Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/87/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/87/22 Номер провадження 22-ц/814/2437/23Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л. секретар: Гречка Є.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 жовтня 2022 року, постановлене суддею Зоріною Д.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) про визнання розірвання шлюбу фіктивним, - В С Т А Н О В И В: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом в якому просила визнати фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстроване 27.11.2018 Кременчуцьким міським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, актовий запис №

594. Позовні вимоги обрунтовані тим, що 22.01.1988 між позивачкою та ОСОБА_4 було укладено шлюб, якій 27.11.2018 фіктивно було розірвано за спільною заявою подружжя, виключно з метою отримання останніми житлової субсидії, оскільки їх матеріальне становище погіршилося у зв`язку з перебування обох на пенсії. Однак, як зазначає позивачка вони продовжили проживати разом із ОСОБА_4 за зареєстрованим місцем останнього за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. 21.04.2021 Другою кременчуцькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , однак оскільки позивачка була позбавлена можливості прийняти спадщину як дружина і спадкоємець першої черги за законом, оскільки не перебувала у зареєстрованому шлюбі із померлим ОСОБА_4 на час смерті останнього, остання вимушена була звернутися до суду за захистом її порушеного права. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 жовтня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт фіктивного розірвання з ОСОБА_4 шлюбу та існування між подружжям після 27.11.2018 відносин притаманних виключно подружжю. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 22.01.1988 між позивачкою та ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 22.01.1988 (т. 1, а.с. 16). 27.11.2018 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 27.11.2018 (т. 1, а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть останнього серії НОМЕР_3 (т.1, а.с. 18). 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 , як спадкоємець четвертої черги, звернулася до Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 20). Згідно повідомлення Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області після померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 82/2021. Спадкоємцями за законом є дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину відповідно до своєчасно поданої заяви про прийняття спадщини від 22.09.2021 за № 284 та ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину відповідно до своєчасно поданої заяви про прийняття спадщини від 21.07.2021 за № 232 (т.1, а.с. 19). Як на підставу позовних вимог про визнання розірвання шлюбу фіктивним позивачка посилається на те, що після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_4 залишилися близькі стосунки, вони продовжили проживати разом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні виключно подружжю. Вказала, що шлюб було розірвано фіктивно з метою отримання житлової субсидії. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу. Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України. Згідно зі статтею 108 Сімейного кодексу України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім`єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану. У постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року в справі № 461/6692/16-ц (провадження № 61-46020св18) зроблено висновок, що «розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин. При цьому для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу. […] Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши наведені вище положення СК України, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, позивач не довела, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин та не надала доказів, що колишнє подружжя не мало наміру припиняти шлюбні відносини. При цьому суд правильно врахував, що жоден із колишнього подружжя не порушував питання про фіктивність розірвання шлюбу». Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1 та 2 частини першої статті 264 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши доводи позивача та дослідивши надані на їх підтвердження докази дійшла висновку, що ОСОБА_1 не довела факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю після розірвання шлюбу. ОСОБА_1 не надала суду доказів щодо наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного господарства та спільної праці. Крім того, колегія суддів також враховує, що після реєстрації розірвання шлюбу жоден із подружжя не оспорював чинність розірвання шлюбу, а питання щодо фіктивності його розірвання постало лише після смерті ОСОБА_4 що, як вбачається з матеріалів справи, крім іншого, стосується також і питання спадкування після його смерті. Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не мали наміру припинити шлюбні відносини, позивачем суду не надано. Проживання ОСОБА_5 після розірвання шлюбу разом з ОСОБА_4 саме по собі не свідчить про підтримання між ними шлюбних відносин після розірвання шлюбу. При цьому, для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною достатність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин; 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу (постанова Верховного Суду від 31.03.2020, справа № 644/6976/16-ц). Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачки, яка мотивувала фіктивність шлюбу необхідністю оформлення субсидій, оскільки для визнання шлюбу фіктивним подружжя саме в момент розірвання шлюбу не повинне мати на меті припинення шлюбних відносин. Аналогічні правові висновки вкладені в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 711/3329/21. Також колегія суддів зауважує, що згідно листа Департаменту соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Крюківського району від 29.11.2021 ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та перебував на обліку в управлінні як одержувач житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з жовтня 2015 року по квітень 2021 року. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та на обліку в управлінні не перебувала, ніяких видів допомог та житлову субсидію не отримувала (т. 1, а.с. 29). Вищевказане спростовує посилання позивача на те, що шлюб було розірвано фіктивно з метою отримання житлової субсидії, оскільки ОСОБА_4 була призначена субсидія з жовтня 2015 року, тобто за 3 роки до розірвання шлюбу. Доказів призначення субсидії ОСОБА_1 не надано. Крім того, показання свідків щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю після розірвання шлюбу не є достатніми доказами на підтвердження фіктивності шлюбу. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин