Постанова 4870 № 914/3235/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" червня 2023 р. Справа №914/3235/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Плотніцький Б.Д. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест вих. №262/23 від 24.03.2023 (вх.№01-05/917/23 від 27.03.2023) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 (повний текст рішення виготовлено 10.03.2023, суддя Мороз Н.В.), у справі №914/3235/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Хелльманн Східна Європа Оуверсіз, м. Одеса до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест, с. Бердихів, Львівська область про стягнення 147 131,09 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хелльманн Східна Європа Оуверсіз 84830,88 грн заборгованості, 1 236, 98 грн пені, 9 408,64 грн 3% річних, 51 879,80 грн інфляційних втрат та 2 481,00 грн судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт порушення замовником зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг. Доказів зворотнього суду не надано. Так, сторони у п. 4.9 договору транспортного експедирування № 070520-4 погодили, що у разі прострочення в розрахунках між сторонами, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідач, уклавши вказаний договір, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення розрахунків. Не погодившись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 у справі №914/3235/22 скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає: - із долученого до позовної заяви розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат, не вбачається можливим зробити висновок, за який саме період зроблено цей розрахунок та чому саме позивач у таблиці «початок періоду» зазначає 13.12.2021, а в стовпці «кінець періоду» 28.12.2021. Позивачем вчинено порушення принципу та порядку нарахування пені із урахуванням строків позовної давності, що призвело до невірного нарахування кінцевої суми пені та з огляду на це позовна вимога про стягнення пені не може бути задоволена; - у підписаному між сторонами п.3.2. Договору №070520-4 транспортного експедирування від 07.05.2020 року замовник (відповідач) зобов`язується оплатити надані експедитора послуги в наступному порядку: 20% вартості послуг замовник сплачує на користь експедитора (позивача) у момент розмитнення вантажу та виїзду транспортного засобу із розмитненим вантажем з митного посту Городок Галицької митниці Держмитслужби або з будь-якого іншого митного посту, на якому здійснюватиметься розмитнення вантажу; 80% вартості послуг замовник сплачує на користь експедитора в строк не пізніше 5-ти банківських днів після отримання вантажу, отримання CMR або TTH із відміткою про отримання. Вантаж згідно CMR №S093375-2/1 та CMR №S093375-2/2 відповідачем отримано 23.06.2021. Оскільки 28 червня День Конституції України, який є святковим днем відповідно до трудового законодавства і не може вважатись банківським (робочим) днем, відтак останнім днем коли відповідач повинен був виконати свої зобов`язання із здійснення платежу у розмірі 80% вартості послуг є 01.07.2021 року, тому днем порушення зобов`язань відповідачем є наступний день, яким є 02.07.2021 року саме від цієї дати позивачем повинен був проводити розрахунок процентів річних та інфляційних втрат порушенням умов виконання платежу у розмірі 80% вартості послуг. Відтак, позивачем здійснено невірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з огляду на визначення невірної дати початку нарахування заборгованості. 17.04.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Хелльманн Східна Європа Оуверсіз надійшов відзив б/н від 14.04.2023 (вх. №01-04/2536/23 від 17.04.2023), в якому позивач зазначає: - позовна заява була подана 14.12.2022 р. За умовами Договору Відповідач зобов`язаний був оплатити надані експедиторські послуги у строк по 02.07.2021 р., про що останній, наполягав у відзиві на позовну заяву. У зв`язку зі зверненням позивачем із позовом у даній справі 14.12.2022 строк позовної давності по стягненню пені, нарахованої на заборгованість, що виникла 02.07.2021, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 14.12.2021. Отже періодом нарахування пені, по якому не пропущено строк позовної давності є період з 14.12.2021 по 02.01.2022. Оскільки Відповідачем по справі в жовтні та листопаді 2021 року була проведена часткова оплата заборгованості в розмірі 90000 грн., тому сума заборгованості на яку нараховується пеня визначена в розмірі 250830,88 грн.; - вантаж згідно CMR №S093375-2/1 та CMR №S093375-2/2 було отримано 23.06.2021 р, а відповідно до договору строк оплати настає не пізніше 5-ти банківських днів після отримання вантажу, отримання CMR або ТТН із відмітками про отримання. Однак 28 червня, згідно норм КЗпП є Днем Конституції України, та є святковим днем, тому строк виконання зобов`язання припадає на 1 липня 2021 р. З огляду на вказане, інфляційні витрати розраховані вірно, з врахуванням строку виконання договірних зобов`язань в липні місяці. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Кордюк Г.Т. - головуючий суддя, члени колегії Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест вих. №262/23 від 24.03.2023 (вх.№01-05/917/23 від 27.03.2023). Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: 07.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» (позивач, за договором експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (відповідач, за договором замовник) укладено договір транспортного експедирування № 070520-4. Згідно умов даного договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг (транспортно-експедиційне обслуговування) щодо експортно-імпортних і транзитних вантажів, що прямують до/з України, територією України, країн СНД та країни інших держав (далі за текстом - послуги) (п.1.1). Надання експедитором передбачених договором послуг здійснюється на підставі узгодженої сторонами письмової заявки замовника на перевезення вантажу, форма якої затверджена сторонами додаток № 2 до договору (п.1.3). Заявка та/або її узгодження та/або заперечення до неї передаються з використанням всіх видів зв`язку, в тому числі, але не тільки, поштою, кур`єрської поштою, факсом чи електронною поштою (що зазначені у договорі), та мають також містити: посилання на договір, номер та дату замовлення, назви замовника та експедитора. Електронний цифровий підпис може використовуватися (п.1.4). Узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною договору. Погодження заявки між сторонами відбувається попередньо шляхом надсилання один одному затвердженої сторонами копії за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти, або при прямій її передачі представникові сторони, що має юридичну силу оригіналу. По факту здійснення перевезення сторони надсилають належним чином оформлену та затверджену печаткою заявку разом із іншими документами, які стосуються кожного окремого перевезення, на паперовому носії (п.1.5). Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг експедитора, відшкодовувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором на користь замовника з метою виконання договору, а також відшкодовувати витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, на оплату зборів (обов`язкових платежів), які зазнав експедитор, виконуючи надане йому замовником доручення. Останні витрати можуть бути включенні до розміру вартості послуг експедитора (п.2.1.9). Експедитор зобов`язується за дорученням замовника і за його рахунок організувати перевезення/перевантаження вантажу обраним експедитором або замовником транспортом і маршрутом та забезпечити оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування вантажів (у т.ч. але не тільки укласти від свого імені або від імені замовника договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу) (п.2.3.1). Експедитор зобов`язується завчасно повідомити замовника про прийняття чи неприйняття до виконання заявки на запропонованих замовником умовах не більше ніж упродовж 2 робочих дні після отримання заявки. У разі прийняття заявки до виконання експедитор засвідчує заявку підписом уповноваженої особи, скріпляє печаткою (узгодження) і повертає її замовнику у порядку, встановленому договором. У випадку автоперевезення одночасно з підтвердженням експедитор повинен повідомити реєстраційний номер транспортного засобу, наданого для здійснення перевезення. Якщо від експедитора не надходило письмове підтвердження прийняття заявки, вона вважається прийнятою і підтвердженою з моменту фактичного прийняття вантажу експедитором до перевезення. У разі наявності зауважень до замовлення чи неможливості виконання замовлення експедитор зобов`язується не більше ніж упродовж 2 робочих днів після отримання заявки у порядку, встановленому договором, повідомити замовника про неможливість виконання замовлення цілком або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату передбаченого виконання. При цьому замовлення вважається узгодженим сторонами (п.2.3.3). Вартість послуг експедитора, вартість перевозки та додаткові витрати узгоджуються і затверджуються сторонами у заявках (п.3.1). Замовник зобов`язується оплатити надані експедитором послуги в наступному порядку: 20% вартості послуг замовник сплачує на користь експедитора у момент розмитнення вантажу та виїзду транспортного засобу із розмитненим вантажем з митного посту Городок Галицької митниці Держмитслужби або з будь-якого іншого митного посту, на якому здійснюватиметься: розмитнення вантажу (п.3.2.1); 80% вартості послуг замовник сплачує на користь експедитора в строк не пізніше 5-ти (п`яти) банківських днів після отримання вантажу, отримання СМR або ТТН із відміткою про отримання (п.3.2.2). Факт виконання робіт / надання послуг підтверджується підписаним сторонами актом. В разі не підписання замовником акту або відсутності від замовника письмової мотивованої відмови, акт вважається підписаним протягом 10 (десяти) днів з моменту його направлення рекомендованим листом з повідомленням (кур`єрською службою) на адресу замовника, а послуги прийнятими та наданими вчасно, якісно і в повному обсязі. Експедитор може відмовити замовнику, який не повернув акт, у прийнятті вантажу до експедирування або у видачі вантажу, що надійшов на ім`я замовника (п.3.5). У разі прострочення в розрахунках між сторонами, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.4.9). Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2020. Якщо жодна із сторін за 30 днів до терміну закінчення договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжений на наступний календарний рік (п.5.7). На виконання умов договору, на підставі заявки на перевезення вантажу № 8554 від 11.06.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» послуги з автоперевезення вантажу на загальну суму 340 830,88 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом надання послуг № 6056 від 24.06.2021. Згідно даних, вказаних у СMR № S093375-2/2, вантаж був отриманий вантажоотримувачем 23.06.2021. Таким чином, на думку позивача, у відповідності до умов договору, замовник зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг до 29.06.2021. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» оплачено лише частину вартості наданих експедитором послуг за актом надання послуг № 6056 від 24.06.2021, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість. З метою захисту своїх прав, 15.12.2022 позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84 830,88 грн, пені у розмірі 927,73 грн за період 13.12.2021 по 28.12.2021, 3 % річних у розмірі 9 492,68 грн за період 29.06.2021 по 14.12.2022 та інфляційних втрат у розмірі 51 879,80 грн за період 01.07.2021 по 01.12.2022 у відповідності до розрахунку, долученого до позовної заяви. У відзиві на позовну заяву, відповідач не погодився з позивачем щодо розміру та періоду нарахування штрафних санкцій. Зокрема, відповідач звернув увагу на положення законодавства щодо спеціальної позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки. Крім того, відповідач зазначив, що вантаж, згідно СМR № S093375-2/1 та СМR № S093375-2/2 замовником отримано 23.06.2021. Оскільки, відповідно до ст. 73 КЗпП, 28 червня День Конституції України, є святковим днем і не може вважатися банківським (робочим) днем. Останнім днем, коли замовник повинен виконати свої зобов`язання із здійснення платежу у розмірі 80% вартості послуг є 01.07.2021, а днем порушення зобов`язань є наступний день, яким є 02.07.2021 саме від цієї дати потрібно проводити розрахунок процентів річних та інфляційних втрат. Взявши до уваги зазначені відповідачем у відзиві доводи, позивачем здійснено перерахунок штрафних санкцій та скореговано періоди їх нарахування, про що зазначено у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.01.2023, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 84 830,88 грн заборгованості, 1 236,98 грн пені, 9 408,64 грн 3% річних та 51 879,80 грн інфляційних втрат. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Отже, як вже зазначалось вище, 07.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» (позивач, за договором експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (відповідач, за договором замовник) укладено договір транспортного експедирування № 070520-4. За змістом ст. 929 ЦК України та ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, ст. 13 ЦК України передбачає, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам. У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Стосовно нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання господарських зобов`язань необхідно зважати на положення частини шостої статті 232, частину першу статті 230 ГК України вимоги. Згідно з якими нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частина перша статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо прострочення виконання робіт) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. (Постанова ВС КГС у справі №911/1563/18 від 22.07.2019) Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана 14.12.2022 р. За умовами Договору відповідач зобов`язаний був оплатити надані експедиторські послуги у строк по 02.07.2021 р., про що останній, зазначав у відзиві на позовну заяву. У зв`язку зі зверненням позивачем із позовом у даній справі 14.12.2022 строк позовної давності по стягненню пені, нарахованої на заборгованість, що виникла 02.07.2021, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 14.12.2021. Отже періодом нарахування пені, по якому не пропущено строк позовної давності є період з 14.12.2021 по 02.01.2022. Оскільки відповідачем по справі в жовтні та листопаді 2021 року була проведена часткова оплата заборгованості в розмірі 90000 грн., тому сума заборгованості на яку нараховується пеня визначена в розмірі 250830,88 грн. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до транспортної накладної СМR № S093375-2/2, замовником отримано вантаж 23.06.2021. Дана обставина відповідачем не заперечується. Відтак, позивач взяті на себе за договором зобов`язання виконав, що також підтверджується наявним в матеріалах справи та скріпленим підписами та печатками сторін актом надання послуг № 6056 від 24.06.2021. Виконання експедитором обов`язку з перевезення вантажу має наслідком виникнення у замовника кореспондуючого обов`язку щодо оплати за надані послуги. Враховуючи те, що відповідно до п. 3.2.2 договору 80% вартості послуг замовник сплачує на користь експедитора не пізніше 5-ти банківських днів після отримання вантажу, а також те, що 28.06 є святковим днем і не може вважатися банківським (робочим) днем, останнім днем, виконання замовником зобов`язання щодо здійснення оплати у розмірі 80% вартості послуг дійсно є 01.07.2021. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповіді на відзив на позовну заяву від 25.01.2023, позивач також погодився з даною обставиною, зазначивши, що інфляційні втрати розраховані вірно, а розрахунок 3% річних буде скореговано відповідно до визначеної дати. У подальшому, заявою про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 25.01.2023, позивач, врахувавши вищенаведену обставину, здійснив перерахунок та зменшив 3% річних з 9 492, 68 до 9 408, 64 грн. Як зазначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, сторони у п. 4.9 договору транспортного експедирування № 070520-4 погодили, що у разі прострочення в розрахунках між сторонами, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідач, уклавши вказаний договір, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення розрахунків. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу. Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, доданий до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.01.2023, з огляду на період нарахування неустойки та дату звернення з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що такий нараховано правильно, у відповідності до вимог, встановлених ст. 232 ГК України, відтак, вимога про стягнення з відповідача 1 236, 98 грн. пені підлягає до задоволення. Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 9 408,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 51 879,80 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до заяви про збільшення розміру позовних вимог та за вказані в ньому періоди. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що штрафні санкції нараховано вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірною та підлягає до задоволення. Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання. Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України. З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3721, 50 грн., який сплачений згідно із платіжної інструкції за № 918 від 24.03.2023. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Явір-Інвест вих. №262/23 від 24.03.2023 (вх.№01-05/917/23 від 27.03.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 у справі №914/3235/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5. Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288 289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Плотніцький Б.Д.