Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/3849/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1131/23 Справа № 175/3849/22 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2023 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Логвінова Сергія Сергійовича на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, за участю: захисника Логвінова С. С. потерпілого ОСОБА_2 ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Відповідно до постанови суду першої інстанції, 15 листопада 2022 року о 09:35 годині на трасі Н-08 (317 км +900 м) керуючи автомобілем Volkswagen д/н НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпечності та на регульованому перехресті з вул. Наукова скоїв зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Vito, д/н НОМЕР_2 , який рухався по вул. Наукова. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збиками. Тобто водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 8.7 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. За змістом апеляційної скарги, захисник просить постанову суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а наявні матеріали лише підтверджують факт ДТП. Крім того, зазнача, що встановлювати винуватість особи з одночасним закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення суперечить положенням статей 247 та 280 КУпАП, тому вважає постанову в цій частині незаконною і просить закрити справу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП без визнання винуватості ОСОБА_1 . Позиції учасників апеляційного розгляду. В судовому засіданні захисник Логвіно С. С. підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в апеляційній скарзі просив її задовольнити, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. При цьому акцентував увагу на тому, що у випадку закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд не має повноважень встановлювати вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Потерпілий ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги захисника та просив залишити її без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Мотиви апеляційного суду. Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є законними, обґрунтованими та достатньо мотивованими та ґрунтуються на доказах, досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом, зокрема вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП за вказаних у постанові місцевого суду обставин підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 055077 від 15 листопада 2022 року, схемою місця ДТП, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 і з такими висновками погоджується апеляційний суд. Крім того, відповідно ч. 7 ст. 294 КУпАП та за клопотанням потерпілого ОСОБА_2 , апеляційний суд викликав та допитав свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, кожен окремо, пояснили, що були очевидцями вказаного ДТП та ствердно дали пояснення, що потерпілий ОСОБА_2 виїжджав на перехрестя з вул. Наукова на вул. Запорізьке Шосе в м. Дніпро на зелений сигнал світлофора, а ОСОБА_1 рухався по Запорізькому Шосе зі сторони ж/м Тополь в сторону м. Запоріжжя на червоне сигнал світлофора. Свідок ОСОБА_3 пояснив, що в момент ДТП він був за кермом автомобіля і зупинився перед вказаним перехрестям на червоний сигнал світлофора, в цей же час побачив в дзеркало заднього виду, як зі швидкістю приблизно 70 км/год, рухається автомобіль на червоне світло та скоює зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Vito, який виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора. Зазначені показання свідків, суд апеляційної інстанції вважає достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі. Суд апеляційної інстанції відхиляє письмові пояснення ОСОБА_5 , що він стояв на вказаному перехресті на червоний сигнал світлофора, а після увімкнення зеленого, розпочав рух. При цьому, апеляційний суд враховує значний характер пошкоджень транспортних засобів та місце розташування транспортних засобів після зіткнення, а саме на узбіччі дороги зустрічного напрямку руху відносно руху водія ОСОБА_5 на відстані приблизно 14.2 м від смуги руху по якій він рухався. Таким чином, суд апеляційної вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів та недоведеність винуватості ОСОБА_5 . Щодо доводів апеляційної скарги захисника про порушення судом першої інстанції вимог закону в частині визнання ОСОБА_5 винуватим, коли на час розгляду справи в суді закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вчинення адміністративного правопорушення в деяких випадках тягне за собою виникнення цивільно-правових правовідносин, наприклад, пов`язаних із стягненням шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням або поновленням у правах тощо. Не встановлення вини особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, рівно як і не встановлення відсутності вини, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим подальший розгляд цивільно-правового спору, пов`язаного з провадженням у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, законодавцем розрізняється поняття «особа, яка вчинила адміністративне правопорушення» і «особа, яка піддавалася адміністративному стягнення». Неналежне застосування цих схожих, але все ж таки різних за своєю суттю понять може призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП є нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення, або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені п.п. 1-4 ст. 247 КУпАП. Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди мають забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП. Зауважуємо, що сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, закриваючи справу у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) і не встановлюючи обставини вину особи та інші обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, суд фактично відмовляється від здійснення своєї основної функції здійснення правосуддя. Таким чином, системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. КУпАП покладає на суд обов`язки встановлювати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, зокрема вину особи, перевіряти правильність правової кваліфікації її дій, чи підлягає вона взагалі відповідальності та ін., оскільки в протилежному випадку, судове рішення про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (яка є нерабілітуючою підставою) може порушити права особи, в діях якої відсутній склад правопорушення, відсутні докази її вини чи навіть події правопорушення. В таких випадках особа розраховує на судове рішення, яким вона буде реабілітована, яким буде визнана невинуватою, тобто на закриття провадження з реабілітуючих підстав. Закрити провадження з нереабілітучих підстав або звільнити від відповідальності, можливо лише винувату особу в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним. З огляду на це, а також на каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, суд при розгляді справи має встановити об`єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і дійти висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Верховний Суд України у своїй судовій практиці коли мав повноваження переглядати справи про адміністративні правопорушення неодноразово доходив висновку про необхідність встановлення вини особи при закритті справи за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зокрема у постановах Голови Верховного Суду України від 17 червня 2004 року та від 19 квітня 2005 року. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги захисника з посиланням на судову практику Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з означених питань, оскільки правові відносини, які розглядались касаційним судом не є тотожними з правовими відносинами у справі про адміністративні правопорушення за КУпАП, а критерії допустимості доказів за КАС України та КУпАП є різними. Крім того, в порядку адміністративного судочинства розглядається спір між особою та суб`єктом владних повноважень щодо реалізації посадових прав та обов`язків. Суди касаційної інстанції господарської, адміністративної та цивільної юрисдикції не сформували однозначну судову практику щодо тлумачення та застосування положень статей 38, 247, 280, 283, 284 КУпАП. Так наприклад у постанові від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, переглядаючи рішення місцевого та апеляційного господарського судів Касаційний господарський суд вказав, що з правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. У постанові КЦС ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18, суд касаційної інстанції цивільної юрисдикції також дійшов висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 283 КУпАП є законною, обґрунтованою і достатньо вмотивованою і прийнята з правильним тлумаченням та застосуванням положень статей 38, 247, 280, 283, 284 КУпАП. Отже, при розгляді справи порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та винесення нової постанови апеляційним переглядом не встановлено. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Логвінова Сергія Сергійовича залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун