Постанова 4851 № 520/10547/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 р.Справа № 520/10547/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Токар А.В. позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.12.22 року по справі № 520/10547/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській обл., відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ГУ НП в Харківській обл. щодо не виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтава від 08.08.2022 у справі №554/2878/22; - визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ГУ НП в Харківській обл. щодо не розгляду скарг поданих 31 серпня та 09 вересня 2022 року до канцелярії Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, копія яких були направлені на електронну пошту; - стягнути з ГУ НП в Харківській обл. вартість шести відеокарт, які не були повернуті їх власнику; - стягнути з ГУ НП в Харківській обл. заробіток та інші грошові доходи, які втрачені внаслідок не виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтава від 08.08.2022 у справі №554/2878/22. 05.12.2022 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 . Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2022, оскільки вона не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків по заявленому позову, оскільки позов стосується не розгляду скарг посадовими особами ГУ НП в Харківській обл., поданих 31 серпня та 09 вересня 2022 року, та не виконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава посадовими особами ГУ НП в Харківській обл. А тому вважає, що суд першої інстанції, помилково посилається на ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка стосується виконання рішень винесених в порядку адміністративного судочинства України, як підставу для відмови у відкритті провадження. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 08.08.2022 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/2878/22 (провадження №1-кс/554/4209/2022) задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача СД Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №4202122040000017 від 15.04.2021, зобов`язано дізнавача СД Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. повернути позивачу тимчасово вилучене майно. 31.08.2022 та 09.09.2022 позивач подавав скарги до Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, копія яких була направлена на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не виконання вище зазначеного рішення суду, проте відповідь на них посадовими особами відповідача та його структурного підрозділу позивачу не надали. 29.11.2022 ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ НП в Харківській обл. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою суду від 05.12.2022 у справі №520/10547/22 за вищенаведеним позовом, відмовлено у відкритті провадження у зв`язку з тим, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті на виконання судового рішення в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що метою даного позову є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо повного виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтава від 08.08.2022 у справі №554/2878/22 (провадження № 1-кс/554/4209/2022), тому заявлені позовні вимоги не можуть становити самостійний предмет адміністративного позову, оскільки КАС України встановлена інша процедура судового контролю за виконанням рішення суду, а тому позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та необхідно застосувати п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відкритті провадження необхідно відмовити, проте з інших мотивів та підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності встановлені статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України). Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 24 КПК України). Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді (ч. 2 ст. 24 КПК України). Відповідно до ст. 3 КПК України, учасники кримінального провадження - це сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник; учасники судового провадження - це сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, представник персоналу органу пробації, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження. Згідно п. 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Статтею 303 КПК України встановлений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів досудового розслідування - слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового провадження, а також окремих рішень, дій чи бездіяльності цих же суб`єктів під час підготовчого провадження. Такі суб`єкти є носіями спеціальних владних процесуальних повноважень та виконують функції, обумовлені завданнями кримінального судочинства. Якщо вичерпного переліку дій, рішень або бездіяльності, що підлягають оскарженню в рамках кримінального процесу, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить, то коло суб`єктів досудового розслідування та підготовчого провадження, чиї рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені, є вичерпним, і розширеному тлумаченню не підлягає. Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/2878/22 (провадження №1-кс/554/4209/2022) слідчим суддею задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність дізнавача СД Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №4202122040000017 від 15.04.2021, зобов`язано дізнавача СД Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області Худяєва О.І. повернути позивачу тимчасово вилучене майно. 31.08.2022 та 09.09.2022 позивач подавав скарги до Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області, щодо не виконання вище зазначеного рішення суду, проте відповідь на них посадовими особами відповідача та його структурного підрозділу позивачу не надали. Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ГУ НП в Харківській обл. та зобов`язати їх вчинити певні дії. Колегія суддів вважає, що оскаржувана в цій справі бездіяльність ГУ НП в Харківській обл. підлягає оскарженню в порядку КПК України, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів також звертає увагу на те, що питання правомірності дій дізнавача СД Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна позивача у кримінальному провадженні №4202122040000017 від 15.04.2021, було предметом розгляду в порядку КПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №640/2265/19 від 13.02.2020. Враховуючи положення вищезазначених правових норм, колегія суддів вважає, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження по справі №520/10547/22 , проте з інших мотивів та підстав. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року по справі №520/10547/22 змінити в частині мотивів та підстав відмови у відкритті провадження в адміністративній справі №520/10547/22. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 05.06.2023 року