Постанова Київський апеляційний суд № 755/8802/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №755/8802/22 Апеляційне провадження № 33/824/1725/2022 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі судді Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановив: постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496грн 20коп. Постановою судді визнано доведеним, що 31 липня 2022 року близько 22 години 50 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Труханівській у м. Києві, керував автомобілем «Додж», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 3 березня 2023 року направив до Дніпровського районного суду міста Києва апеляційну скаргу, до якої додано клопотання про поновлення строків на подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи вказане клопотання, ОСОБА_1 посилається на те, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про місце і час розгляду справи та участі в судовому засіданні не брав, про накладення адміністративного стягнення йому стало відомо зі слів членів конкурсної комісії під час проходження ним конкурсу до спецпідрозділу «ЛЮТЬ», а його захисник - адвокат Бреус Є.В. лише 24 лютого 2023 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови судді. Вказане клопотання захисник ОСОБА_1 - адвокат Бреус Є.В. підтримав у судовому засіданні. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку. З матеріалів справи вбачається, що судове засідання 7 жовтня 2022 року проведено у відсутність ОСОБА_1 , доказів отримання ОСОБА_1 судової повістки про виклик до суду матеріали справи не містять, а довідка про доставку SMS не містить підпису відповідальної особи про доставку судової повістки про виклик до суду на 7 жовтня 2022 року (с.с.9). Також матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_1 копії постанови судді. З матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Бреус Є.В. 24 лютого 2023 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови судді, що підтверджується відповідною розпискою (с.с. 17), тому вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Репулі Д.О. підлягає поновленню, так як він пропущений з поважних причин. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2022 року, провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зазначена в протоколі відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер не зафіксована в присутності двох свідків, як того вимагає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, а, відтак, вона не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також ОСОБА_1 зазначає, що не підтверджено, що він керував транспортним засобом, а із долученого до матеріалів справи відеозапису, неможливо встановити обставини даної справи, оскільки працівниками патрульної поліції неналежним чином було здійснено відеофіксацію події. Так, на долученому до матеріалів справи відеозапису відсутня фіксація самого транспортного засобу, відсутня інформація щодо особи, яка керувала даним транспортним засобом. Відеозапис не містить зображення обличчя правопорушника, щодо якого він здійснювався, що позбавляє можливість ідентифікувати особу правопорушника. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бреус Є.В. підтримав доводи апеляційної скарги, додавши, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія, а відтак транспортним засобом не керував, у підтвердження чого надав апеляційному суду лист Головного сервісного центру МВС від 18 квітня 2023 року. Суд, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Бреуса Є.В., переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП. Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , в повній мірі не дотримані,а висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується належними доказами. Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Положеннями п. 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам роз`яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Отже, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення. У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року, справа № 404/4467/16-а, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735. Частинами 1, 2 статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №150401, складеного 31 липня 2022 року, в цей же день о 22год. 50хв. в м. Київ по вул. Труханівській, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dodge», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, від огляду на проходження на стан алкогольного сп`яніння відмовився, від огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, від надання пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Протокол складений уповноваженою на те особою, а саме - поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону №3 полку №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержантом поліції Поповим Б.С. Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. У постанові від 18 липня 2019 року, справа № 216/5226/16-а, Верховний Суд зазначив, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу). Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. До протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції був долучений відеозапис з бодікамери поліцейського 470672. При перегляді відеозапису, який наявний у матеріалах справи, вбачається, що на ньому не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. На відео наявний транспортний засіб «Dodge», д.н.з. НОМЕР_1 , поряд з яким перебував ОСОБА_1 , у автомобілі двигун не заведений, при цьому, на відеозаписі не зафіксовано, що ОСОБА_1 визнає ту обставину, що він керував транспортним засобом «Dodge» д.н.з. НОМЕР_1 . Крім того, до протоколу працівником поліції були долучені пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких неможливо встановити факт, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dodge», д.н.з. НОМЕР_1 , при його зупинці, оскільки зі змісту письмових пояснень свідків вбачається, що вони зупинили вищезазначений автомобіль, в якому знаходилася група людей в нетверезому стані. При цьому свідки не зазначають, що водієм був саме ОСОБА_1 . Будь-яких доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Dodge», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. Частиною 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій, суд позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі, а також твердження ОСОБА_1 і встановити дійсні обставини у справі. Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України. Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення. Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Суддею першої інстанції у постанові не зазначено, на підставі яких доказів суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а відтак є суб`єктом відповідальності за даним правопорушенням, оскільки з відеозапису, наявному у матеріалах справи, та пояснень свідків неможливо встановити цих обставин. Також надані суду докази не підтверджують, що ОСОБА_1 має посвідчення водія, а працівниками поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не перевірялася вказана обставина. Отже, під час апеляційного розгляду не було встановлено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП, тобто вина ОСОБА_1 не є доведеною. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Дніпровського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_1 щодо порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, так як у цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2022 року задовольнити та поновити йому цей строк. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2022 року про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Рейнарт