Постанова 4824 № 761/6322/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 761/6322/23 провадження № 22-ц/824/8754/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Борисової О. В., Рейнарт І. М. при секретарі Кролівець О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванець Ольги - заступника начальника Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року в складі судді Матвєєвої Ю. О., встановив: 15.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іванець Ольги - заступника начальника Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування моральної шкоди. Посилався на ті підстави, що 07.07.2020 до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві для проведення перевірки і прийняття рішення надійшла його заява від 26.06.2020 про вчинення слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва кримінального правопорушення за ст. 375 КК України. 04.08.2020 він отримав лист відповідача від 20.07.2020, яким йому повідомлено про відсутність підстав внесення відомостей за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і початку досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року (справа № 757/34041/20-к) його скарга була задоволена. Зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР в м. Києві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.06.2020, що надійшла до ТУ ДБР в м. Києві 07.07.2020, у відповідності до ст. 214 КПК України. Лише 20.12.2022 ТУ ДБР в м. Києві було внесено відомості до ЄРДР та відкрило кримінальне провадження. Внаслідок незаконної бездіяльності відповідача щодо безпідставного не внесення до ЄРДР відомостей за його заявою про вчинення кримінального правопорушення було втрачено великий проміжок часу, чим суттєво порушено його права та інтереси, як учасника кримінального провадження, заподіяна шкода його здоров`ю та завдана моральна шкода. Ураховуючи викладене, позивач просив визнати незаконною бездіяльність відповідача у невнесенні до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення при її отриманні ТУ ДБР 07.07.2020, чим суттєво порушено права та інтереси позивача, як учасника кримінального провадження, ст. 19 ч.2, 68 ч.1 Конституції України, ст. 2, 214 ч.1 КПК України, ст.15 ч.1 і 19 ч.1 а.2 Закону про звернення та ст. 3 ч.1 п.2 Закону про ДБР. Стягнути з відповідача на його користь 220 000 відшкодування за завдану моральну шкоду. Також просив постановити окрему ухвалу про можливу наявність в незаконній бездіяльності відповідача ознак кримінального правопорушення за ст. 367 КК України, яку направити Генеральному прокурору для проведення перевірки та прийняття рішення згідно КПК України. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі. Роз`яснено позивачу, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування віднесено до суду кримінальної юрисдикції. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за змістом п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. У відповідності до положень п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Отже, порядок оскарження бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора у кримінальному провадженні встановлено п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами Кримінального процесуального кодексу України. Враховуючи предмет позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. 07.04.2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постановити окрему ухвалу з приводу істотного порушення суддею Матвєєвою Ю. О. процесуальних вимог, положень і приписів ст. 3 ч.1, 10 ч.2, 260 ч.1 п.3, 263 ч.1 ЦПК України та роз`яснення пунктів 8 і 11 ППВСУ, яке призвело до неправомірної відмови у відкритті провадження. Свої доводи обґрунтовує тим, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції достатнім чином своє рішення не мотивував, не вказав переконливих підстав такої відмови, чим були порушені процесуальні вимоги п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України щодо вмотивованості ухвали суду. Зазначає, що частиною другою статті 303 КПК України встановлений вичерпний перелік прийняття слідчим суддею рішення за наслідками розгляду скарги особи на бездіяльність слідчого, та серед них відсутнє визнання незаконною бездіяльності слідчого у невнесенні відомостей до ЄРДР, постановлення окремої ухвали з приводу можливої поведінки наявності в незаконній бездіяльності слідчого ознак кримінального правопорушення та стягнення моральної шкоди, а тому розгляд вказаних вимог можливий лише на загальних підставах в порядку цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В судове засіданні сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. 17.05.2023 до суду надійшло клопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про залучення його в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказане клопотання задоволенню не підлягає як таке, що заявлено передчасно, враховуючи, що предметом апеляційного розгляду є ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Встановлено, що позивачем пред`явлені вимоги до Іванець Ольги , що працює заступником начальника Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, про визнання незаконною бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР та відшкодування завданої внаслідок цього моральної шкоди на підставі статті 1167 ЦК України. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. За правилами частини першої статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314 - 316 КПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу. Наведеними правовими нормами визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк. На виконання вказаних вимог закону позивач звертався із скаргою на бездіяльність ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року (справа № 757/34041/20-к) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність ТУ ДБР в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення задоволено. Зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР в м. Києві внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_1 від 26.06.2020, що надійшла до ТУ ДБР в м. Києві 07.07.2020, у відповідності до ст. 214 КПК України. Враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд першої інстанції дійшов слушного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності заступника начальника Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Іванець О. у невнесенні відомостей до ЄРДР та встановлення фактів порушення прав позивача, оскільки вказані вимоги по суті є оскарженням процесуальних дій посадових осіб у кримінальному провадженні. Тому в цій частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки чинним законодавством передбачено інший порядок захисту особи, яка є учасником кримінального провадження, свого порушеного права. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині закриття провадження в частині вимог про відшкодування моральної шкоди. У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказано, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)». У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із бездіяльністю відповідача у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення можуть бути подані в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому оскаржуване судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Враховуючи, що Київський апеляційний суд у процесі перегляду цієї справи не встановив порушень, які б слугували підставою для постановлення окремої ухвали відносно судді Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєвої Ю. О., то клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: О. В. Борисова І. М. Рейнарт