Постанова 4824 № 369/9911/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/9911/21 Головуючий у І інстанції Грегуль О.В. Провадження №22-ц/824/3600/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 01 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, УСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 18 червня 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_1 , під керуванням автомобіля CITROEN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу. Внаслідок ДТП автомобіль позивача CITROEN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Постановою Святошинськогорайонного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Позивачем було придбано запчастини для відновлення даного автомобіля на загальну суму 60 153,00 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №С-0001001 від 27 липня 2020 року та видатковою накладною №С0001992 від 27 липня 2020 року. Відповідач відмовився відшкодувати завдані ним матеріальні збитки. Позивач за власний рахунок замовив оцінку вартості матеріального збитку та відповідно до звіту № 11/03.09.20 від 21 вересня 2020 року, вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу CITROEN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження в ДТП на момент оцінки становить - 48 241,32 грн, а вартість відновлюваного ремонту - 77 651,99 грн. За проведення оцінки вартості матеріального збитку позивач заплатив 2000,00 грн. Також, внаслідок вищевказаної ДТП крім матеріальних збитків, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в нервовому стресі, роздратованості, порушенні звичного устрою життя, необхідності витрачати час для захисту своїх інтересів, необхідності нести додаткові витрати на оплату проїзду, необхідності прикладати зусилля для відновлення автомобіля та яку останній оцінює в розмірі 25224,00 грн. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 60 153,00 грн - майнової шкоди, 25 224 грн - моральної шкоди, 2 000 грн - вартості послуг з оцінки пошкоджень, 908,00 грн - судового збору. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 48 241,32 грн - майнової шкоди, 5 000 грн - моральної шкоди, 2 000 грн - оплати звіту № 11/03.09.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 21 вересня 2020 року, 1 816 грн - судового збору. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання судом вимог процесуального законодавства, а саме, всебічності та повноти з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та з застосуванням відповідних норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема в апеляційній скарзі зазначено, що додана позивачем до позовної заяви, копія звіту №11/03.09.20, складеного 21 вересня 2020 року, не є належним доказом вартості завданих збитків, оскільки даний звіт зроблений з істотними порушеннями оцінювача, який проводив дане автотоварознавче дослідження. Також в апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано будь-яких доказів, завдання позивачу морального збитку внаслідок протиправних дій відповідача. 08 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Зокрема у відзиві зазначено, що доказів невідповідності звіту № 11/03.09.20 від 21 вересня 2020 року вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та визнання його неналежним доказом апелянтом не надано. Щодо моральної шкоди, сторона позивача вказує на те, що лише сам факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено майно позивача, вже призводить до душевних страждань. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що завдана відповідачем матеріальна шкода в розмірі 48241,32 грн та моральна шкода в розмірі 5000,00 грн, внаслідок пошкодження, належного позивачу на праві власності, транспортного засобу, має бути відшкодована. З указаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником автомобіля CITROEN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14 березня 2020 року. 18 червня 2020 року ОСОБА_1 , керуючи належним ОСОБА_2 автомобілем CITROEN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Леся Курбаса в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , що призвело до зіткнення та пошкодження вказаних транспортних засобів. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до звіту № 11/03.09.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 21 вересня 2020 року, сума вартості відновлювального ремонту, з урахуванням значення коефіцієнта зносу КТЗ, становить - 77651,99 грн, а матеріальний збиток, завданий власникові 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження на дату оцінки складає - 48241,32 грн. За проведення вказаного дослідження позивачем сплачено 2000 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордера №11/03.09.20 від 21 вересня 2020 року. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України). Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доводи апеляційної скарги про те, що звіт №11/03.09.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 21 вересня 2020 рокуне є належним доказом вартості завданих збитків, апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими, так як допустимих доказів на спростування обставин викладених в даному звіті, до суду першої інстанції відповідач не подав, клопотань про проведення у справі автотоварознавчої експертизи не заявляв, обмежившись лише власними поясненнями. Звіт №11/03.09.20 про оцінку вартості матеріального збитку від 21 вересня 2020 року,як письмовий доказ що містить інформацію щодо предмета доказування є належним та допустимим доказом обставинам, на які посилається позивач обгрунтовуючи розмір матеріальної шкоди. Посилання ОСОБА_1 на порушення оцінювачем процедури оцінки пошкодженого автомобіля, які полягають в тому, що жодного виклику на огляд пошкодженого транспортного засобу апелянт не отримував, є безпідставними, оскільки відповідно п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Щодо відсутності в акті огляду підпису власника пошкодженого автомобіля, судова колегія відхиляє даний довід апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_2 , як власник пошкодженого автомобіля, ніяких заперечень з цього приводу не висловлював, тобто погодився з відомостями про пошкодження, які зазначенні у вказаному акті. Доводи апеляційної скарги щодо ненадання належної оцінки фотокарткам, доданим відповідачем до відзиву на позов, не можуть бути взяті до уваги, оскільки з вказаних трьох фотокарток неможливо встановити обсяг та характер пошкоджень транспортного засобу в результаті ДТП. Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з винної особи ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завданої в результаті ДТП матеріальної шкоди в розмірі 48 241,32 грн, понесених позивачем витрат на оплату проведення дослідження щодо вартості матеріального збитку від 21 вересня 2020 року у сумі 2000,00 грн, оскільки вартість матеріального збитку встановлена саме даним звітом, на який послався суд при ухваленні рішення. Щодо доводів відповідача про неправомірне стягнення з нього на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, судова колегія зазначає наступне. Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вказано в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова Пленуму ВСУ №4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. (п.9 Постанови Пленуму ВСУ №4). Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. На підтвердження протиправності дій відповідача, з приводу пошкодження автомобіля, що є обов`язковим при з`ясуванні підстав відшкодування заподіяних збитків, позивачем надано суду достатню кількість доказів, яким підтверджується вина відповідача. Враховуючи те, що позивач довів протиправність дій відповідача, судом першої інстанції, враховуючи ступінь вини відповідача, тривалість страждань та негативних наслідків для позивача, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, вірно визначивши розмір завданої позивачу моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 01 червня 2023 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана