Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/6110/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/6110/22 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В. Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М, Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання Кузьменко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/6110/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року про залишення без розгляду частини позовних вимог, постановлена під головуванням судді Петровської М.В. встановив: У вересні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив - виключити відомості про нього, як батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із актового запису про народження №1245 від 06 травня 2017 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із актового запису про народження №1029 від 26 квітня 2019 року, що складені Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року заяву позивача про залишення без розгляду частини вимог задоволено та позовну вимогу про виключення відомостей щодо ОСОБА_1 , як батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із актового запису про народження №1245 від 06 травня 2017 року, що складений Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишено без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що при поставленні оскаржуваної ухвали судом не були враховані інтереси дитини та порушено право позивача на доступ до правосуддя. Позивач вказує, що звертаючись до суду із заявою про залишення позовної вимоги без розгляду в частині оспорювання батьківства щодо дитини ОСОБА_1 , ним не були враховані інтереси дитини. Призначення судової експертизи відносно визначення наявності кровного споріднення між позивачем та його дітьми є вкрай важливим для подальшої долі визначення права спадкування після його смерті. Позивачем складено заповіт, умовами якого є наявність кровного споріднення між спадкодавцем та спадкоємцями. Наявність кровного споріднення має бути підтверджена відповідним висновком молекулярно-генетичної експертизи, яка має бути проведена державною експертною установою. Отже, оцінюючи обставини даної справи в своїй сукупності, враховуючи психо-емоційну складову, відсутність висновку щодо наявності кровного споріднення між позивачем та дитиною - ОСОБА_1 , призведе до порушення прав та інтересів сина щодо спадкування. Тому, враховуючи доцільність та розумність вирішення даної справи по суті, постановлення законного та обґрунтованого рішення, ухвала про залишення позовних вимог без розгляду має бути скасована, оскільки позивач був переконаний в тому, що судова молекулярно-генетична експертиза буде призначена судом відносно двох дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки клопотання про призначення експертизи від 20.09.2022 року було подано відносно двох дітей та судом вирішено не було. Водночас, отримавши ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20.02.2023 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи вбачається, що експертиза призначена тільки відносно однієї дитини - ОСОБА_3 . Окрім того, заслуговує на увагу суду апеляційної інстанції та обставина, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом був сплачений судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, а в оскаржуваній ухвалі суду питання вирішення судових витрат та повернення судового збору позивачу вирішено не було. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, не скористалися. Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити вимоги, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник служби у справах дітей Житомирської міської ради при розгляді даного питання покладається на розсуд суду. Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Відділу ДРАЦС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника відділу, вирішити питання, виходячи з матеріалів справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням. Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18 (провадження № 61-2228св20), від 29 червня 2021 року у справі № 505/3083/13-ц (провадження № 61-4773св19), від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19 (провадження № 61-20050св21). Установивши, що заява про залишення позову без розгляду подана позивачем ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції врахував наведені норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про залишення вказаного позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України. В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача та залишення частини позовних вимог без розгляду. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2023 року про залишення без розгляду позовних вимог про виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_1 відомостей про батька - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року. Головуючий Судді