Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/533/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/533/21 Номер провадження 22-ц/814/2164/21Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М. секретар Ряднина І.В. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, ухвалене 30 липня 2021 року у складі судді Мурашової Н.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинського О.Ю. та Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Акордбанк», про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, що є у спільній сумісній власності,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , придбану у шлюбі з відповідачкою та визнати право власності на Ѕ частину цієї квартири за кожним з подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 14.09.2013 року зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.01.2021 року їх шлюб розірвано. Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя, що підтверджується п. 10 договору купівлі- продажу від 25.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Мушинським О.Ю. Нотаріус роз`яснив ОСОБА_2 зміст договору та положення СК України, ЦК України щодо наслідків придбання квартири за спільні кошти подружжя, що підтверджено п. 16, п. 20 вказаного договору купівлі-продажу. Після оформлення правочину подружжя спільно проживали у придбаній квартирі. Починаючи з 2020 року відповідачка стала чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та володінні їх спільною квартирою, обґрунтовуючи тим, що квартира належить їй особисто. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх майнових прав. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 належить Ѕ частина квартири, а також ОСОБА_2 належіть Ѕ частина квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 14.09.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис 806 (а.с. 7). Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.01.2021 року розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8). 25.10.2019 року укладено Договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О.Ю., згідно умов якого продавець ОСОБА_5 продала, а покупець ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін договору, відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_6 , вартість об`єкта нерухомості становить 216 000 грн., які продавець отримав від покупця у повному обсязі до підписання цього договору. Зі змісту п. 10 Договору вбачається, що об`єкт нерухомості купується Покупцем ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, що підтверджується заявою про згоду, яку надав чоловік Покупця - ОСОБА_1 . Придбаний об`єкт нерухомості буде являтися предметом спільної сумісної власності подружжя. Пунктом 14 Договору зазначено, що текст цього Договору сторонами прочитаний. Сторони завідчили, що текст договору не містить жодних технічних, логічних чи інших помилок. (а.с. 9-10). В п. 16 Договору зазначено, що сторонам роз`яснено положення законодавства, які мають правове значення для укладення договору, в тому числі щодо спільної сумісної власності подружжя, особистої приватної власності дружини, щодо недійсності правочину, визначені ст. ст. 57-63, 65,74 СК України, ст. ст. 182, 203, 215-236, 323, 334, 405, 640, 651, 653, 655, 657-662, 777, 822 ЦК України (а.с. 9-10). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 186304557 від 25.10.2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1946077953104) належить, на підставі договору купівлі-продажу, виданого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинським О.Ю., № 2706. (а.с. 11). З наданих пояснень приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинського О.Ю. вбачається, що при посвідченні 25.10.2019 року договору купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 , покупець ОСОБА_2 повідомила, що квартира купується нею за спільні кошти подружжя. Цей факт був зазначений в п.10 Договору. Приватним нотаріусом було роз`яснено ОСОБА_2 , що при придбанні квартири за спільні сумісні кошти подружжя, придбана квартира буде належати подружжю на праві спільної сумісної власності. Роз`яснено зміст, значення, правові наслідки такого правочину. Чоловік ОСОБА_1 дав письмову згоду на придбання дружиною ОСОБА_2 квартири за спільні сумісні кошти подружжя. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, з визначенням рівних часток співвласників, оскільки такий висновок відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними. За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18). Місцевим судом встановлено, що сторони придбали спірне майно під час шлюбу, тому у відповідності до вимог ст. 60, 61 СК України квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. З матеріалів справи вбачається, що своїм підписом у договорі купівлі - продажу квартири від 25.10.2019 року ОСОБА_2 засвідчила, що об`єкт нерухомості придбано за спільні кошти подружжя, згоду на що надав і позивач. Сторони погодились, що спірна квартира буде предметом спільної сумісної власності подружжя (п. 10 Договору). Матеріали справи не містять зауважень чи незгоди щодо змісту Договіру від 25.10.2019 року, він дійсний і сторонами не оспорювався. Отже, подружжя однаково розуміючи зміст та правові наслідки, набуло у спільну власність за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1 . В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що на придбання спірної квартири витратила особисті кошти від продажу квартири АДРЕСА_2 , що належала відповідачці до шлюбу та кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. Проте, апелянтом не надано належних та допустимих доказів того, що вказані кошти були витрачені саме на придбання квартири АДРЕСА_1 , тому презумпція спільності майна подружжя апелянтом не спростована. У відповідності до ч. 2, 3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка зустрічний позов до місцевого суду не подавала та вимоги щодо поділу майна подружжя з відступом від засад рівності часток в силу ч. 2, 3 ст. 70 СК України в суді першої інстанції не заявляла. За вимогами ч. 1, 3, 6 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Отже, доводи апелянта про те, що розподіл часток подружжя у рівних частках є неправомірним, оскільки з нею залишилася проживати спільна дитина та вона недостатньо отримує аліментів на її утримання, колегією суддів не можуть бути прийняті в силу вимог ст. 367 ЦПК України. Ще одним доводом апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що позивач не заявив клопотання про проведення експертної оцінки спірного майна, що підлягає поділу. Проте, відсутність визначення ринкової вартості майна на час розгляду справи в суді, на думку колегії суддів, не має правового значення, оскільки заявлено позовну вимогу про поділ квартири в рівних частках, по Ѕ частині кожному з подружжя. Із огляду на встановлені обставини та надані сторонами докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки придбана подружжям в період шлюбу за спільні кошти і підлягає поділу між сторонами в рівних частинах. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.Ю. Кузнєцова Судді О.В. Прядкіна Л.М. Хіль