Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/354/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/354/23 Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С., за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М., за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" та Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777", розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського Господарства "ВІКТОРІЯ 777" (вх. №887 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м.Харків (адреса: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, 66) до Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777", с.Гнилиця (адреса: 62609, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с.Гнилиця, вул.Центральна, буд.51) про стягнення 2113322,03 грн,- ВСТАНОВИЛА: 30.01.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Фермерського господарства "Вікторія 777" про стягнення 2113322,03 грн процентів за користування грошовими коштами за договором поставки №1602П1 від 16.02.2022. Позовні вимоги обгрунтовані безпідставним неповернням передоплати в розмірі 4184909,61 грн з 22.02.2022 відповідно до умов договору та змістом п.4.8. Договору. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777" (адреса: 62609, Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с.Гнилиця, вул.Центральна, буд.51; код ЄДРПОУ 37327044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд.66; код ЄДРПОУ 39820081) проценти за користування грошовими коштами у розмірі 2113322,03 грн та 31699,83 грн судового збору. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності факту непоставки відповідачем товару у визначений строк, неповернення передплати, відсутності доказів на спростування позовних вимог. Фермерське господарство "ВІКТОРІЯ 777" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить його у скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтуванні апеляційної скарги вказує, що: 1)суд першої інстанції безпідставно відхилив твердження відповідача, що надана позивачем довідка АТ "Приватбанк" є неналежним та недопустимим доказом, оскільки остання отримана незаконно, із порушенням норм законодавства, 2)після накладення арешту га грошові кошти в межах суми позову 5 903 890,63 грн. (сума передоплати та сума штрафу), у відповідача була відсутня можливість користуватись грошовими коштами на своїх рахунках, що виключає можливість нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідно до статті 536 ЦК України, 3) позивач втратив право нараховувати ФГ "Вікторія 777" проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких встановлено у п. 4.8. Договору, з 27.06.2022 , коли звернувся із вимогою про повернення коштів до відповідача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23, призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23 на 29.05.2023 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132, запропоновано позивачу подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/354/23. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу Фермерського Господарства "ВІКТОРІЯ 777" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23 залишити без змін. У судове засідання, яке відбулось 29.05.2023, зявились належні представники сторін. Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору. Як вбачається з матеріалів справи, а також встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року у справі №922/1116/22, 16.02.2022 року між ТОВ "ТБ "НОВААГРО" (покупець, позивач) та ФГ "ВІКТОРІЯ 777" (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №1602П1 (далі - Договір). Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець оплатити і прийняти товар українського походження врожаю 2021 року, а саме пшеницю (далі - Товар) у кількості 1400,00 тонн (+- 14 % на вибір Покупця) загальною вартістю 11409 995,52 грн на умовах, зазначених у Договорі. Умови поставки - FSA авто ФГ "ВІКТОРІЯ 777" (Харківська обл., В-Бурлуцький р-н, с.Гнилиця). Строк поставки - до 28.02.2022 року. Відповідно до пункту 3.1 Договору Покупець на свій вибір має право здійснити попередню оплату за Товар. На виконання умов Договору Покупцем - ТОВ "ТБ "НОВААГРО" було перераховано на користь Постачальника - ФГ "ВІКТОРІЯ 777" попередню оплату на загальну суму 7000000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: - № 2460 від 18 лютого 2022 року на суму 2000000,00 грн; - № 2516 від 22 лютого 2022 року на суму 1000000,00 грн; - № 113286 від 21 лютого 2022 року на суму 2000000,00 грн; - № 950 від 17 лютого 2022 року на суму 2000000,00 грн. Однак, постачальником лише частково було поставлено Товар покупцю, а саме 21.02.2022 на суму 1312230,98 грн, 22.02.2022 на суму 923639,14 грн, 23.02.2022 на суму 579220,27 грн, на загальну суму - 2815090,39 грн. Отже, відповідач не поставив Товар на суму 4184909,61 грн. Факт існування заборгованості ФГ "ВІКТОРІЯ 777" перед позивачем за договором поставки №1602П1 встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року у справі №922/1116/22 , відповідно до яких вирішено стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 4184909,61 грн. Предметом даного спору є стягнення 2113322,03 грн процентів за користування грошовими коштами за договором поставки №1602П1 від 16.02.2022, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Пунктом 4.8. Договору поставки №1602П1 встановлено, що відповідно до ст.693, 536 ЦК України, сторони встановлюють 48 (сорок вісім) процентів річних за користування грошовими коштами, у разі порушення Постачальником строку поставки Товару, які нараховуються з дати перерахування попередньої оплати до дати фактичної поставки Товару або повернення попередньої оплати в повному обсязі. Згідно з п.5.2. Договору сторони підтверджують, що вони досягли згоди за всіма умовами, які визнаються ними суттєвими. Остаточною датою перерахування попередньої оплати є 22.02.2022, повернення попередньої оплати не було. На час розгляду справи, відповідачем заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке. Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2022 між ТОВ "Торговий Будинок "НОВААГРО" (позивач, покупець) та ФГ "ВІКТОРІЯ 777" (відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №1602П1, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець оплатити і прийняти товар українського походження врожаю 2021 року, а саме пшеницю (далі - Товар) у кількості 1400,00 тонн (+- 14% на вибір Покупця) загальною вартістю 11409995,52 грн на умовах, зазначених у Договорі. Відповідно до п.5.5. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Дата підписання договору вказується у правому верхньому куті договору на першій сторінці, під заголовком договору. Сторони затверджують наступну форму укладання цього договору: шляхом підписання та проставлення печаток сторін. Сторони погоджують, що до обміну оригіналами екземплярів Договору юридичну силу мають договір у наступній формі: підписаний із однієї сторони, відсканований, роздрукований та підписаний іншою стороною. У такому випадку сканована копія Договору направляється на електронну пошту, зазначену в цьому Договорі. Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. В матеріалах справи наявна сканкопія вищезазначеного договору (а.с.192). Крім того, факт укладання договору поставки №1602П1 від 16.02.2022 встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі №922/1116/22, та був визнаний сторонами при розгляді справи №922/1116/22. Договір сторонами не оскаржувався, недійсним чи неукладеним не був визнаний, отже є чинним. Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача, що Договір поставки №1602П1 від 16.02.2022 року не є укладеним сторонами. За своєю правовою природою Договір від №1602П1 від 16.02.2022 року є договором поставки. Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до чч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Факт існування заборгованості ФГ "ВІКТОРІЯ 777" перед позивачем за договором поставки №1602П1 встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року у справі №922/1116/22, відповідно до яких стягнуто з відповідача основну заборгованість в розмірі 4184909,61 грн передоплати. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 у справі №922/1116/22 скасовано в частині стягнення штрафу за порушення умов поставки у розмірі 1718981,02 грн та стягнуто з відповідача основну заборгованість в розмірі 4184909,61 грн передоплати. На час постановлення рішення, відповідач заборгованість не сплатив та передоплату не повернув. Позивач нараховує відповідачу 48% річних згідно з умовами договору, а саме п.4.8., відповідно до якого сторони встановили 48 (сорок вісім) процентів річних за користування грошовими коштами, у разі порушення Постачальником строку поставки Товару, які нараховуються з дати перерахування попередньої оплати до дати фактичної поставки Товару або повернення попередньої оплати в повному обсязі. Позивачем перераховано попередню оплату на загальну суму 7000000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2460 від 18.02.2022 на суму 2000000,00 грн, №2516 від 22.02.2022 на суму 1000000,00 грн, №113286 від 21.02.2022 на суму 2000000,00 грн, № 950 від 17.02.2022 на суму 2000000,00 грн. Однак, Постачальником лише частково було поставлено Товар, а саме 21.02.2022 на суму 1312230,98 грн, 22.02.2022 на суму 923639,14 грн, 23.02.2022 на суму 579 220,27 грн, на загальну суму 2815090,39 грн. Отже відповідач не поставив позивачу Товар на суму 4184909,61 грн. Останній платіж від позивача відповідачу був здійснений 22.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 2516 від 22.02.2022 року. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже 48% річних нараховуються відповідно до умов укладеного договору, з дати перерахування попередньої оплати до дати фактичної поставки Товару або повернення попередньої оплати в повному обсязі. Оскільки дата здійснення попередньої оплати позивачем відповідачу підтверджується платіжним дорученням №2516 від 22.02.2022, суд першої інстанції дійшов законного висновку, що період та суму нарахування річних позивачем визначено правильно. За змістом ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Згідно до ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 05.06.2020 №922/3578/18 суд, здійснивши аналіз статей 536, 693 ЦК України, дійшов висновку, що в розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником. Разом з тим, зі змісту цих статей вбачається, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, що також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.10.2018 року у справі №917/63/18, а також правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13. З приводу посилань апелянта на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій суд зазначає, що дані посилання відповідача не відповідають дійсності, оскільки з виписки АТ "ПриватБанк" по рахунку НОМЕР_1 ФГ "Вікторія 777" за період з 22.02.2022 по 01.08.2022 вбачається, що відповідач у червні та липні 2022 року активно користувався своїм рахунком, на якому були грошові кошти, достатні для повернення суми попередньої оплати за договором у розмірі 4184909,61 грн. Колегія суддів визнає необгрунтованими доводи апелянта, що надана позивачем довідка АТ "ПриватБанк" є неналежним та недопустимим доказом, оскільки отримана незаконно та в порушення банківської таємниці, з огляду на наступне. Зазначена довідка АТ "ПриватБанк" про рух коштів ФГ "Вікторія 777" вже розглядалась в якості доказу в рішенні Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року та постанові Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року у справі №922/1116/22, отже не може судом не прийматись як належний та допустимий доказ. Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). Ураховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 ЦК України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з 24.02.2022 року ФГ "Вікторія 777" знаходилось під окупацією, що спричинило неможливість виконання зобов`язань за договором, відповідач не міг ані поставити товар позивачу, ані користуватись грошовими коштами на своїх рахунках, оскільки окупація позбавила як населення так і суб`єктів господарювання можливостей будь-якої комунікації: інтернету, мобільного та поштового зв`язку. В рішенні Господарського суду Харківської області від 10.11.2022 року та постанові Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року у справі №922/1116/22 зазначено, 28.02.2022 року Торгово-промисловою палатою України на офіційному вебсайті опубліковано лист №2024/02.0-7.1, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили. При цьому слід зазначити, що положення ч.2 ст.693 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати продавцем в разі непередання товару у встановлений строк покупцю, не містять прив`язки до підстав не передання товару покупцю. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неможливості виконання зобов`язань за договором, зокрема, щодо повернення передплати покупцю. При цьому відповідно до наданої позивачем довідки АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що з 24.02.2022 позивач мав змогу користуватись своїм банківським рахунком та здійснював використання розміщених на ньому коштів. Відтак, твердження апелянта щодо неможливості користуватись грошовими коштами, відсутністю інтернету не знаходять свого підтвердження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2023 року у справі №920/505/22 встановлено, що "зобов`язання із сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорними, додатковими до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, отже є невірним висновок про відмову у їх стягненні на підставі ст.ст.614,617 ЦК України за наявності форс-мажорних обставин (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19). Отже, є хибним застосування положень ст.617 ЦК України при звільненні від відповідальності за наявності форс-мажорних обставин.". Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вищевказаний правовий висновок Верховного Суду необхідно застосувати й до відсотків, встановлених ст.536 ЦК України, які за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання, передбаченого ч.3 ст.693 ЦК України. Одночасно колегія суддів визнає необгрунтованими твердження апелянта про втрату позивачем права нараховувати ФГ "Вікторія 777" проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких встановлено у п. 4.8. Договору, з 27.06.2022, після звернення із вимогою про повернення коштів до відповідача. Відповідно до пункту 4.8. Договору визначено, що відповідно до статті 693, 536 ЦК України, сторони встановлюють 48 (сорок вісім) процентів річних за користування грошовими коштами, у разі порушення Постачальником строку поставки Товару, які нараховуються з дати перерахування попередньої оплати до дати фактичної поставки Товару або повернення попередньої оплати в повному обсязі. Відповідно до частини 3 статті 693 ЦКУ на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Так, законодавством чітко встановлений період за який можливо стягнути відсотки за користування грошовими коштами, а саме від дня одержання цієї суми від покупця до повернення йому суми попередньої оплати. Проте наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду стосуються кредитних правовідносин та статті 1048 ЦК України, натомість як у даній справі між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки та повернення коштів на підставі статті 693 ЦК України. У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фермерського Господарства "ВІКТОРІЯ 777" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23 слід залишити без змін. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Фермерського Господарства "ВІКТОРІЯ 777" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.04.2023 у справі № 922/354/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 06.06.2023. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук Суддя В.С. Хачатрян