Постанова 4824 № 752/25434/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/7327/2023 справа №752/25434/18 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Нежури В.А., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Панасенка Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Хоменко В.С., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», ОСОБА_2 , - встановила: У січні 2023 року до суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Вимоги заяви мотивує тим, що 09 січня 2023 року ОСОБА_1 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації та загрозами ракетного обстрілу вирішила тимчасово виїхати за межі України до Республіки Польщі. Однак у перетині кордону ОСОБА_1 було відмовлено та видано рішення про відмову в перетині державного кордону України. Вказує, що із наданого рішення дізналась про те, що ухвалою суду від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до моменту виконання нею зобов`язань у ВП НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва №753/12053/17 від 16 травня 2018 року; у ВП НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/5396/18 від 27 липня 2018 року. Вказує, що про існування вказаної ухвали не була обізнана, згідно із даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження НОМЕР_3 на суму 158 340,00 гривень завершене. Вказує, що твердження державного виконавця, викладені в клопотанні про обмеження ОСОБА_1 в перетині кордону, про те, що остання ухиляється від виконання рішення не відповідають дійсності. Вказує, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження установлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє будь-яке рухоме чи нерухоме майно, а також автотранспорт. Кошти на рахунках також відсутні. Уважає, що за таких обставин у ОСОБА_1 не було жодних реальних можливостей виконати обов`язок щодо сплати боргу. Звертає увагу, що немає жодних об`єктивних даних і не існувало на момент постановлення судом ухвали від 12 грудня 2018 року про те, що ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою невиконання рішення суду. Вказує, що наявність ухвали від 12 грудня 2018 року жодним чином не сприяла погашенню заборгованості. Посилаючись на загрозу ракетних ударів, що загрожують життю та здоров`ю та необґрунтованість ухвали від 12 грудня 2018 року про обмеження у праві виїзду за межі України, просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України, застосоване ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №752/25434/18. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Панасенко О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на обставини, викладені у заяві про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон за межі України. 09 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Гайдучок О.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 . Вказує, що скаржником не надано жодного документального підтвердження, передбаченого законодавством України, зокрема, рішення підрозділу охорони державного кордону, яке підтверджувало б факт спроби перетину державного кордону, наявність відповідної відмови, та відповідно підтвердження тверджень скаржника про дату обізнаності про наявність ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року. Стверджує, що скаржник свідомо уникає отримання листів та повідомлень, направлених за адресою, вказаною у заяві про реєстрацію фізичної особи-підприємця. Вказує, що боржник уважається належним чином повідомлений, якщо документи виконавчого провадження надсилаються йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Зазначає, що згідно інформації автоматизованої системи виконавчих проваджень, щодо скаржника наявні виконавчі провадження НОМЕР_4 від 10 вересня 2020 року (стягувач ОСОБА_2 , статус - відкрито), НОМЕР_5 (стягувач ТОВ "Вердикт Капітал", статус - відкрито, НОМЕР_6 від 22 червня 2021 року (стягувач ГУ ДПС у м. Києві, статус - завершено), НОМЕР_7 від 14 квітня 2023 року (стягувач ГУ ДПС у м. Києві, статус - завершено). Звертає увагу, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документу стягувачу. Відтак, повернення виконавчого документу стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту. Вказує, що факт повномасштабного вторгнення російської федерації та обстріл території України не може виправдовувати свідоме ухилення від виконання обов`язків боржника. Звертає увагу, що станом на дату спроби скаржником перетину кордону України система цивільної оборони та інформування громадян про можливу повітряну загрозу працює належним чином. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Київ від 21 лютого 2023 року залишити без змін. В судовому засіданні представник скаржника адвокат Стовбун О.Й. доводи апеляційної скарги підтримав. Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвокат Гайдучок О.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовивши в задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що зміст заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України доводить не зміну обставин, що зумовили суд застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон, а зводиться до незгоди заявника із ухвалою суду від 12 грудня 2018 року, якою тимчасово обмежено її у праві виїзду за межі України до моменту виконання нею своїх зобов`язань, а також до необгрунтованості тверджень приватного виконавця. В заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не навела нових обставин, що виникли після встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України і обґрунтовують необхідність скасування цього тимчасового обмеження. Суд вказав, що на час розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, рішення суду у справі про стягнення з ОСОБА_1 не виконано і обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон, не змінилися, тому суд не встановив підстав для скасування такого обмеження. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Установлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка Сергія Олексійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до моменту виконання нею своїх зобов`язань у ВП № НОМЕР_8 щодо примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва № 753/12053/17 від 16.05.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 96 421,48 грн; у ВП № НОМЕР_9 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/5396/18 від 27.07.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мірс» заборгованості у розмірі 158 340,00 грн (зведене виконавче провадження АСВП № НОМЕР_10) (том 1 а.с.6-11). З матеріалів справи установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лисенка С.О. перебуває на виконанні зведене виконавче провадження АСВП № НОМЕР_10, до складу якого входять: -ВП НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва №753/12053/17 від 16 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 96421,48 грн; -ВП № НОМЕР_9 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/5396/18 від 27 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мірс» заборгованості у розмірі 158340,00 грн (а.с.35-39). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. від 08 травня 2020 року виконавчий документ №910/5396/18 від 27 липня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мірс» заборгованості у розмірі 158340,00 грн повернутий стягувачу (а.с.42). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лисенка С.О. від 08 травня 2020 року виконавчий документ №753/12053/17 від 16 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 96421,48 грн повернутий стягувачу (а.с.43). Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Відповідно до частин 1, 3 статті 441 ЦПК України суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Разом із цим, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статі 441 ЦПК України). При цьому слід зауважити, що стаття 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України "Про виконавче провадження", а також прийняття необхідних заходів для виконання рішення суду. Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування. Оскільки про наявність таких обставин, підстав та факторів, підтверджених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, заявником не повідомлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відсутність підстав для скасування обмежувальних заходів. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактично доводи заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон зводяться до незгоди з ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року. Посилання скаржника на те, що виконавчі висли були повернуті стягувачу, апеляційний суд відхиляє та зазначає про таке. Повернення виконавчого листа без виконання на підставі відсутності виявленого майна у боржника, на яке можна звернути стягнення, не може бути підставою для скасування обмежень, викладених в ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, оскільки стягувачі не позбавлені права повторно звернутись до виконавця за примусовим виконанням виконавчих листів у визначений законом строк. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відсутність виконавчого листа на виконанні не є підставою для зняття тимчасового обмеження, оскільки приписи пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України" визначають, що таке обмеження зберігається до виконання зобов`язання. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування судового рішення, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Панасенка Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді В.А. Нежура В.В. Соколова