Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/26035/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 травня 2023 р.Справа № 520/26035/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю: секретаря судового засідання Лещинської К.В. представника позивача Тарана М.М. представника відповідача Милейко К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 (суддя Білова О.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 26.01.2023) по справі № 520/26035/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (далі по тексту позивач, ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (далі по тексту відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.11.2021 UA807000/2021/001670/2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 16.11.2021 UA807000 2021 001670 2, яким застосовано другорядний (резервний) метод у відповідності до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) для визначення митної вартості товарів є протиправним, оскільки відповідачем не доведено надання ТОВ "Поліграфпак НТ Плюс" неповних, необ`єктивних або не підтверджених документально відомостей про митну вартість товару. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/26035/21 адміністративний позов ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» залишено без задоволення. Позивач не погодився з вказаним рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/26035/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс» задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що спірне рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Щодо ненадання банківських платіжних документів відповідачу та невідповідності призначення платежу в платіжному дорученні в іноземній валюті від 25.11.2021 №156 зазначає, що платіжні документи позивачем відповідачу не надавались, оскільки на момент митного оформлення оплата за товар здійснена не була. З викладених підстав, вказує, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії, не може бути підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару. Щодо розбіжностей в ціні товару в експортній декларації та інвойсі зазначає, що вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, поданого до митного оформлення, оскільки вартість товару у митній декларації країни відправлення (виробничі потужності J.W . Cappelen GmbH знаходяться в Швеції) зазначена у швецьких кронах (168 207 SEK), а вартість в інвойсі зазначена в євро (16 616 EUR), що підтверджується листом J.W . Cappelen GmbH від 02.12.2021 до митних органів України. Зазначив, що валюта у шведських кронах в експортній декларації країни відправника та валюта євро в електронній митній декларації від 16.11.2021 №UA807170/2021/076374 взагалі ніяким чином не впливає на митну вартість товару, оскільки сплата усіх митних платежів відбувалася з конвертацією з євро на гривні станом на момент оформлення митної декларації від 16.11.2021 №UA807170/2021/076374 у відповідності до статей 31 та 257 Митного кодексу України. Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфпак НТ Плюс» зареєстроване як юридична особа, дані про якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний КВЕД, за яким позивач здійснює свою діяльність, є друкування іншої продукції (18.12). Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс» (покупець) та компанією J.W.Cappelen GmbH, Wienna, Aвстрія (продавець) укладено Контракт від 03.12.2019 №03 12-2019 на поставку картону. Відповідно до умов Контракту, поставка відбувається на умовах DAP м. Харків. Згідно з п. 5.1 Контракту, оплата за кожну партію товару здійснюється банківським переказом у вигляді 100% передплати за три дні до запланованої дати відвантаження (якщо інші умови не визначені в Додаткових угодах до цього Контракту). Валютою платежу є Євро. У випадку передплати Продавець зазначає в рахунку на передоплату замовлену кількість Товару, ціни на нього та загальну суму до сплати в Євро. На підставі вказаного вище контракту J.W.Cappelen GmbH позивачу виставлено інвойс від 11.11.2021 №23191 на суму 16 616, 86 євро. Позивачем 12.05.2021 подано до Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, електронну митну декларацію (далі по тексту ЕМД) від 16.11.2021 №UA807170/2021/076374, у графі 31 якої зазначений товар - крафт-картон багатошаровий, який придбаний у J.W.Cappelen GmbH. Відправник - Yilport Gavle AB CFS Paper Fredriksskans, 80647 Gavle, Sweden, від імені J.W.Cappelen GmbH, Wienna, Austria. У вказаній ЕМД митна вартість товару позивача була визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Як вбачається з копії поданої позивачем митної декларації, разом з митною декларацією особою, уповноваженою на декларування товарів - ОСОБА_1 , були надані, зокрема, такі документи, зазначені у графі 44 вказаної ЕМД: - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 03.12.2019 №03/12-2019; - Додаткова угода від 18.08.2020 №1; - Інвойс від 11.11.2021 №23191 на партію товару вартістю 16616,86 EUR; - Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 11.11.2021 №2319111112021; - Експортна митна декларація від 11.11.2021 №21SЕЕG6NJА0JJ5WOB1, оформлена на вивезення товару зі Швеції, вартість товару в якій визначена в розмірі 168207 шведських крон; - Декларація про походження товару (Declaration of origin) №23191 від 11.11.2021; - Договір про надання послуг митного брокера №101 від 13.12.2019; - опис товару від 11.11.2021. Посадовими особами митного органу в порядку ст.54 МК України здійснено заходи контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ЕМД UA807180/2021/004699 від 16.07.2021, шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. За даною митною декларацією в АСМО Інспектор було згенеровано профілі ризиків, зокрема, за кодом 105-2: «Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів», прінт-скрін з АСМО Інспектор долучено до матеріалів справи. Так, в ході проведеного контролю відповідачем було встановлено: 1. аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений, а саме: заявлений рівень - 0,79 EUR/кг, в той час як мінімальний рівень MB ЄАІС Держмитслужби - 1,2245 EUR/кг; 2. п. 3.4, 3.5 Контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 передбачений пакет документів, який мав бути наданий, однак пакувального листа або специфікації до інвойсу надано не було, що підтверджується відсутністю відповідних документів в графі 44 поданої до митного оформлення декларації; 3. у поданих до митного оформлення документах містились розбіжності, а саме: вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення, не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення. В митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 сума 16616,86 євро. Тобто, суми не співпадають після приведення їх до єдиної системи обліку; 4. декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019. Згідно з даним пунктом передбачається 100% передплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в інвойсі № 23191 від 11.11.2021. Враховуючи наведене, Харківською митницею письмово 16.11.2021 було повідомлено декларанта у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 МК України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. 16.11.2021 декларантом до митного органу було надіслано лист, в якому зазначено про неможливість надання інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість. У зв`язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару, та не надано додаткові документи на спростування сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару, митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та, керуючись частиною 6 статті 54, статтями 53, 55, 57 - 64 МК України, Харківською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару від 16.11.2021 № UA807000/2021/001670/2 за другорядним методом (резервним). Вказаний товар було оформлено ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» у митному відношенні та випущено у вільний обіг за МД від 16.11.2021 № UA807170/2021/076461 без використання гарантійних зобов`язань відповідно до положень частини 7 статті 55 МК України. Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням митного органу, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено обставини, якими підтверджуються підстави прийняття відповідачем спірного рішення, спірне рішення винесене відповідачем на підставі норм чинного законодавства, обґрунтовано та у межах наданих законом повноважень. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України). Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті, такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до чч. 2-3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту положень розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Відтак рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Як вбачається з матеріалів справи, контроль правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ЕМД №UА807180/2021/004699 від 16.07.2021, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Так, за даною митною декларацією в АСМО Інспектором було згенеровано профілі ризиків, зокрема за кодом 105-2: «Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів». В результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності у документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено такі обставини:

1. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений, а саме заявлений рівень - 0,79 EUR/кг, в той же час мінімальний рівень MB ЄАІС Держмитслужби - 1,2245 EUR/кг.

2. Всупереч п. 3.4, 3.5 Контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 не наданий повний пакет документів, а саме: на надано пакувального листа або специфікації до інвойсу, що підтверджується відсутністю відповідних документів в графі 44 поданої до митного оформлення декларації.

3. У поданих до митного оформлення документах містились розбіжності, а саме: вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення, не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення. В митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 сума 16616,86 євро. Тобто суми не співпадають після приведення їх до єдиної системи обліку.

4. Декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019. Вказаним пунктом передбачається 100% передплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в інвойсі № 23191 від 11.11.2021. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується поставки спірного товару на адресу позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом «3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару. Колегія суддів зазначає, що суд, вважаючи, що ця обставина доводить обґрунтованість незастосування основного методу визначення митної вартості, не врахував, що самостійно квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. У постанові від 01.04.2021 у справі № 260/695/19 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України, платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів та проставлення про це відмітки на інвойсі (рахунку-фактурі) за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування показників митної вартості. Так, пунктом 5.1 Контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 передбачено 100% передоплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в Інвойсі № 23191 від 11.11.2021. Разом з тим, як вбачається з пояснень позивача, останній станом на 16.11.2021 не розрахувався саме за цю партію товару, оскільки з J.W. Cappelen GmbH позивач співпрацює з 2019 року, постійно придбає різний товар та сплачує за нього відповідні суми або як передоплату, або по факту надходження товару, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті за період 2019-2021 років. Зазначив, що за цю партію товару позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 25.11.2021 №156. Тобто, на момент поставки товару по електронній митній декларації від 16.11.2021 №UA807170/2021/076374 існувала переплата за контрактом від 03.12.2019 №03/122019. При цьому, відповідно до пункту 5.2 Контракту від 03.12.2019 №03/12-2019, якщо вартість фактично відвантаженого товару перевищує суму передоплати, покупець оплачує різницю, що виникла впродовж 10 банківських днів з дня відвантаження. У зв`язку з чим доводи відповідача про те, що декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019, що є підставою для коригування митної вартості товару, є необґрунтованими. Щодо спірного питання про те, що у поданих до митного оформлення документах вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення, оскільки в митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, а в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 зазначена сума 16616,86 євро, колегія суддів зазначає, що вказана у відповідній копії митної декларації країни відправлення вартість товару не відрізняється від заявленої митної вартості товару, оскільки оформлення митними органами Швеції здійснюється в грошовій одиниці Швеції - шведській кроні. Враховуючи те, що станом на час оформлення у Швеції товару офіційний курс шведської крони до євро становив 10,1227 шведських крон за один євро, то у відповідній експортній митній декларації вказана вартість товару у розмірі 168207 шведських крон є еквівалентом вартості товару у розмірі 16 616,86 євро, яка відповідає вартості товару, вказаної у інвойсі та експортній декларації від 16.11.2021. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 МК України, тобто використання другорядного (резервного) методу визначення митної вартості імпортованого товару при недоведеності неможливості її визначення за основним, є безпідставним. При цьому, слід зазначити, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. Отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та містяться у поданих до митного оформлення документах, не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час, відповідачем не доведено недостовірність заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 4 червня 2020 року у справі №1.380.2019.001823, від 10 жовтня 2019 року у справі №809/1469/16. За наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Вказана обставина в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для митного оформлення та додатково, підтверджує висновки колегії суддів про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу. Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить детальної характеристики товару, який брався за основу для коригування митної вартості, в рішенні не визначено країни експорту товару та інші комерційні умови поставки, що суперечить вимогам обґрунтованості, об`єктивності та неупередженості рішення суб`єкта владних повноважень. В оскаржуваному позивачем рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 21.12.2018 р. у справі №815/1670/17. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем допущено порушення митного законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.11.2021 UA807000/2021/001670/2 винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову. Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 5612 (п`ять тисяч шістсот дванадцять) грн., що підтверджується платіжними дорученнями. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суми підтверджених судових витрат, понесених позивачем в ході розгляду даної справи, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати на сплату судового збору в загальному розмірі 5612 (п`ять тисяч шістсот дванадцять) грн.. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 по справі № 520/26035/21 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 16.11.2021 UA807000/2021/001670/2. Стягнути з Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (вул. Залютинська, буд. 4, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 43298095) витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 5612 (п`ять тисяч шістсот дванадцять) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 31.05.2023 року