Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1386/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2999/23 Справа № 192/1386/21 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря судового засідання Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис №50301 про стягнення з неї на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 13143 грн 90 коп., а також за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 750 грн 00 коп. 13 липня 2021 року в.о. начальника відділу Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Пвденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Перелигіною А.В. було відкрито виконавче провадження №65958660 на підставі виконавчого напису №50301, вчиненого 24 травня 2021 року. Позивачка вважала вищезазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість яка стягнута за виконавчим написом не є безспірною. При цьому, посилалася на те, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що є підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Судові витрати по справі покладено на позивача. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що 13 липня 2021 року в.о. начальника відділу Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Перелигіною А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65958660 (а.с.10). Відповідно до вказаної постанови, вона винесена при виконанні виконавчого напису №50301, виданого 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості в розмірі 13143 грн 90 коп. Стягувачем за виконавчим провадженням є ТОВ «ВЕЛЛФІН». Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, тому дійшов висновку, що в задоволені позову позивачки слід відмовити за недоведеністю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» - нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» - у виконавчому написі повинні зазначатися, зокрема суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення. За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст.18 ЦК України - нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.2 ЦПК України - основними засадами (принципами) цивільного судочинства зокрема є змагальність сторін. Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було повністю досліджено питання стосовно безспірності заборгованості і зроблено передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, скаржниця також вказувала, що в обґрунтування позовних вимог, вона посилалась не лише на безспірність заборгованості, а й на інші підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, проте районним судом не було взято до уваги вказані обґрунтування позовних вимог позивачки при винесенні рішення. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка в своїй позовній заяві будь-яких підстав для звільнення від доказування обставин, які вона зазначила як підстави позову, не зазначила. Зазначаючи суду, що виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору, позивачка не надала суду жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини. Разом з тим, як вбачається з наданої позивачкою постанови приватного виконавця, приватним виконавцем стягується заборгованість на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН», при цьому, за якими відносинами виникла така заборгованість і чому стягувачем в даному виконавчому проваджені є відповідач, позивачка суду не зазначає і не обґрунтовує. Натомість, згідно матеріалів справи, районним судом було вжито всі процесуальні заходи в межах ЦПК України на встановлення обставин наявності або відсутності підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2022 року клопотання позивачки про витребування доказів задоволено, але 22 листопада 2022 року зазначена ухвала повернулася на адресу суду, така як не вручена (а.с. 97, 98, 104, 105). Так, згідно наявних у відкритому доступі відомостей, судом було установлено, що нотаріальну діяльність приватного нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. припинено, а відомостей про передачу нотаріального архіву немає. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає неспроможними доводи ОСОБА_1 щодо відсутності безспірності заборгованості, оскільки позивачка не довела суду будь-які підстави вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а тому суд позбавлений можливості визначитись чи є заборгованість, яка стягується за виконавчим написом безспірною чи спірною. Водночас, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 січня 2020 року по справі №305/2082/14-ц, саме позивач у встановленому законом порядку повинен спростувати належними та допустимими доказами те, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою ніж та, яка запропонована в ньому для стягнення. Крім того, як вбачається з постанов в.о. начальника відділу Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Перелигіної А.В. про відкриття виконавчого провадження №65958660, про опис та арешт майна (коштів) боржника та постанови про арешт коштів боржника, боржником є ОСОБА_3 , в той час до суду подано позов ОСОБА_4 та позивачкою дані розбіжності жодним чином не усунуто. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи, надавши вибірково оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки місцевий суд належно обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, надав вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, тобто, доводи апеляційної скарги в цілому зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідністю здійснення переоцінки доказів у справі. Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова