Постанова 4852 № 280/5089/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5089/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року у справі №280/5089/22 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління ДПС у Запорізькій області та Запорізької митниці визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ: 24.08.2022р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом першої інстанції позов зареєстровано 26.08.2022р. / а.с. 1-7,33 том 1/ Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.08.2022р. вищезазначений адміністративний позов було залишено без руху та позивачу запропоновано усунути зазначені судом недоліки адміністративного позову / а.с. 35 том 1/. У межах встановленого судом строку позивачем було усунуто недоліки адміністративного позову / а.с. 37 том 1/ та 16.09.2022р. судом першої інстанції відкрито провадження в адміністративній справі №280/5089/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і справу призначено до судового розгляду / а.с. 39 том 1/. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2022р., яка внесена до протоколу судового засідання / а.с. 149 том 1/ до участі у розгляді справи №2805089/22 у якості співвідповідача залучено Запорізьку митницю. Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що ним за митною декларацією №UA112080/2018/006118 від 19.03.2018р. ввезено на митну територію України та здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль марки MERCEDES BENZ, модель SPRINTER 516СВІ. Номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 . Тип двигуна -дизель. (Об`єм 2143 см3. Дата першої реєстрації - 12.07.2011. Рік випуску - 2011, модельний рік - 2011». Виробник «Daimler AG». Країна виробництва - Німеччина. Країна походження «невідома». Країна відправлення - Нідерланди», митна вартість - за ціною 6100 євро/шт., та товар випущено у вільний обіг. У листопаді 2021р. в наслідок отриманої податкової вимоги форми Ф №0057453-132-0801 від 24.11.2021р., яка складена Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, йому стало відомо про існування в нього податкового боргу в розмірі 116266,4 грн., який виник внаслідок прийняття податковим органом 11.09.2019р. податкових повідомлень-рішень: №0000121305 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у загальному розмірі на 30337,53 грн.; №0000111305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі на 13789,79 грн., що винесені на підставі акту №596/08-01-13-05/ НОМЕР_3 від 18.07.2019р. про результати невиїзної документальної перевірки дотримання платником податків - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення в режимі імпорт за митною декларацією №UА112080/2018/006118 від 19.03.2018р. Позивач вважає висновки податкового органу за результатами перевірки та прийняті ним рішення необґрунтованими та безпідставними оскільки 29.03.2019р. посадовою особою митниці було складено відносно нього протокол про порушення митних правил №044/11200/19 у якому зазначено, що ним вчинено дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, з поданням органу доходів і зборів як підставу для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо їх митної вартості (частина 1 статті 483 Митного кодексу України), та за результатами розгляду цієї справи 17.03.2020р. Запорізьким апеляційним судом у справі № 334/4731/19 винесено постанову, якою провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України і у цій постанові, серед іншого зазначено : «…докази того, що ОСОБА_1 вчинив протиправні умисні дії, спрямовані на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо його митної вартості, у справі відсутні. Так, відповідно до матеріалів справи митний орган, в обґрунтування висунутого йому обвинувачення зазначає , що «…у якості підстави для переміщення транспортного засобу через митний кордон України ОСОБА_1 надав ряд документів, у тому числі фактуру №2018-055 від 07.03.2018р., а відповідно до інформації, отриманої від митних органів Королівства Нідерланди (лист Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України від 11.03.2019 № 7816/7/99-99-19-06-02-17) автомобіль «MERCEDES-BENZ» VIN - НОМЕР_4 був проданий компанією Jan van der Zwaard ОСОБА 5 .V на підставі накладної (фактури) № 2018-55 від 07.03.2018р. за 10000,00 Євро, що підтверджується наданими митною адміністрацією Королівства Нідерландів копіями накладної (фактури) № 2018-55 від 07.03.2018 та експортною декларацією № 18NLJEH92CAE75WD58 від 10.03.2018p., але за поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від продавця автомобіля він отримав фактуру, яку і подав до митного органу для здійснення митних формальностей, та сплатив за транспортний засіб саме 6100 євро і чому у документах, наданих митними органами органів Королівства Нідерланди зазначена інша вартість автомобіля, йому невідомо…». Не вірити таким поясненням особи підстав не має, оскільки фактури, що надав ОСОБА_1 митному органу виявилося достатньо для переміщення автомобіля через митний кордон України та його митного оформлення. Як зазначав ОСОБА_2 за автомобіль він сплатив продавцю відразу, із наданої ним фактури (накладної) № 2018-55 не вбачаються іншого, відтак митний орган крім рахунку- фактури (інвойсу) повинний був запитати банківські або інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару...». Тому позивач з огляду на те, що відповідно до положень ст.78 КАС України, не підлягає повторному доведенню факт відсутності в його діях складу правопорушення, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та безпідставними просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000121305 та №0000111305 від 11.09.2019р. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. у справі №280/5089/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області та Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено / а.с. 235-239 том 1/. Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, за допомогою засобів поштового зв`язку подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції / а.с. 1-9,10 том 2/ та з метою забезпечення розгляду цієї апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.02.2023р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/5089/22 / а.с. 12 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 07.03.2023р. / а.с. 14 том 2/. Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023р. у справі №280/5089/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції від 18.01.2023р. у цій справі / а.с. 15 том 2/ та апеляційний розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції призначено на 15-00 годин 18.04.2023р. / а.с. 16 том 2/, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 17-24 том 2/. Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 1-6 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 18.01.2023р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі. Відповідачі - Головне управління ДПС у Запорізькій області та Запорізька митниця, у письмових відзивах на апеляційну скаргу / а.с. 36-41 та а.с. 46-49 том 2 (відповідно)/, заперечували проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з`ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено обґрунтоване рішення у справі, просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 18.01.2023р. у цій справі залишити без змін. У судовому засіданні 18.04.2023р., через не явку позивача у судове засідання о 15-00 годин 18.04.2023р. та відсутність належних доказів щодо повідомлення позивача про день, годину та місце розгляду справи, розгляд справи в режимі відеоконференції відкладено на 13-00 годин 18.05.2023р. / а.с. 57-59 том 2/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 64-67 том 2/. У зв`язку з тим, що судді Панченко О.М. та Чередниченко В.Є., які входять до складу колегії суддів що розглядає справу №280/5089/22, перебувають у відпустці, 15.05.2023р. із застосуванням системи автоматизованого документообігу суду у цій справі здійснено повторний автоматизований розподіл та визначено склад колегії суддів, що розглядає справу №280/5089/22: головуючий суддя Коршун А.О., суддя Сафронова С.В., Чепурнов Д.В. / а.с. 72,73 том 2/. Заслухавши у судовому засіданні у режимі відеоконференції: - представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги та заперечував проти доводів письмових відзивів відповідачів на апеляційну скаргу і просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції від 18.01.2023р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги адміністративного позову у повному обсязі; - представників відповідачів, які заперечували проти доводів апеляційної скарги та підтримали доводи викладені у письмових відзивах на апеляційну скаргу і просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 18.01.2023р. у цій справі залишити без змін; перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що позивачем у справі- ОСОБА_1 , за митною декларацією (далі - МД) №UA112080/2018/006118 від 19.03.2018р. ввезено на митну територію України і здійснено митне оформлення товару «Легковий автомобіль марки MERCEDES BENZ, модель SPRINTER 516СВІ. Номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 . Тип двигуна -дизель. (Об`єм 2143 см3. Дата першої реєстрації - 12.07.2011. Рік випуску - 2011, модельний рік - 2011». Виробник «Daimler AG». Країна виробництва - Німеччина. Країна походження «невідома». Країна відправлення - Нідерланди», митна вартість - 6100 євро/шт. У період з 27.06.2019р. по 11.07.2019р. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено невиїзну документальну перевірку дотримання платником податків - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при здійсненні митного оформлення в режимі імпорт за митною декларацією №UА112080/2018/006118 від 19.03.2018р., за результатами якої складено акт №596/08-01-13-05/ НОМЕР_3 від 18.07.2019р. (далі - акт перевірки) / а.с. 18-20 том 1/. З наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки вбачається, що у ході перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.49, ч.2 ст.51, п.2 ч.2 ст.52, ч.1, ч.2 ст.53, ч.1 ст.257 Митного кодексу України; п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податкове зобов`язання по сплаті за МД №UA112080/2018/006118 ід 19.03.2018р. мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини для них, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 11031,83 грн. та ПДВ з ввезених на територію України товарів на суму 24270,02 грн. 11.09.2019р на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000121305 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у загальному розмірі на 30337,53 грн. / а.с. 12 том 1/ ; - №0000111305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі на 13789,79 грн. / а.с. 11 том 1/; і саме ці рішення є предметом оскарження у справі. Спірні відносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано Митним кодексом України (далі - МК України), яким визначено засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, а також іншими законами України. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, а орган доходів і зборів, на який покладено повноваження щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, під час здійснення такого контролю, відповідно до ч. 4 ст. 54 цього ж Кодексу , зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару , відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Пунктом 4 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів з має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску. Так відповідно до ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Предметом документальних невиїзних перевірок, відповідно до ч. 1 ст. 351 МК України, є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Згідно ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Аналіз наведених вище положень МК України дає можливість зробити висновок про те, що декларант, який здійснює ввіз на митну територію України товарів (якими є також і транспортні засоби), з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність зазначених у митній декларації відомостей, в тому числі щодо достовірності зазначеної ним митної вартості. Як вбачається з наданої суду копії МД №UA112080/2018/006118 від 19.03.2018р., яка була подана позивачем з метою митного оформлення ввезеного ним товару - «Легковий автомобіль марки MERCEDES BENZ, модель SPRINTER 516СВІ. Номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 . Тип двигуна -дизель. (Об`єм 2143 см3. Дата першої реєстрації - 12.07.2011. Рік випуску - 2011, модельний рік - 2011». Виробник «Daimler AG». Країна виробництва - Німеччина. Країна походження «невідома». Країна відправлення - Нідерланди», у графі 42 зазначена ціна товару - 6100 євро/шт., та в графі 44 серед документів що додаються для митного оформлення зазначено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 14.03.2018р. №UA205010/2018/111125; свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів від 12.07.2011р. №018648827, №0261018044; рахунок від 07.03.2018р. № 2018-055 / а.с. 112 зворотна сторона -113 том 1/. Як вбачається з наданої суду ксерокопії рахунку від 07.03.2018р. № 2018-055 / а.с. 113-зворотна сторона том 1/, який було надано декларантом відповідно до ст. 368 МК України для підтвердження заявленої вартості, вартість задекларованого позивачем транспортного засобу становить 6100 євро/шт. Також судом встановлено, що випуск товару у вільний обіг на митній території України було здійснено за резервним методом визначення митної вартості товарів, визначеним декларантом самостійно, відповідно до положень ст.ст. 52,64 МК України, із рівнем митної вартості 6597 євро/шт. 11.04.2019р. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, відповідно до положень ч. 5 ст. 334 МК України, направлено лист за вих. №6814/14/08-01-13-05-05 на адресу ОСОБА_1 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно митного оформлення товару за МД №UA112080/2018/006118 від 19.03.2018р., але лист було повернуто 18.05.2019р. без вручення адресату / а.с. 68,69 том 1/, у зв`язку із чим орган доходів та зборів звернувся до Державної фіскальної служби України з листом за вих. №979/8/08-70-19-01 від 12.07.2018р. з питанням щодо направлення запиту стосовно перевірки автентичності документів до митних органів Королівства Нідерланди (далі - Нідерланди), відповідно до вимог наказу Держмитслужби № 639 від 06.07.2005р. «Про затвердження Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування», з метою забезпечення дотримання митного законодавства України, запит було сформовано та направлено до митної адміністрації Нідерландів і Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України отримано відповідь митної адміністрації Нідерландів на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобілю, що був ввезений на митну територію України на адресу громадянина України ОСОБА_1 за МД від 19.03.2018 №UA112080/2018/006118 / а.с. 109 том 1/. Відповідно до інформації, наданої митною адміністрацією Нідерландів (лист від 27.02.2019 №10972/5, а.с. 109-112 том 1/) «…Вартість (6100 Євро), зазначена в рахунку -фактурі (Додаток 1), доданому до запиту про взаємну допомогу, не відповідає вартості, зазначеній в рахунку-фактурі та експортній декларації, як було встановлено адміністрацією ТОВ «Ян ван дер Цваард Бедрійфсавтос». Адміністрацією ТОВ «Ян ван дер Цваард Бедрійфсавтос» встановлено, що службовий автомобіль було продано за суму 10 000,00 Євро ОСОБА_1 . Операцію з продажу здійснило ТОВ «Ян ван дер Цваард Бедрійфсавтос». На продаж службового автомобіля з Королівства Нідерландів був складений інший рахунок-фактура з іншою вартістю, ніж та, що була зазначена в запиті…». При цьому колегія судів вважає за необхідне зазначити, що вищенаведений запит, відповідь на нього, а також надіслані Королівством Нідерландів додаткові документи, мають переклад, який зроблений у встановленому порядку, тому в розумінні положень ст. 73 КАС України ці документи належними доказами. Отже вищенаведене свідчить про те, що уповноваженими органами іноземних держав, а саме митною адміністрацією Нідерландів, не підтверджено автентичність поданих позивачем органу доходів і зборів документів на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару, а саме автентичність рахунку-фактури від 07.03.2018 №2018-055 у якому зазначена вартість товару (задекларованого позивачем автомобіля) у розмірі 6100 євро. Запорізька митниця, після отримання вищезазначеної відповіді митної адміністрації Нідерландів від Державної фіскальної служби України ( лист за вих. №7816/7/99-99-19-06-02-17 від 11.03.2019р. / а.с. 109 том 1/) передала ці відомості до Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо наявності факту встановлених розбіжностей з метою подальшої перевірки та опрацювання / а.с. 108 том 1/ і саме ці обставини стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача у справі / а.с. 70 том. 1/ Положеннями п. 54.4 ст. 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи, що підставою для висновку про заниження декларантом податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів, яка повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів, колегія суддів враховуючи положення ст.ст. 352, 345 МК України вважає, що орган доходів та зборів обґрунтовано під час проведення перевірки використав отримані від іноземної держави, а саме митної адміністрації Нідерландів, документи щодо вартості задекларованого товару та зробив за результатами перевірки обґрунтований висновок про заниження ОСОБА_1 митної вартості товару, який був ввезений ним на митну територію України, на суму 121350,10 грн., що і стало у подальшому відповідно до пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України підставою для самостійно визначення контролюючим органом сум грошових зобов`язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом під час вирішення подібних відносин та викладена у постанові від 09.07.2021р. у справі №817/2051/16. За таких обставин орган доходів та зборів ( Головне управління ДФС у Запорізькій області) під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0000121305 та №0000111305 від 11.09.2019р., які є предметом оскарження у цій справі , діяв у спосіб визначений чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх протиправними та скасування, і колегія суддів першої інстанції вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем у справи позовних вимог. Щодо посилань позивача про необхідність застосування під час вирішення цієї справи обставин, які встановлені постановою Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020р. у справі №334/4731/19, якою провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України / а.с. 21-24 том 1/, та звільнення його від доказування обставин які встановлені цим судовим рішенням в силу положень ст. 78 КАС України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Підстави звільнення від доказування в адміністративному процесі визначені ст. 78 КАС України, частиною 6 цієї статті передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів, враховуючи предмет спору у цій адміністративній справі та предмет справи про адміністративне правопорушення №334/4731/19, вважає, що з урахуванням положень ч. 6 ст. 78 КАС України обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі, тоді як правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративне правопорушення (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає, оскільки адміністративний суд під час розгляду певної конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. При цьому необхідно зазначити, що такий висновок узгоджується із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2023р. у справі №580/8404/21. З наданої копії постанови Запорізького апеляційного суду від 17.03.2020р. у справі №334/4731/19 / а.с. 21-24 том 1/ вбачається, що судом з огляду на диспозицію ч.1 ст. 483 МК України, відповідно до якої суб`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу, тобто особа, яка вчиняє такі дії, має усвідомлювати їх протиправний характер, передбачати шкідливі наслідки від цих дій і бажати їх настання, та відсутністю доказів того, що ОСОБА_4 вчинив протиправні умислі дії, спрямовані на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, які містять неправдиві відомості щодо його митної вартості, зроблено висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення. Отже відсутність суб`єктивної сторони правопорушення у формі наявності вини (у формі прямого умислу) призвело до відсутності складу адміністративного проступку відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 483 МК України, але для нарахування податкових зобов`язань та мита у даному випадку з огляду на наведені вище норми чинного митного та податкового законодавства встановлення наявності вини (у формі прямого умислу) у суб`єкта декларування не є необхідною складовою оскільки визначальним і достатнім є факт подання певним суб`єктом декларування для підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару документів, автентичність яких не підтверджена в установленому законом порядку іноземними компетентними органами, що потягнуло заниження митної вартості товару, який переміщувався через митний кордон України. Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, прийнято обґрунтоване рішення щодо відмови позивачу у задоволення заявлених ним позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 18.01.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2023р. у справі №280/5089/22 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України. Повний текст виготовлено та підписано - 02.06.2023р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов