Ухвала КАС ВС № 400/5062/22

УХВАЛА 08 червня 2023 року м. Київ справа №400/5062/22 адміністративне провадження №К/990/19728/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року у справі № 400/5062/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року; - зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року; - визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року; - зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року; - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі; - зобов`язати виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року, адміністративний позов задоволено: - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку, передбачену статею 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку, передбачену ст. 19 Закону України "Про відпустки", як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 23 лютого 2022 року; - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року; - визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби речове майно, що належить до видачі; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 2977,20 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім грн 20 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ). Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 23 травня 2023 року засобами поштового зв`язку. У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року у справі № 400/5062/22 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору. Однак, до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Натомість, у матеріалах касаційної скарги міститься клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивоване тим, що на даний час на рахунках військової частини відсутні кошти за кодом економічної класифікації видатків 2800, що унеможливлює забезпечення оплати судового збору. Дослідивши клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, Суд вважає за потрібне вказати наступне. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов`язку. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Проаналізувавши викладене та зміст клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд вважає, що скаржником не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору. За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: : 2481,00 грн. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2022 році фізичною особою вимоги якої були задоволені судами попередніх інстанцій щодо двох вимог немайнового характеру. Відтак, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру у розмірі: 5954,40 грн (2481*0,4*200%*3). З огляду на зазначене, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі: 5954,40 грн. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м.Києві/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2023 року у справі № 400/5062/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду