Постанова 4824 № 757/37602/20-ц

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 року м. Київ справа № 757/37602/20 провадження № 22-ц/824/6505/2021 Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Іванової І.В. суддів - Пікуль А.А., Невідомої Т.О. при секретарі - Ярмак О.В. сторони : позивач - ОСОБА_1 відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у складі судді Бусик О.Л., повний текст складений 01.02.2020 року, встановив: У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «Приватбанк» в якому просив визнати відповідача АТ КБ «Приватбанк», таким, що прострочив виконання кредитного договору №ZRCWGK00004277 від 13.03.2008 року. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував, тим що 13 березня 2008 року сторони уклали кредитний договір №ZRCWGK00004277, відповідно до умов якого банк видав кредитні кошти на строк з 13 березня 2008 року до 12 березня 2018 року включно у розмірі 36100 доларів США зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструмента у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0, 48 % річних від суми зарезервованих ресурсів. Пунктом 8.3 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним Договором виступає іпотека, а саме: будинок площею 61,8 кв.м. У пункті 8.4 зазначено, що при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту сплачується пеня 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки, предметом якого є будинок площею 61,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість предмету іпотеки становить 252500 грн, що на дату укладення договору складало 50 000 доларів США. У зв`язку з порушенням зобов`язань щодо дотримання графіку повернення чергової суми кредиту, банк поставив питання перед позивачем про дострокове повернення всієї суми кредиту, яка за розрахунком банку станом на 05 липня 2011 року становила 54465,82 доларів США. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2012 року в справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення з житлового будинку, позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2008 року в розмірі 54465,82 грн звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. На дату пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів відповідач визначив загальну суму боргу ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 березня 2008 року у розмірі 54456,82 доларів США та який згідно з рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2012 року, підлягав задоволенню шляхом продажу предмету іпотеки, але відповідач не провів необхідних дій щодо його продажу. Укладення договору іпотеки надавало позивачу право на законне очікування прийняття предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості. Водночас, порушення договірних зобов`язань кредитором і не врахування вартості предмета іпотеки, штучне збільшення суми заборгованості за кредитним договором створює умови, за яких унеможливлює виконання боргових зобов`язань боржником нарахованих кредитором. Таким чином, відповідач порушив договірні зобов`язання, якими передбачено задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі наведеного, позивач просив визнати АТ КБ «Приватбанк» таким, що прострочив виконання кредитного договору від 13 березня 2008 року №ZRCWGK00004277. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не посилався на норму права якою обґрунтовується висновок, що відмова кредитора від запропонованого боржником виконання договору може мати місце лише тоді, коли кредитор може прийняти виконання зобов`язання від божника, однак з суб`єктивних причин відмовляється це зробити. Судом також не було взято до уваги вимоги ч.1 ст. 613 ЦК України, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Умовами кредитного договору та договору іпотеки передбачалось звернення на предмет іпотеки, не врахування вказаних умов договорів змінює їх природу і за вказаних підстав, позивачем взагалі б не укладалися вказані договори щодо отримання кредитних коштів. Від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Банк зазначає, що за умовами кредитного №ZRCWGK00004277 ОСОБА_1 , зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, винагороду (п. 2.2.2., 2.2.3, 2.2.4 договору). Відтак, належне виконання кредитного зобов`язання полягає у поверненні боржником отриманих коштів, сплаті відсотків та інших передбачених договором платежів, що вданому випадку позивачем ОСОБА_1 , зроблено не було. Зі своєї сторони, АТ КБ «Приватбанк» зобов`язаний лише прийняти такі кошти від боржника. Однак не зобов`язаний вчиняти якісь інші дії, направленні на виконання зобов`язання боржника. В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник скаргу підтримали, просили її задовольнити. Відповідач АТ КБ «Приватбанк», будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції свого представника не направив, причин неявки не повідомив, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність представника, згідно ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2012 року, яке набрало законної сили 13.03.2012 року в справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно та виселення з житлового будинку, позов задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2008 року в розмірі 54465,82 грн. звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позивач, посилаючись на те, що відповідач порушив договірні зобов`язання, якими передбачено задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, просив визнати АТ КБ «Приватбанк» таким, що прострочив виконання кредитного договору від 13 березня 2008 року №ZRCWGK00004277. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що відмова кредитора від запропонованого боржником виконання договору може мати місце лише тоді, коли кредитор може прийняти виконання зобов`язання від боржника, однак з суб`єктивних причин відмовляється це зробити, натомість не можна вважати відмовою кредитора від запропонованого боржником виконання зобов`язання не вчинення кредитором дій щодо реалізації предмета іпотеки. Судова колегія погоджується з таким висновком, з наступним підстав. Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У відповідності до положень ч. 1 та 4 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов`язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов`язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов`язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу ). Згідно ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 37 Закону України « Про іпотеку », у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач Банк відмовився від виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу, що не свідчить, що Банк відмовився прийняти належне виконання кредитного зобов`язання. Відповідно до змісту ст. ст. 12,13,77-81 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вище вказувалося ст.613 ЦК України передбачає можливість звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов`язання через прострочення кредитора. В даному випадку рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 02 березня 2012 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 березня 2008 року в розмірі 54465,82 грн. Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання прострочення кредитора за кредитним договором можливий у випадку пред`явлення банком до боржника позовних вимог про застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, після ухвалення судом рішення про дострокове повернення кредитних коштів, яке не виконане. У даному судовому провадженні відсутній спір щодо порушення грошового зобов`язання боржником із застосуванням відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із безпідставності позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді :