Постанова 4806 № 303/4694/22

Справа № 303/4694/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 червня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Мацунича М.В. і Фазикош Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 серпня 2022 року (у складі судді Куцкіра Ю.Ю.) за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, - ВСТАНОВИВ: АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (надалі Товариство) звернулося до суду з позовом у липні 2022 р. Просило стягнути з відповідача на свою користь 9589,27 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу та 2481 грн. у відшкодування судового збору. На обґрунтування позовних вимог указало, що Товариство є оператором газорозподільної системи. Між позивачем і відповідачем був укладений Типовий договір розподілу природного газу, що підтверджується оплатою послуг розподілу природного газу в загальній сумі 1000 гривень. Відповідно до п.2.1 Типового договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послуги з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку визначені цим договором. Товариство свої зобов`язання виконало у повному обсязі та надало відповідачу послуги з розподілу природного газу, однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань та не сплачує за надані послуги, внаслідок чого за період із 01.07.2020 р. по 31.05.2022 р. виникла заборгованість у розмірі 9 589,27 грн. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 17 серпня 2022 р. позов Товариства задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 9589,27 грн. і 2481 грн. у відшкодування судового збору. ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між нею і Товариством не укладався договір про розподіл природного газу, жодних обов`язків щодо сплати заборгованості перед Товариством за доставку газу не має, а Типовий договір приєднаний Товариством до позову не свідчить про виникнення між сторонами взаємних прав і обов`язків. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відтак, розгляд цієї справи здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що між сторонами фактично виникли договірні відносини з приводу розподілу та споживання природного газу, відповідач є споживачем послуг із газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , які надає їй Товариство. При цьому встановив, що Товариство, як оператор газорозподільчої мережі, виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо, а також здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі. В своїй діяльності керується Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494. Відповідно до ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Згідно з ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Як передбачено ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідач отримував указані послуги, що відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України свідчить про фактичне виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами. Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що відповідач не підписувала з Товариством жодного договору щодо розподілу природного газу. не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та обставинам справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів наявність підстав для стягнення із відповідача на його користь заборгованості за розподіл природного газу. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон і вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 17 серпня 2022 року (залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 05 червня 2023 р. Судді: