Постанова 4807 № 2-19/2012

Дата документу 07.06.2023 Справа № 2-19/2012 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 2-19/2012 Головуючий у 1-й інстанції Кіяшко В.О. Провадження №22-ц/807/1267/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2023 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю. Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2023 року у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою про зміну способу виконання рішення Вільнянського районного суду запорізької області № 2-19/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки . У заяві посилається на те, що рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000065 від 02.08.2006 року звернуто стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» в порядку визначеному ст.38 Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною 37875,00грн., з наданням з іншою особою-підприємцем, з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. На даний момент АТ КБ «ПриватБанк» позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду з причин відсутності необхідних документів для реалізації предмета іпотеки, відсутності у банку вільного доступу до предмету іпотеки, який необхідний для проведення реалізації предмету іпотеки на підставі рішення суду. Вищевказані факти роблять неможливим виконання рішення суду з зазначеним способом виконання. Заявник просить встановити наступний спосіб виконання рішення: звернути стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що на даний момент АТ КБ «ПриватБанк» позбавлено можливості виконати рішення суду, оскільки відсутні необхідні документи для реалізації предмета іпотеки; відсутній попит покупців. Банк не може звернутись до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу та надати правовстановлюючі документи, в банка відсутні вказані документи, так як банк не є власником майна, а лише іпотекодержателем. Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що передбачених законом підстав для задоволення заяви про встановлення способу виконання рішення суду не встановлено. Відзивів від учасників справи не надходило. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам ухвала суду відповідає. Судом встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2012 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPVLGK00000065 від 02.08.2006 року звернуто стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» в порядку визначеному ст.38 Закону України «Про іпотеку» з початковою ціною 37875,00грн., з наданням з іншою особою-підприємцем, з отриманням витягу із Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи не доведено та не встановлено обставин, що ускладнюють виконання судового рішення чи роблять його неможливим, при цьому виконання рішення суду можливо без зміни способу та порядку його виконання, а запропонований банком спосіб є фактично зміною рішення суду, що суперечить вимогам ст.435 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Як закріплено у ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку». Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (ст. 16 ЦК України) та позасудові (ст. 17-19 ЦК України). Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним. Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя) (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»). Способами задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 вказаного Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 вказаного Закону). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 вказаного Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 вказаного Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 вказаного Закону. Процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону України «Про іпотеку», може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Сторони, уклавши іпотечний договір від 02.08.2006, узгодили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору, зокрема, права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», віднісши такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки до позасудових. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 14-112цс19 та постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 456/4241/14-ц (провадження № 61-7281св19) і від 08 липня 2021 року у справі № 200/17736/13-ц (провадження 61-14613св19). Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2012 року у цій справі задоволено вимоги АТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержателя) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем з укладенням від імені Іпотекодавця відповідного договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Вказане рішення районного суду не було оскаржене і набрало законної сили. Обґрунтовуючи заяву, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилається на те, що рішення суду, набравши законної сили в установленому законом порядку, не виконано по причині відсутності необхідних документів для реалізації предмета іпотеки та відсутності попиту покупців. У зв`язку із чим АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило встановити наступний спосіб виконання рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2012 у даній справі: звернути стягнення на будинок, шляхом реалізації вказаного предмету іпотеки на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, інші положення рішення районного суду залишити без змін та видати виконавчі листи. Частинами першою, третьою статті 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. З огляду на викладене питання про можливість встановлення чи зміни порядку виконання судового рішення пов`язано з наявністю обставин, які роблять неможливим його виконання чи утруднюють таке виконання. До обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Закон України «Про виконавче провадження» відносить хворобу сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті. На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог. Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правих підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду доказів існування обставин, які роблять неможливим його виконання чи утруднюють таке виконання. В свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду доказів, які ж заходи вживалися банком по виконанню рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 червня 2012 та існування обставин, які роблять неможливим його виконання чи утруднюють таке виконання. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказів того, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався в органи з метою отримати правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, та до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу, однак в стягувача існують обставин, які роблять неможливим чи утруднюють виконання рішення суду не надано. Крім того колегія суддів зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовними вимогами, позивач обрав способом захисту своїх прав та інтересів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу. Процедура продажу встановлена статтею 38 Закону України «Про іпотеку», що передбачає продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Таким правом сторона наділяється або договором із іпотекодавцем, або рішенням суду. При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах визначено ст.41 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону. Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано відмовив у задоволені заяви, оскільки заявник, звертаючись із цією заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, фактично просить змінити рішення суду та змінити первісно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів. Наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 381-383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 10 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08 червня 2023 року. Головуючий Судді: