Постанова 4801 № 127/23672/22

Справа № 127/23672/22 Провадження № 22-ц/801/962/2023 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 рокуСправа № 127/23672/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В., суддів : Сопруна В.В., Стадника І.М. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 127/23672/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року, ухваленого в м. Вінниці суддею цього суду Бойко В.М., дата складання його повного тексту 27 лютого 2023 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 13.08.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15/04/761-к-07. Також в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 13.08.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки. За умовами кредитного договору позичальник отримав грошові кошти (кредиту) в сумі 50 000,00 доларів США на строк до 12.08.2037 року під 11,95 % річних. 09.04.2010 року рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці по справі № 2-1199/10 позов банку було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором №15/04/761-к-07 в сумі 462 018,74 грн., а також судовий збір у розмірі 1 700,00 грн., витрати на ІТЗ 120,00 грн. Дане рішення набуло законної сили. Дане рішення суду від 09.04.2010 року позичальником ОСОБА_1 та поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не виконується, кредитні кошти в повному обсязі не повернуті. Залишок заборгованості за кредитом станом на 20.09.2021 року становить 192 859,28 грн. З урахуванням суми боргу, яка підлягає стягненню на підставі рішення від 09.04.2010 року, сума індексу інфляції відповідно до залишку заборгованості за наростаючим підсумком за період з 01.09.2018 року по 31.08.2021 року становить 85 348,49 грн. У зв`язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду та просив суд стягнути з відповідачів солідно дану суми. Рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати за період з 01.09.2018 року по 31.08.2021 року в сумі 85 348 (вісімдесят п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 49 копійок, з яких: 25 647,31 грн. - три проценти річних від простроченої суми; 59 701,18 - інфляційні втрати. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріально та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 19 квітня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини Судом встановлено, що 13.08.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15/04/761-к-07 (а.с. 10-13). Відповідно до п. 1.1. вказаного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 11,95 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Також в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 13.08.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки (а.с.14-15). Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 15/04/761-к-07 від 13.08.2007 року, укладеного між кредитором та боржником в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 4 ст. 82 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.04.2010 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за кредитним договором № 15/04/761-к-07 від 13.08.2007 року в сумі 462 018,74 грн., 120,00 грн. витрат на ІТЗ та 1 700,00 грн. судового збору (а.с.7-9). Даним рішенням суд встановив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали зобов`язання за кредитним договором № 15/04/761-к-07 від 13.08.2007 року у встановлені строки, не дотримувалися графіку розрахунків, чим спричинили заборгованість по кредиту. Виконавчий лист з приводу виконання даного рішення декілька разів пред`являвся до виконання, проте постановою від 07.09.2021 року виконавчий документ був повернутий стягувачу (а.с.16). Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно розрахунку заборгованості втрати від інфляційних процесів та розмір трьох процентів річних, які неспростовані відповідачами, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням кредитного договору № 15/04/761-к-07 від 13.08.2007 року, за період з 01.09.2018 року по 31.08.2021 року складають 85 348,49 грн., а саме 25 647,31 грн. - 3% річних від простроченої суми; 59 701,18 грн. - інфляційні втрати. Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідачами не спростований. Отже, враховуючи те, що відповідачами не виконуються взятті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Докази надані відповідачкою до апеляційної справи не спростовують висновків суду першої інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: В.В. Сопрун І.М. Стадник