Ухвала КАС ВС № 380/21497/21

УХВАЛА 08 червня 2023 року м. Київ справа №380/21497/21 адміністративне провадження №К/990/1354/23, К/990/33487/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А., розглянувши клопотання представника позивача - адвоката Назарко Андрія Романовича про передачу справи №380/21497/21 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними і скасування рішень, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду У С Т А Н О В И В :

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: 1.1. визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 145 від 13 вересня 2021 року; 1.2. визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури № 2338к від 23 жовтня 2021 року про звільнення її з посади прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та органів прокуратури з 28 жовтня 2021 року; 1.3. поновити її на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та в органах прокуратури з 29 жовтня 2021 року або іншій рівнозначній посаді прокурора; 1.4. стягнути з Львівської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 29 жовтня 2021 року по дату винесення судового рішення.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, позов задоволено. 2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 145 від 13 вересня 2021 року. 2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури № 2338к від 23 жовтня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». 2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Львівської області та в органах прокуратури з 29 жовтня 2021 року. 2.4. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2021 року по 23 травня 2022 року в сумі 49485 грн. 15 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. 2.5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Львівської місцевої прокуратури №3 Львівської області та в органах прокуратури, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7440 грн. 08 коп. допущенодо негайного виконання..

3. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідачі подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалами Верховного Суду від 29 грудня 2022 року та від 21 березня 2023 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами. 5. 06 лютого 2023 року до Верховного Суду від представника позивача надійшло клопотання про передачу справи №380/21497/21 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 6. 26 квітня 2023 року від Офісу Генерального прокурора надійшло заперечення на вказане клопотання, в якому відповідач зазначив, що вказана справа не містить ознак для віднесення її до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

7. Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання, вважає що у задоволені такого клопотання необхідно відмовити з огляду на таке.

8. Вказане клопотання представника позивача обґрунтоване необхідністю відступу від висновків Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені у поставові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а. Зокрема, представник позивача зазначає, що у вказаній постанові Верховний Суд у справі №600/6322/21-а за подібних правовідносин надав правову оцінку протокольному рішенню Першої кадрової комісії, тим самим здійснивши вихід за межі позовних вимог і надавши правову оцінку акту, який не був предметом оскарження в цій справі.

9. Представник позивача посилаючись на постанову у справі № 360/4114/30 від 26 травня 2022 року зазначив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

10. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, Інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

11. Отже, відповідно до процесуального законодавства суд вправі зі своєї ініціативи з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, коли ці межі прямо не визначені чинним законодавством або договором, що відповідає законові.

12. З огляду на наведене, на думку представника позивача, наведені вище обставини у своїй сукупності свідчать про очевидну помилковість правового висновку Верхового Суду викладеного у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, від якого необхідно відступити через його суттєві вади.

13. Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

14. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 347 КАС України).

15. Колегія суддів, дослідивши доводи заявленого клопотання про передачу справи №380/21497/21 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вважає що у задоволені такого клопотання необхідно відмовити з огляду на таке.

16. Верховний Суд звертає увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

17. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

18. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

19. За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

20. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

21. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

22. Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

23. Своєю чергою вищевказане клопотання не містить переконливих та обґрунтованих доводів необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а. Аргументи представника позивача в цій частині фактично зводяться до незгоди із висновками суду касаційної інстанції у вказаній справі, що не може слугувати самостійним свідченням необхідності відступу від них.

24. Водночас у справі №600/6322/21-а оцінка судом касаційної інстанції надавалася спірному рішенню П`ятнадцятої кадрової комісії та процедурі його ухвалення, якій передувало прийняття рішення Першою кадровою комісією щодо результатів складення іспиту прокурором.

25. При цьому, колегія суддів враховує, що на час розгляду цієї справи Верховним Судом вже сформовано правову позицію у подібних правовідносинах щодо правомірності прийняття П`ятнадцятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації за наявності протокольного рішення попередньої кадрової комісії та застосування пунктів 16-17 розділу ІI Закону №113-1X, пунктів 7-8 розділу І Порядку №221, яку викладено, зокрема, у постановах від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а, від 22 грудня 2022 у справі №140/12386/21, від 05 січня 2023 року у справі №380/23308/21, від 24 січня 2023 року у справах №580/9908/21, №560/16514/21, №500/8296/21, №560/14894/21, від 31 січня 2023 року у справах №240/35883/21, №580/9243/21, від 02 лютого 2023 року у справі №200/15948/21, від 08 лютого 2023 року у справах №560/17141/21, №300/6959/21, №120/15902/21-а, від 09 лютого 2023 року у справах №380/21729/21, №280/11332/21, від 14 лютого 2023 року у справі №560/16338/21, від 21 лютого 2023 року у справах №260/6716/21, №380/22495/21, №560/3698/22, №420/23667/21, від 23 лютого 2023 року у справах №160/20922/21, №120/15448/21-а, №260/6744/21 та багатьох інших.

26. Своєю чергою доводів щодо неясності чи неузгодженості судової практики у вирішенні відповідних правовідносин клопотання представника позивача не містить.

27. Ураховуючи, що позиція Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні цієї категорії спорів є сталою та послідовною, то колегія суддів уважає, що підстави для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а та передачу справи на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відсутні. Керуючись статтями 344, 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Назарко Андрія Романовича про передачу справи №380/21497/21 на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... О.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська , Судді Верховного Суду