Постанова 4855 № 757/25575/21-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/25575/21-а Головуючий у І інстанції - Саадулаєв А.І., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 27.04.2021 про накладення на неї штрафу по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 10 200, 00 грн. Позов обґрунтований відсутністю повноважень відповідача щодо проведення відповідного заходу державного контролю, відсутністю підстав для проведення такого заходу, порушенням порядку проведення перевірки, оформлення протоколу та розгляду справи, строків накладення стягнення, відсутністю складу правопорушення та вини позивача, за яке може бути накладено відповідне стягнення. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 01 вересня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Н.В.Інвест» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності складено акт від 05.04.2021 На підставі даних перевірки, оформленої актом від 05.04.2021 про проведення позапланового заходу відносно позивача було складено два протоколи про адміністративні правопорушення: 1) протокол № б/н від 19.04.2021 про виявлене порушення, передбачене ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП); 2) протокол № б/н від 19.04.2021 про виявлене порушення, передбачене ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 96 КУпАП. 27.04.2021 на підставі складених 19.04.2021 протоколів відносно позивача винесено постанову № 04/21 від 27.04.2021, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 5 ст. 96 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200, 00 грн. Згідно зазначеної постанови про накладення штрафу, за результатами перевірки виявлено порушення замовником будівництва TOB «Н.В.Інвест», яке полягало у затвердженні проектної документації «Будівництво медичного діагностичного реабілітаційного центру з паркінгом зі знесенням існуючого нежилого будинку на АДРЕСА_2», яка розроблена з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, чим наведено недостовірні дані у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 07.10.2020 № КВ 051201006252 в частині належно розробленої та затвердженої проектної документації на об`єкт будівництва та в частині основних показників об`єкта будівництва (замість 6 поверхів зазначено паркінг + 5 поверхів), чим порушено ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність», ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів повною мірою за допомогою належних та допустимих доказів факт скоєння позивачем правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.ч. 1 та 5 ст. 96 КУпАП порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466). Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні, за виконання будівельних робіт без подання повідомлення та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 11 Порядку № 466). З матеріалів справи вбачається, що проектна документація «Будівництво медичного діагностичного реабілітаційного центру з паркінгом зі знесенням існуючого нежилого будинку на АДРЕСА_2» розроблена ФОП ОСОБА_2 , замовник будівництва диреткор ТОВ «Н.В. ІНВЕСТ» ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки відповідачем встановлено наступне: запроектована висота приміщень об`єкта будівництва становить 2,7 м; відстань від житлового будинку АДРЕСА_1 до корпусу закладу охорони здоров`я запроектовано 7,4 м; відповідно до проектної документації на об`єкті будівництва «Будівництво медичного діагностичного реабілітаційного центру з паркінгом зі знесенням існуючого нежилого будинку на АДРЕСА_2 » передбачено обладнання вказаного закладу охорони здоров`я лише одним ліфтом; відповідно до проектної документації передбачено майданчик для стоянки автотранспорту на відстані від корпусу менше ніж 15 метрів; у розділі техніко-економічні показники об`єкта не враховано у загальну поверховість громадського будинку 1 поверх на якому розташовано паркінг. Відповідно до п. 3.17 ДБН В.2.2-10:2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я» (далі - ДБН В.2.2-10:2001) висота приміщень будинків закладів охорони здоров`я від підлоги до стелі необхідно приймати не менше 3 метрів. Відповідно до пп. «ж», п. 2.12 ДБН В.2.2-10:2001 відстань між корпусами закладів охорони здоров`я і житловими, громадськими будинками, а також червоними лініями необхідно приймати: між лікувально-діагностичними корпусами, будинками амбулаторно-поліклінічних закладів і житловими, громадськими будинками, а також червоними лініями - не менше 15 метрів. Відповідно до п. 6.1 ДБН В.2.2-10:2001 заклади охорони здоров`я мають бути обладнані пасажирськими, вантажними ліфтами і ліфтами для лікувально-профілактичних закладів (лікарняними). Відповідно до п. 2.15 ДБН В.2.2-10:2001 на ділянках закладів охорони здоров`я необхідно передбачати стоянки для автотранспорту співробітників і відвідувачів на відстані не менше 25 метрів від корпусів з палатами і не менше 15 метрів від інших корпусів. Розрахункову кількість машиномісць на автостоянках біля лікувально-профілактичних закладів необхідно приймати згідно з ДБН

360. Відповідно до п. Б.8 Додатку Б ДБН В.2.2-9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення» при визначенні поверховості будинку до числа поверхів включаються всі надземні поверхи, у тому числі технічний поверх, мансардний, а також цокольний поверх якщо верхній рівень його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі неменше на 2 метри. Верховний суд у постанові від 28.04.2020 у справі №808/3616/16 зазначив, що до замовника та проектувальника висуваються вимоги щодо добросовісного виконання ними проектних робіт щодо об`єкта будівництва, які, зокрема, полягають і в обов`язковому врахуванні будівельних норм, стандартів і правил, вимоги вихідних даних на проектування. Проект може вважатися юридично значимим документом, який має юридичну силу та створює правові наслідки, за умови його відповідності встановленим вимогам і лише у разі дотримання таких вимог проект може бути затверджений замовником. З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що генеральним проектувальником ФОП ОСОБА_2 передано замовнику будівництва - TOB «H.B. ІНВЕСТ», проектну документація «Будівництво медичного діагностичного реабілітаційного центру з паркінгом зі знесенням існуючого нежилого будинку на АДРЕСА_2 », яка розроблена з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, стандартів і правил, зокрема з порушенням: п. 3.17, абз. ж, п. 2.12, п. 6.1, п. 2.15 ДБН В.2.2-10:2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я», п. Б.8 Додатку Б ДБН В.2.2- 9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення», яку у свою чергу ОСОБА_1 , в супереч приписам ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність» затвердила наказом від 10.08.2020 № 10/08. Таким чином, замовником будівництва, TOB «H.B. ІНВЕСТ» в особі керівника ОСОБА_1 наведено недостовірні дані у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 07.10.2020 № КВ 051201006252 в частині належно розробленої та затвердженої проектної документації на вказаний вище об`єкт будівництва, а також наведено недостовірні данні в частині основних показників об`єкт будівництва (замість 6 поверхів зазначено паркінг +5 поверхів), чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону № 3038-VI, як наслідок ОСОБА_1 не мала права затверджувати таку проектну документацію. Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Зі змісту ст. 38 КУпАП вбачається, що початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Наведений висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду 24.01.2019 у справі № 203/28/17. Судом першої інстанції правильно зазначено, що порушення вимог містобудівного законодавства мають всі ознаки триваючого правопорушення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постанова по справі про адміністративне правопорушення прийнята відповідачем 27.04.2021 відносно позивачки в межах строку визначеного ст. 38 КУпАП. Щодо доводів апелянта, про відсутність такої підстави для проведення перевірки, як на підставі депутатського звернення колегія суддів зазначає наступне. 15.03.2021 на адресу Департаменту надійшло звернення депутата Київської міської ради Кириченко від 15.03.2021 № 08/279/09/201-043 щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства, до якого, як до особи, що представляє інтереси територіальної громади, виражає та захищає інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, звернулись мешканці будинку та повідомили про порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, за адресою: АДРЕСА_2. Тобто надходження вказаного звернення на адресу Департаменту, в якому повідомлено обставини порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та висловлено прохання проведення перевірки дотримання суб`єктом містобудування вимог вказаного законодавства на об`єкті будівництва, зумовило застосування визначеної ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-VI та п.7 Порядку № 553 підстави для проведення позапланової перевірки, а саме: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Крім того, доводи апелянта, що відповідач здійснював заходи державного архітектурно-будівельного контролю без отримання кваліфікаційного сертифікату, як це передбачено Порядком проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554, є хибними з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 внесено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури»: 1) абз. 2 п. 2 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, затвердженого зазначеною постановою, після слів «та експерт,» доповнити словами «виконавець робіт, головний державний інспектор, головний інспектор будівельного нагляду та інші посадові особи, які виконують функції із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю,»; 2) перелік видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, відповідальні виконавці яких проходять професійну атестацію, затверджений зазначеною постановою, доповнити п.п. 6 і 7 такого змісту: «

6. Будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

7. Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та державного архітектурно-будівельного нагляду.». Професійну атестація виконавців робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури регулює ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV . Головні державні інспектори, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль не належать до відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єктів архітектури, а навпаки здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль щодо створених/побудованих об`єктів архітектури відповідно до ст. 41 Закону № 3038-VI. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є законними та обґрунтованою. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова