом свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 травня 2021 року порушуються права ОСОБА_1 . Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується. Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилась спадщина. Спадкове майно складається із частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,15 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,60 га в смт Головне Любомльського району, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 травня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Волинської області Клекоцюк А.Д., зареєстрованого в реєстрі за №230, і яке просить позивач визнати недійсним, спадкоємцями майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є дружина ОСОБА_1 , яка спадкує частку та дочка ОСОБА_5 , яка успадкувала частку спадщини та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті скадкодавця ОСОБА_4 є дружина ОСОБА_1 , позивачка по справі, та діти ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_4 06 грудня 2011 року склав заповіт, за яким все своє майно заповів в рівних частинах сину ОСОБА_9 та дочці ОСОБА_5 . ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 разом з ним у спадковому будинку були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_11 , дочка ОСОБА_5 , зять ОСОБА_2 , внучка ОСОБА_3 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До її спадкоємців першої черги відносяться чоловік ОСОБА_2 , неповнолітня дочка ОСОБА_12 , відповідачі по справі, а також і сама позивачка ОСОБА_1 . Згідно ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу(ст. 1258 ЦК України). У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Частиною першою ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Згідно з п.п. 3.21, 3.22 гл. 10 р. 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті відмітки про реєстрацію місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. Згідно зі ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Тлумачення ст. 29 ЦК України у поєднанні зі статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті так і іншими документами згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Зазначене викладене в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Колегія суддів прийшла до висновку, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_5 була зареєстрована разом зі спадкодавцем, що підтверджено довідками Головненської селищної ради № 2460 від 25 жовтня 2018 року, № 716 від 27 травня 2021 року і автоматично прийняла спадщину. У постанові від 11 березня 2020 року у справі № 360/2312/16-ц (провадження № 61-5221св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини». При цьому зазначено, що спадкоємцю достатньо звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і надати паспорт із реєстрацією за місцем проживання спадкодавця, і нотаріус буде вважати цього спадкоємця таким, що прийняв спадщину. Суд першої інстанції не врахував такої правової позиції Верховного суду при вирішенні цього спору. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , на час її життя і день смерті спадкодавця, разом із батьком є достатнім доказом її постійного проживання разом із спадкодавцем. Позивач не довів належними та допустимими доказами факт не проживання ОСОБА_5 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Показання свідків не є беззаперечними, свідки є родичами - сини та невістка позивача, тому апеляційний суд їх оцінює критично. Так, суперечливі показання свідків та видані зі слів позивача довідки органів місцевого самоврядування №718 від 27 травня 2021 року, № 2467 від 26 жовтня 2018р. не підтверджують постійного проживання ОСОБА_5 за іншою адресою, ніж її зареєстроване місце проживання. Необхідно зазначити, що ці довідки видані після смерті ОСОБА_5 . Належних та допустимих доказів на спростування фактичного проживання ОСОБА_5 станом на 06 грудня 2016 року за іншою адресою позивач не надала. Постійним місцем проживання особи є місце, за яким особа зареєстрована у встановленому законом порядку. У позові позивач зазначає, що ОСОБА_5 не проживала в спірному будинку з 2006 року. Проте за її життя ні померлий батько, спадкодавець ОСОБА_4 , а ні позивач ОСОБА_1 як співвласники будинку не ставили питання про визнання її такою, що втратила право на користування цим житловим будинком. ОСОБА_5 в установленому законом порядку не відмовлялась від спадщини протягом шести місяців після смерті спадкодавця. Вона на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька, як спадкоємиця першої черги і звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не є обов`язковим. За цих обставин, у нотаріуса були законні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому вимоги про визнання недійсним означеного свідоцтва є безпідставними. Крім того, встановлення юридичного факту - постійного спільного не проживання померлих осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 несе в собі юридичний наслідок щодо вирішення прав та обов`язків померлої ОСОБА_5 за час її життя. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька і як спадкоємець першої черги за законом мала право на спадкування. Ураховуючи викладене та, встановивши відсутність підстав, визначених статтею 1301 ЦК України, для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом згідно з вимогами закону, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог про встановлення факту спільного не проживання померлої ОСОБА_5 із померлим ОСОБА_4 , визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину. Відповідно, відсутні підстави і для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень як похідної вимоги. Апеляційним судом не встановлено підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на все спадкове майно, в тому числі і на частину спірного житлового будинку. Суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 09 листопада 2022 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Клекоцюк Алла Денисівна, орган опіки та піклування Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, про встановлення факту спільного не проживання спадкоємця зі спадкодавцем, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на нерухоме спадкове майно відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»