Постанова 4803 № 212/5484/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4749/23 Справа № 212/5484/22 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/5484/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Ведяшкіна Ю.В., - ВСТАНОВИВ: 18.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування зазначив, що в період часу з 10.11.2005р. по 26.05.2020р., він працював на ПрАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці підземним гірником та підземним прохідником з повним робочим днем, в підземних умовах з пільговим пенсійним забезпеченням за Списком №1. Тривалий стаж роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати професійної працездатності та професійного захворювання: сидеросилікоз першої-другої стадії, група В. ЛН першого-другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим синдромом, внаслідок чого позивачу первинно визначена стійка втрата професійної працездатності в наслідок професійного захворювання у розмірі 40%; при повторному огляді - визначено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 65% безстроково та встановлено третю групу інвалідності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він постійно відчуває задишку, навіть при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, напади задухи по 2-3 рази на добу, а при фізичному навантаженні ще частіше, сухий кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, швидку втому, головний біль, біль в попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в обидві ноги. Такий стан здоров`я вимагає постійно проходити медикаментозне лікування та лікування в санаторіях-профілакторіях, систематичне спостерігання у сімейного лікаря, заборона виконувати фізичні роботи Просив суд стягнути на його користь з відповідача 320 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 гривень 00 копійок, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом не враховано в повній мірі того, у яких умовах працював позивач. Не враховано та не зазначено, що вини позивача у виникненні професійного захворювання немає. Сума компенсації, зазначена у позовній заяві, є незначною та такою, що може тільки частково компенсувати всі його страждання та переживання. Крім того, відповідачем також було подано апеляційну скаргу, у якій він просив рішення суду скасувати відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Позивач свідомо приймав запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Відповідач не вчиняв будь-яких протиправних дій, які знаходились би у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральної шкоди позивачу. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, просив її відхилити. Позивач в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 10.11.2005 року по 12.02.2022 рік працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, а саме: з 10.11.2005 р. по 12.02.2007 р. на шахті «Ювілейна», дільниця №51, підземним гірником 2 розряду на роботи пов`язані з підземним видобутком руди; з 12.02.2007 року по 05.07.2007 рік підземним гірником 1 розряду, на шахті «Ювілейної», дільниця №7 з повним робочим днем в підземних умовах; з 05.07.2007 року по 01.06.2010 рік підземним прохідником 3 розряду на шахті «Ювілейна», дільниця №7 з повним робочим днем в підземних умовах; з 01.06.2010 року по 18.06.2013 рік - підземним прохідником 4 розряду на шахті «Ювілейна», дільниця №7 з повним робочим днем в підземних умовах; з 18.06.2013 року по 10.04.20218 рік підземним прохідником 4 розряду на шахті «Ювілейна», дільниця №4 з повним робочим днем в підземних умовах; з 10.04.2018 року по 26.05.2020 рік - підземним прохідником 5 розряду на шахті «Ювілейна», дільниця №4 з повним робочим днем в підземних умовах. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці позивачем отримані хронічні професійні захворювання. Так, гідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.05.2021р., найменування підприємства ПрАТ «Суха Балта», позивачу ОСОБА_1 вперше встановлені хронічні професійні захворювання: сидеросилікоз першої-другої стадії, ускладнений обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В.ЛН першого-другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим синдромом. Дата встановлення остаточного діагнозу 27.04.2021 року. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 14 років, при загальному стажі 32 роки 10 місяців, з них за професією 12 років 10 місяців. Згідно акту, виробничими факторами, що спричинили захворювання є важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження з переважною участю м`язів рук та плечового суглоба 46,5 Вт при гранично допустимому 45 Вт, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 50 кг., при норми до 30 кг, робоча поза - незручна 40,6% тривалості зміни при гранично допустимій до 25% згідно з Державними санітарними нормами та правилами; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищували гранично-допустиму в 3,35 рази (6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Позивачу вперше 22.07.2021 року визначена стійка втрата професійної працездатності в наслідок професійного захворювання у розмірі 40%. При повторному огляді від 06.10.2022 року позивачу визначено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 65% безстроково та встановлено третю групу інвалідності безстроково. Також позивачем надано виписки з медичних карт та епікризи від 11.08.2022 року, 05.02.2022 року, 18.08.2022 року, 06.05.2020 року, 17.12.2021 року13.03.2020 року, згідно яких вбачається, що він періодично проходив лікування, у тому числі стаціонарне, з приводу наявних захворювань. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 65%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Оскільки сума стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди складає 250 000,00 грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, як це передбачено законом, тому в даному випадку, підлягає стягненню моральна шкода, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного. Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності 65 відсотків. Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.05.2021 (а.с.6-10), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є: є важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження з переважною участю м`язів рук та плечового суглоба 46,5 Вт при гранично допустимому 45 Вт, маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 50 кг. при норми до 30 кг, робоча поза - незручна 40,6% тривалості зміни при гранично допустимій до 25% згідно з Державними санітарними нормами та правилами; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фібро генної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищували гранично-допустиму в 3,35 рази (6,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача). Позивачем оскаржується рішення суду у частині розміру моральної шкоди, яку було стягнуто судом першої інстанції, та зазначено, що він є замалим. Відповідачем у своїй апеляційній скарзі зазначено, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим. Однак апеляційний суд не приймає до уваги доводи скарг щодо необґрунтованості розміру відшкодування, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995р., №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі у тому числі: характер та ступень втрати працездатності, яка встановлена позивачу безстроково, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, з урахування встановлення третьої групи інвалідності, яка є робочою групою, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, судом враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди у 250000грн. є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи. Водночас апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про стягнення зазначеної суми з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з огляду на наступне. Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21. За таких обставин судом першої інстанції зроблено невірний висновок, що моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, є об`єктом оподаткування доходу платника податку у разі перевищення чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, та рішення суду першої інстанції підлягає зміні у цій частині. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити, зазначивши, що сума моральної шкоди підлягає стягненню без стягнення податків та обов`язкових платежів. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, апеляційний суд зазначає, що сума до стягнення, присуджена позивачу, залишилась незмінною. За таких обставин підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини у наступній редакції: «Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без стягнення податків та обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 07 червня 2023 року. Головуючий суддя: О.В.Агєєв