Постанова 4857 № 460/7681/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/7681/22 пров. № А/857/6035/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - Перетятко Анатолія Леонідовича на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (постановлену головуючою-суддею Дорошенко Н.О. в порядку письмового провадження у м. Рівне) про повернення позовної заяви без розгляду у справі за заявою представника позивачки ОСОБА_1 - Перетятко Анатолія Леонідовича у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати їй з 17.08.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796) та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй таке підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ст.39 Закону №796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, з 17.08.2021 до зміни законодавства або зміни її правового статусу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 позовні вимоги були задоволені повністю. 09.03.2023 представник позивачки Перетятко А.Л. подав заяву в порядку ст.383 КАС України щодо неналежного виконання відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2022. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 заяву адвоката Перетятко А.Л. щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду по справі №460/7681/22 повернуто заявнику. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивачки Перетятко А.Л. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ордер, наданий суду першої інстанції був виписаний на підставі договору про надання правової допомоги позивачці б\н від 13.02.2023, що свідчить про наявність у даному випадку повноважень на представництво ОСОБА_1 . Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.2 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наданий адвокатом ордер серії РН-081 від 13.02.2023 №86, виготовлений друкарським способом, типова форма якого затверджена рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012, не є належним доказом на підтвердження повноважень адвоката Перетятко А.Л. діяти від імені та в інтересах ОСОБА_3 у 2023 році, оскільки використання такої форми ордеру станом на час укладення договору про надання правової допомоги з позивачем б/н від 13.02.2023 не передбачено чинними нормативно-правовими актами. Відтак, наданий ордер не підтверджує повноважень адвоката на підписання та подання суду заяви щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду від 16.06.2022 по справі №460/7681/22. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Згідно п.3 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. За змістом ч.1 ст.57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути : 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Частиною четвертою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Отже, частина перша статті 26 цього Закону визначає загальний перелік документів, якими може бути посвідчено повноваження адвоката на надання правової допомоги. При цьому, частиною четвертою цієї статті встановлюються спеціальні вимоги до підтвердження повноважень адвоката саме як представника, зокрема, в адміністративному судочинстві, які відсилають до відповідних положень процесуального законодавства. Частиною восьмою статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. Відповідно до ч.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Отже, для представництва особи в адміністративній справі адвокат повинен мати або ордер або довіреність. Колегія суддів зазначає, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є тим документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером чинна редакція КАС України не вимагає. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.12.2018 по справі №П/9901/736/18 та постанові від 20.05.2020 по справі №9901/44/19. Рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 було затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції і водночас надано дозвіл адвокатам України в строк до 01.01.2022 використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012. Пунктом 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019 передбачено, що ордер містить наступні реквізити : серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд (ст.131-2 Конституції України, ст.ст.16, 57 КАС України та ст.10 Закону №1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Колегія суддів зазначає, що заяву від 09.03.2023 підписано адвокатом Перетятко А.Л., яким до заяви додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії РН-081 №86 від 13.02.2023. До заяви додано документ, який посвідчує повноваження адвоката на подачу заяви та її підписання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю доказів належного представництва Перетятко А.Л. інтересів ОСОБА_1 . Положеннями ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що утвердження правової держави відповідно до приписів ст.1, ч.3 ст.8, ст.55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслює значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (рішення від 25.11.1997 №6-зп, від 25.12.1997 №9-зп). Звернувшись із заявою в порядку статті 383 КАС України, фізична особа вирішила скористатися гарантованим їй правом на вирішення спору в судовому порядку. Однак, таким правом позивачка скористатися не змогла, оскільки суд першої інстанції повернув її заяву без розгляду. На думку колегії суддів, вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції в даній ситуації застосував надміру формальний підхід та не врахував вимог ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 5, 6 КАС України. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справи "Brumarescu v. Romania" вказав, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. Відповідно до ст.13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості. Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до ст.6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та її скасування з передачею справи на розгляд суду першої інстанції Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; від 10.02.2010; п.58) : принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29). Згідно п.1, 4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - Перетятко Анатолія Леонідовича задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року по справі №460/7681/22 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук