Постанова 4855 № 761/8851/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/8851/22 Суддя (судді) першої інстанції: Савицький О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Коротких А.Ю., Єгорової Н.М. за участю секретаря Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №6012/10000/21 від 10.03.2022. Шевченківський районний суд м.Києва рішенням від 28 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що відповідачем у постанові не встановлено, не надано належної оцінки, коли та за яких обставин відбулася передача транспортного засобу, не з`ясовано хто є продавцем, в той час коли встановлення зазначених обставин має істотне значення для вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності за ч.4 ст.469 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що 16.02.2022 старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці Могилою В.В. складено протокол про порушення митних правил № 0876/10000/22. У протоколі зазначено, що 04.02.2022 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці декларантом ОСОБА_2 подано митну декларацію типу ІМ 40 АА № UА100140/2022/700966, на підставі Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо тимчасового спрощення митного оформлення транспортних засобів, ввезених на митну територію України» від 15.04.2021 р. № 1403-IX, щодо оформлення у вільний обіг транспортного засобу марки «Mitsubishi», модель «Outlander», номер кузова НОМЕР_1 , для одержувача ОСОБА_3 . До митного оформлення вказаного транспортного засобу був наданий договір купівлі-продажу автомобіля від 25.01.2022 № б/н, де покупцем виступає ОСОБА_3 . Відповідно до інформації електронної бази даних АСМО «Інспектор» транспортний засіб марки «Mitsubishi», модель «Outlander», номер кузова НОМЕР_1 , ввезений на митну територію України 25.09.2018 громадянином України ОСОБА_4 , для особистого користування в режимі транзит, в зоні діяльності Чернігівської митниці. Згідно з ч.5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту не можуть використовуватись з жодною іншою метою, крім транзиту. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Отже, ОСОБА_4 передав вищезазначений транспортний засіб на території України іншій особі, чим порушив вимоги ст.ст. 93, 380 МК України. Таким чином в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення митних правил, передбачених ч.4 ст. 469 МК України, а саме передача транспортного засобу поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не помішувала його у митний режим транзиту. 12.05.2022 першим заступником начальника Київської митниці Сичем П. винесено відносно позивача постанову в справі про порушення митних правил № 0876/10000/22, якою притягнуто останнього до відповідальності за ч.4 ст. 469 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 грн. Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, звернувся з даним позовом до суду. З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам. Статтею 486 МК України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Згідно зі ст.ст. 487, 488, 489 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Відповідно до ст.ст. 90, 95 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму до закінчення визначеного строку транзиту митного органу призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту та митна декларація або інший документ (ч. 5 ст. 102 МК України). Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем забороняється, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України. Згідно ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Частиною 1 статті 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу. У главі 55 розділу ХІІ МК України зазначено, що поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов`язання, застосування заходів гарантування тощо). Відповідно до частини четвертої статті 469 МК України, відповідальність за передачу транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні. Отже, законодавством забороняється здійснення передачі імпортованого транспортного засобу, який не пройшов митне оформлення, іншій особі і саме за порушення такого нормативного правила законодавець передбачає відповідальність. Як свідчать матеріали справи, 25.09.2018 позивачем був ввезений на митну територію України автомобіль для особистого користування в режимі транзиту та повинен бути доставленим у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 Митного кодексу України. Водночас, для митного оформлення 04.02.2022 автомобіль було надано іншою особою -громадянином України ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що вказаною особою було надано митному органу договір купівлі-продажу автомобіля від 25.01.2022 № б/н, де покупцем зазначено ОСОБА_3 , а продавцем виступає UАВ «Anarus». Отже, саме з 25.01.2022 автомобіль вважається таким, що переданий позивачем іншій особі - ОСОБА_3 , яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач передав без дозволу митного органу транспортний засіб особистого користування, поміщений у митний режим «транзит», у володіння, користування чи розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим «транзит» станом на 25.01.2022, оскільки, як було підкреслено вище, за договором купівлі-продажу до покупця, як власника, переходить право володіння користування та розпорядження майном. Викладене, у свою чергу, свідчить, що перехід права на автомобіль від позивача до ОСОБА_3 мав місце після набрання чинності нормами частини 4 статті 469 Митного кодексу України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт укладення третіми особами договорів страхування чи оформлення довіреностей, а факт зазначення такої особи у поданих документах, власником транспортного засобу або уповноваженою особою. У судовому засіданні представник позивача зазначила, що після ввезення транспортного засобу на теріаторію України останній вийшов з ладу та перебував на ремонті. Проте, як правильно зазначив представник відповідача, про вказані обставини митний орган не повідомлено та відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин ні суду ні відповідачу надано не було. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 було передано транспортний засіб іншій уповноваженій особі, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до суду надано не було. На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно прийняв оскаржувану постанову про порушення митних правил №6012/10000/21 від 10.03.2022, а жодних підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про порушення уповноваженими особами митниці прав та інтересів позивача при притягненні його до адміністративної відповідальності позивачем ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження не наведено. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 28 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких