Постанова 4870 № 907/76/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2020 р. Справа № 907/76/19 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого судді: Данко Л.С., суддів: Мирутенка О.Л., Скрипчук О.С., секретар судового засідання: Харів М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами: Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони» б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/1422/20 від 13.04.2020 року) та Свалявської міської ради Закарпатської області № 264/02-9 від 13.04.2020 року (вх. № ЗАГС 01-05/1536/20 від 28.04.2020 року), на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2020 року (повний текст рішення складено 13.03.2020 року, м. Івано-Франківськ, суддя Матуляк П.Я.) у справі № 907/76/19 порушеній за позовом позивача: Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Закарпатської області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони», м. Калуш, Івано-Франківської області про стягнення неустойки в сумі 1049846,96 грн. за участю представників: від апелянта-1/відповідача по справі: адвокат Романюк А.Б. (ордер серії ІФ № 068900 від 24.032020), від апелянта-2/позивача по справі: Бомбушкар Е.С. (довіреність № 24/02-9 від 09.01.2020), ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів даної справи, Свалявська міська рада Закарпатської області (позивач - у даній справі) 16.08.2019 р. звернулася до Господарського суду Закарпатської області (вх. № 02.3.1-10/84/19) з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "3 Бетони", місцезнаходження якого: Івано-Франківська область, м. Калуш, про стягнення неустойки в сумі 1 049 846,96 грн та судових витрат (том І, а. с. 6-11). Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.04.2019 відкрито провадження у справі № 907/76/19 за правилами загального позовного провадження. 15.03.2019 позивачем: Свалявською міською радою Закарпатської області до Господарського суду Закарпатської області було подано заяву вх. № 02.31-07/3958/19 про усунення недоліків та уточнення позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду. Згідно поданої позивачем 15.03.2019 р. заяви вх. № 02.31-07/3958/19 про усунення недоліків та уточнення позовних вимог, останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку у розмірі 744997 грн 09 коп. (том І, а. с. 123-125), загальний розмір якої розраховано позивачем станом на 29.12.2018 року, виходячи із додавання неустойки згідно умов договору обрахованої від сум залишкової вартості невиконаних робіт (рядки 1-17 довідки-розрахунку) х 10% (том І. а. с. 131-132). Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2019 справу № 907/76/19 передано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області (том І, а. с. 262-265). Ухвалою суду від 07.08.2019 р. справу № 907/76/19 прийнято до провадження Господарським судом Івано-Франківської області, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.08.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 19.09.19 (том ІІ, а. с. 3-4). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2019 р. провадження у справі №907/76/19 було зупинено до перегляду Західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Свалявської міської ради Закарпатської області (том ІІ, а. с. 29-31) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2019 про передачу даної справи за підсудністю та повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області (том ІІ, а. с. 19-20). Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2019 у справі № 907/76/19, апеляційну скаргу Свалявської міської ради Закарпатської області залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2019 р. у справі № 907/76/19 без змін (том ІІ, а. с. 52-55). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області суду від 05.11.2019 поновлено провадження у справі № 907/76/19 (том ІІ. а. с. 61-63) та розпочато підготовче провадження у порядку та спосіб визначений главою 3 ГПК України.10.12.2019 місцевий суд постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання. Як вбачається з матеріалів даної справи, Свалявською міською радою подано заяву про збільшення позовних вимог вх. №24471/19 від 10.12.19 (том ІІ, а. с. 103-106), згідно якої, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму збитків 3 336 428 грн. 46 коп. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2020 прийнято до розгляду заяву Свалявської міської ради про збільшення позовних вимог вх. №24471/19 від 10.12.19; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том ІІ, а. с. 157-158). Як вбачається з матеріалів даної справи, 03.03.2020 за вх. № 3461/20 відповідачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "3 Бетони" подано заяву про зменшення розміру неустойки на 80% (том ІІ, а. с. 182, 182/зворот). Позиція позивача. Позовні вимоги позивач обгрунтував викладеним у позовній заяві, заявах вх. №02.31-07/3958/19 про усунення недоліків, уточнення позовних вимог та про збільшення позовних вимог вх. №24471/19 від 10.12.2019, а також нормативно-правових обґрунтуваннях вх. №0231-07/9914/19 від 10.07.2019 та вих. №1468/02-9 від 09.12.2019, зокрема, вказує, що 18.10.2017 між Свалявською міською радою (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "3 Бетони" (за договором - Підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт №107 по проекту Реконструкція мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку), відповідно до п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.3 якого, за завданням Замовника Підрядник зобов`язався на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк закінчені роботи з реконструкції мосту не пізніше 31.12.2018. Надалі, у зв`язку з тим, що при виконанні робіт згідно Договору виникли невідповідності геологічних даних ґрунтів по проекту реконструкції мосту до фактичних даних, Замовником було ініційоване питання щодо внесення змін до проектно-кошторисної документації по об`єкту, в результаті чого було розроблено робочий проект (додаткові роботи) та укладено Договір № 137 від 16.10.2018 року про закупівлю додаткових будівельних робіт. Проте, в порушення прийнятих на себе зобов`язань, у відповідності до Акта № 89 від 29.12.18, складеного представниками Свалявської міської ради та за участю спеціаліста з здійснення технічного нагляду, станом на 29 грудня 2018 року ТзОВ З Бетони виконано робіт на загальну суму 5412665,06 грн., що становить 34 % від загальної вартості робіт. Вказує на те, що листом від 14.12.2018 року вих. №356 ТзОВ З Бетони просило розірвати договір у зв`язку зі зміною керівного складу ТзОВ З Бетони, важким економічним становищем та технічною неможливістю надалі виконувати будівельні роботи у повному обсязі, розглянувши який, депутатами Свалявської міської ради прийнято рішення 7-ої сесії від 18.12.2018 року № 235 Про розірвання договорів про закупівлю робіт між Свалявською міською радою (Замовник) та ТзОВ З Бетони (Підрядник). Зазначає, що на підставі п.17.1.1 договору, згідно якого за порушення строків закінчення виконання робіт (здачі в експлуатацію) підрядник сплачує неустойку в розмірі 10 відсотків від залишкової вартості невиконаних робіт, але не більше 10 відсотків загальної договірної ціни суми договору, позивачем розраховано (згідно заяви про уточнення позовних вимог вх. № 02.31-07/3958/19) 744 997,09 грн. неустойки. Крім того, зауважує, що неналежне виконання ТзОВ З Бетони зобов`язань за договором призвело до збільшення тривалості часу виконання будівельних робіт, зокрема, з метою завершення реконструкції по вищевказаному об`єкту, враховуючи індекси зміни вартості будівельних робіт, показники що характеризують зміни цін у часі в будівництві (які розраховуються на підставі усередненої структури їх вартості та даних щодо зміни цін виробників промислової продукції за видами економічної діяльності, які відбулись упродовж розрахункового періоду) у Свалявської міської ради виникла потреба у перерахунку кошторисної частини та повторного проходження експертизи Проектно-кошторисної документації на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, у Закарпатській області (відновлювальні роботи після проходження повені). Коригування, що призвело до збільшення первісної вартості об`єкту на суму 3 926 693,56грн., та додаткові витрати, а саме: укладення Договору про закупівлю робіт №72 Проектно-кошторисна документація на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження повені). Коригування, сума за яким склала 73712,40 грн. з ПДВ, Договору №07/0082/19 на виконання експертизи проекту будівництва, сума за яким склала 28022,5 грн. без ПДВ. Таким чином, як зазначає позивач, станом на 05.12.2019 року сума збитків, понесених Свалявською міською радою, на думку позивача, складає 3 336 428 грн. 46 коп. з урахуванням компенсованої Підрядником у вигляді Банківської гарантії суми у розмірі 692 000 грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 509, 546, 610, 611, 627, 629, 875,882 Цивільного та ст.193, 232 Господарського кодексів України. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві вх. № 02.31-07/6610/19 від 16.05.2019, доповненні до відзиву вх. №19886/19 від 14.11.2019 та відзиві на заяву про збільшення позовних вимог вх. №764/20 від 16.01.20, зокрема, вказує на те, що порушення строків виконання договірних робіт було викликане порушенням умов договору підряду самим замовником, а саме відступленнями від першочергового графіку фінансування, який був передбачений умовами тендеру, а також наданням неякісно розробленої проектно-кошторисної документації в частині інженерно-геологічних вишукувань грунтів під будівництвом, яка унеможливила виконання підрядних робіт протягом тривалого і найбільш продуктивного періоду роботи з травня по жовтень 2018 року. Звертає увагу суду на те, що позивач не довів наявності у нього збитків на зазначену ним суму 3 336 428,46 грн., а також не обґрунтував причинний зв`язок наведених ним у заяві витрат з неналежним виконанням підрядником (відповідачем) своїх зобов`язань. Зазначає, що посилання позивача на п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, мають господарський характер, а відтак при конкуренції правових норм, які можуть застосовуватися для регулювання спірних правовідносин, підлягають застосуванню норми саме Господарського кодексу України як спеціальні норми. При цьому відповідач у даній справі, посилається на інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України), у якому зазначено, що ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються. Окрім того, вказує на те, що вартість названих у заяві про збільшення позовних вимог робіт, яку позивач називає своїми збитками, в будь-якому разі не є додатковими витратами, які визнаються збитками у абзаці третьому ч.1 ст.216 Господарського кодексу України. Відповідно до цієї норми до збитків належать додаткові витрати (штрафні санкції), сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачення матеріалів тощо). Роботи, названі позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, не мають характеру додаткових робіт, бо не доповнюють ті роботи, які виконав відповідач, та не спрямовані на усунення недоліків, допущені відповідачем, і тому не можуть вважатися саме збитками. Зауважує, що позивач, подаючи додаткову позовну вимогу, не врахував, що згідно з нормами господарського законодавства неустойка носить заліковий характер. Так, відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Вказує на те, що згідно з ч. 2 ст. 232 ГК України, договором чи законом можуть бути передбачені випадки, коли збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції, проте Договір підряду не містить подібної норми, і позивач не посилається на існування такої норми у законі, тому, на думку відповідача, позивач має право вимагати стягнення збитків лише у частині, яка не покривається неустойкою. Зважаючи на те, що первинна позовна вимога у цій справі стосується якраз стягнення неустойки, то позивач повинен був врахувати заявлену ним до стягнення суму неустойки при визначенні суми збитків у додатковій позовній вимозі. Щодо здорожчання первісної вартості об`єкту на суму 3926693,56грн. вказав на те, що позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували таку обставину, звертає увагу, що позивач не обґрунтував причинно-наслідкового зв`язку між витратами, які він поніс чи має намір понести, з неправомірною поведінкою відповідача, відтак відсутнє відповідне обгрунтування притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків. Крім того, подав відповідач по даній справі 03.03.2020 подав заяву вх. №3461/20 від 03.03.20 про зменшення розміру неустойки на 80% у зв`язку з тим, що затримка строків виконання робіт за спірним договором викликана неналежним виконанням замовником своїх зобов`язань, при цьому останній посилається на приписи ст.219, 220, 233 Господарського та ст.551 Цивільного кодексів України. Місцевий господарський суд, за наслідками розгляду даної справи по суті, 03.03.2020 постановив рішення, яким частково задовольнив позов Свалявської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» про стягнення неустойки в сумі 1049846,96 грн. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» на користь Свалявської міської ради 372 498,55 грн неустойки та 11174,96 грн судового збору. В решті позову відмовлено (пункти 1, 2 та 4 резолютивної частини судового рішення)( том ІІ, а. с. 186, 187-199). Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (том ІІІ, а. с. 2-5), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 р. у справі № 907/76/19 у частині часткового задоволення позову Свалявської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 372 498,55 грн, просить відмовити Свалявській міській раді у цій частині. У іншій частині рішення залишити без змін (пункти 1, 2 та 3 прохальної частини апеляційної скарги відповідача по справі). Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач в основному зазначає, що судом першої інстанції не було враховано фактів та обставин викладених ним, зокрема, у заяві поданій за вх. № 3461/20 від 03.03.2020 про зменшення розміру неустойки на 80% у зв`язку з тим, що затримка строків виконання робіт за спірним договором викликана неналежним виконанням замовником своїх зобов`язань, зокрема на те, що фактично виконання робіт було зупинено на період з травня по жовтень 2018 року час, який є найпродуктивнішим для виконання такого роду робіт, що відповідач просив позивача листом № 148/18 від 31.05.2018 р. внести зміни до графіка виконання будівельних робіт, враховуючи затримку на будівництві, проте, як стверджує заявник, останній не пішов відповідачу на зустріч і кінцевий строк виконання робіт за договором так і залишився 31 грудня 2018 року, при цьому останній посилається на приписи ст.219, 220, 233 Господарського та ст.551 Цивільного кодексів України та вважає, що справедливим розподілом вини між Замовником і Підрядником у незавершеній у визначений в договорі строк будівельних робіт складає відповідно 80% і 20%. Крім того, апелянт/відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що місцевий суд безпідставно відхилив доводи відповідача щодо можливого повторного притягнення підрядника до відповідальності одного виду, оскільки позивач на момент розгляду вже отримав кошти за банківською гарантією, які забезпечували виконання підрядником своїх фінансових зобов`язань за договором, у т.ч. зі сплати неустойки, що є порушенням ст. 61 Конституції України, так як ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (позиція 2 мотивувальної частини апеляційної скарги), а відтак, на думку скаржника, місцевий суд неправильно розрахував суму судового збору, яка підлягала стягненню з відповідача (позиція 3 за текстом мотивувальної частини апеляційної скарги). Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/76/19 розподілено до розгляду судді доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С. (том ІІІ, а. с. 11). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2020 року у справі № 907/76/19 головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України (том ІІІ, а. с. 12-13). Апелянт/відповідач подав (надіслав по-пошті) та електронною поштою докази сплати судового збору в повному обсязі (том ІІІ, а. с 17, 18, 19, 20, , 21, 22-28, 29, 30, 31, 32, 33). З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2020 року у даній справі (том ІІІ, а. с. 34-35) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «3 Бетони», про що сторони були належним чином повідомлені. 28 квітня 2020 року за вх. № 01-05/1530/20 поступила апеляційна скарга позивача по даній справі датована 13 квітня 2020 року за № 264/02-9 (том ІІІ, а. с. 39 - 43), який з урахуванням викладеного в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 р. у справі № 907/76/19 в частині часткового задоволення позовних вимог Свалявської міської ради щодо стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» на користь Свалявської міської ради 372498,55 грн неустойки та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Свалявської міської ради щодо стягнення 744887,09 грн суми неустойки задовільнити (пункти 1, 2 прохальної частини апеляційної скарги позивача по справі) та подав клопотання про відстрочення сплати судового збору (том ІІІ, а. с. 61-62). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04 травня 2020 року у справі № 907/76/19 головуючим суддею Данко Л.С., відмовлено апелянту у відстроченні сплати судового збору; апеляційну скаргу Свалявської міської ради залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги (том ІІІ, а. с. 81-83). 26 травня 2020 Свалявською міською радою подано (надіслано по-пошті) заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (том ІІІ, а. с. 88-81) та надано докази сплати судового збору (том ІІІ, а. с. 92, 93). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2020 року у справі № 907/76/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Свалявської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 р. у справі № 907/76/19 (том ІІІ, а. 96-97). 22.06.2020 Свалявською міською радою подано /надіслано по-пошті/ заперечення на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони». З підстав наведених у запереченні апелянт/позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» (том ІІІ, а. с. 110-115). 24.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» подано (надіслано по-пошті) відзив на апеляційну скаргу Свалявської міської ради. З підстав наведених у відзиві апелянт/відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, натомість, задовольнити апеляційну скаргу відповідача (том ІІІ, а. с. 120-121). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25 червня 2020 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» та Свалявської міської ради об`єднано в одне провадження та керуючись ст.ст. 234, 267, 268 ГПК України призначено справу № 907/76/19 до розгляду у судовому засіданні на 14 липня 2020 року (том ІІІ, а. 125-126), про що сторони були належним чином повідомлені (том ІІІ, а. с. 126/зворот, 127, 128, 129, 130). В судове засідання 14.07.2020 р. представник апелянта/відповідача прибув, вимоги своєї апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони», просить апеляційну скаргу подану відповідачем задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 р. у справі № 907/76/19 у частині часткового задоволення позову Свалявської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 372498,55 грн, просить відмовити Свалявській міській раді у цій частині, у іншій частині рішення залишити без змін. Представник відповідача проти апеляційної скарги Свалявської міської ради заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, натомість, задовольнити апеляційну скаргу відповідача. У судове засідання представник апелянта/позивача прибув, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі Свалявської міської ради, просить апеляційну скаргу подану позивачем задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 р. у справі № 907/76/19 в частині часткового задоволення позовних вимог Свалявської міської ради щодо стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» на користь Свалявської міської ради 372498,55 грн неустойки та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Свалявської міської ради щодо стягнення 744887,09 грн суми неустойки задовольнити. Представник апелянта/позивача проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони» заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у запереченні на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « 3 Бетони». Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, які прибули в дане судове засідання, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, з огляду на таке. Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні. Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. Ухвалою господарського суду апеляційної інстанції від 25 червня 2020 р. участь повноважних представників апелянтів відповідача та позивача - обов`язковою не визнавалася. Слід зазначити, що учасники справи були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, представники апелянта/відповідача та апелянта/позивача прибули у судове засідання, надали пояснення по суті апеляційних скарг, крім того, позивач та відповідач надіслали до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, які є в матеріалах справи. Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників апелянта/відповідача та апелянта/позивача, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2020 року у справі № 909/76/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, Свалявською міською радою відповідно Закону України Про публічні закупівлі проведено процедуру відкритих торгів щодо закупівлі робіт по проекту Реконструкція мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку). За результатами проведеної процедури відкритих торгів визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "3 Бетони". 18.10.2017 між Свалявською міською радою (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "3 Бетони" (за договором - Підрядник) укладено Договір про закупівлю робіт №107 (далі за текстом - Договір)(том І, а.с. 15-26) з додатками, в т.ч. № 1 «Календарний графік виконання робіт», № 3 «План фінансування на реконструкцію мосту через р. Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, Закарпатської області», Акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження повені) від 18 жовтня 2017 року, додаткова угода № 1 від 20.10.2017 р., додаткова угода № 2 від 25.12.2017 р., графік виконання робіт, додаткова угода № 3 від 15 червня 2018 р., додаток № 1 до додаткової угоди № 3 «Графік виконання робіт», додаткова угода № 4 від 27 серпня 2018 року, додаткова угода № 5 від 29 грудня 2018 року (том І, а. с. 27-40) по проекту Реконструкція мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку) (далі за текстом Договір). Зазначений Договір з додатками викладено у формі єдиного документа, підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.12.2018, а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання (п.19.2 Договору)(том І, а. с. 25). Ціна договору становить 13840000,00 грн. (п.3.1 Договору). У відповідності до п. 1.1, 1.2 Договору за завданням Замовника Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк закінчені роботи з реконструкції мосту по об`єкту Реконструкція мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку)(далі за текстом - об`єкт). Згідно з п.2.1, 2.3 Договору дата підписання Договору є початком виконання робіт; датою завершення робіт вважається дата їх прийняття замовником, але не пізніше 31.12.18. Розділом 4 Договору сторони погодили права та обов`язки сторін, зокрема, право Замовника відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що завершення їх у визначений договором строк стає неможливим (п. 4.1.6), ініціювати внесення змін у договір, вимагати його розірвання та відшкодування збитків за наявності істотних порушень Підрядником умов договору (п. 4.1.8); а також обов`язок Замовника забезпечити своєчасну, не пізніше ніж через п`ять робочих днів з моменту набуття чинності Договору передачу Підряднику обсягів робіт та проектно-кошторисну документацію та інші необхідні вихідні дані відповідно до Договору (п. 4.2.1). Що стосується Підрядника, то згідно з пунктом 4.3.2 Договору, Підрядник має право зупиняти роботи у разі невиконання Замовником своїх обов`язків за договором, що призвело до ускладнення або до неможливості проведення Підрядником робіт. Згідно з пунктами 4.4.1, 4.4.12 зазначеного Договору, підрядник зобов`язаний у строк та згідно з умовами Договору та вимог чинного законодавства виконати передбачені Договором роботи та передати замовнику, а також інформувати Замовника про хід виконання обов`язків за Договором, про обставини, що перешкоджають його виконання, а також про заходи, необхідні для їх усунення. Факт здачі-приймання проектно-кошторисної документації підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акта здачі-приймання проектно-кошторисної документації на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського, м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження повені) від 18 жовтня 2017 року (том І, а. с. 29). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.10.17, 25.12.17, 15.06.18, 28.08.18 та 29.12.18 сторонами укладалися додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, якими вносилися зміни щодо реквізитів сторін, графіку та розмірів фінансування робіт, графіку виконання робіт (до березня 2019 року згідно додаткової угоди №3 та до 31.12.18 згідно додаткової угоди №4). При виконанні робіт згідно Договору виникли невідповідності геологічних даних ґрунтів по проекту реконструкції мосту до фактичних даних, зокрема у процесі виконання робіт відповідачем з`ясовано, що проведені інженерно-геологічні вишукування земельної ділянки під мостом не відповідали фактичним характеристикам ґрунту, що робило неможливим проведення робіт по влаштуванню паль у спосіб, передбачений проектно-кошторисною документацією, що, у свою чергу, викликало суттєве здорожчання робіт та вимагало коригування проектно-кошторисної документації. Наведене підтверджується листом ТзОВ"Моноліт-КСМ" №33 від 07.05.18 та визнається позивачем. У зв`язку з тим, що при виконанні робіт згідно Договору виникли невідповідності геологічних даних ґрунтів по проекту реконструкції мосту до фактичних даних, Замовником було ініційоване питання щодо внесення змін до проектно-кошторисної документації по об`єкту, в результаті чого було розроблено робочий проект (додаткові роботи) та укладено Договір №137 від 16.10.2018 року про закупівлю додаткових будівельних робіт (том І, а. с. 45-55) з додатками (далі за текстом Договір № 137). За змістом п.1.1, 1.2, 2.2 Договору №137 від 16.10.2018 за завданням замовника підрядник зобов`язався на свій ризик виконати і здати йому у встановлений договором строк (до 31.03.19) додаткові роботи по реконструкції мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку). У відповідності до Акта № 89 від 29.12.18 (том І, а. с. 95-96), складеного представниками Свалявської міської ради та за участю спеціаліста з здійснення технічного нагляду, станом на 29 грудня 2018 року ТзОВ З Бетони виконано робіт на загальну суму 5412665,06 грн., що становить 34 % від загальної вартості робіт. Розрахунки за виконані роботи здійснювалися на підставі наданих Підрядником Актів приймання-передачі виконаних робіт (Ф. КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (Ф КБ-3). Зокрема, згідно: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року та Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року - вартість будівельних робіт підрядника по об`єкту будівництва з урахуванням ПДВ на 29 грудня року складає 3000000,00 грн; довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, та Акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року - вартість будівельних робіт підрядника по об`єкту будівництва з урахуванням ПДВ на 26 жовтня 2018 року складає 1369744,50 грн. ; довідки про вартість виконання будівельних робіт та виграти за грудень 2018 року та Акту № б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року - вартість будівельних робіт підрядника по об`єкту будівництва з урахуванням ПДВ на 13 грудня 2018 року складає 678128,00 грн.; довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року та Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року - вартість будівельних робіт підрядника по об`єкту будівництва з урахуванням ПДВ на 19 грудня 2018 року складає 119140,15 грн.; довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року та Акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року - вартість будівельних робіт підрядника по об`єкту будівництва з урахуванням ПДВ на 28 грудня 2018 року складає 245652,41 грн. Вказані вище документи досліджувалися судом та знаходяться в матеріалах справи (том І, а. с. 65-66, 67-71, 72, 73, 74, 75-77, 78-80, 81, 82-84, 85, 86-89, 90, 91-94). Листом від 14.12.2018 року вих. №356 ТзОВ З Бетони (том І, а. с. 98) повідомили Свалявську міську раду, що у зв`язку зі зміною керівного складу ТзОВ З Бетони, важким економічним становищем та технічною неможливістю надалі виконувати будівельні роботи у повному обсязі, просять розірвати договір, укладений між Свалявською міською радою та ТзОВ З Бетони. Розглянувши вищезазначений лист, депутатами Свалявської міської ради на сьомій сесії VІІ скликання прийнято рішення від 18.12.2018 року №235 Про розірвання договорів про закупівлю робіт (том І, а. с. 99) між Свалявською міською радою (Замовник) та ТзОВ З Бетони (Підрядник). На виконання вказаного рішення 29 грудня 2018 року між сторонами укладено дві додаткові угоди, а саме: Додаткова угода № 1 до договору № 137 від 16.10.2018 року про закупівлю додаткових робіт та Додаткова угода № 5 до договору № 107 від 18.10.2017 року про закупівлю робіт (том І, а. с. 100 та 101). Як вбачається з тексту Додаткової угоди № 1 до договору № 137 від 16.10.2018 року про закупівлю додаткових робіт укладеної та підписаної сторонами 29 грудня 2018 року (том І, а. с. 100), сторони домовилися «

1. Розірвати договір про закупівлю додаткових робіт № 137 від 16.10.2018 року укладеного між Свалявською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю З Бетони про закупівлю додаткових робіт з реконструкції мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку) у зв`язку із невиконанням підрядником ТзОВ З Бетони робіт згідно договору № 107 від 18.10.2017 року, відставання темпів виконання робіт від передбачуваного календарного графіку робіт. Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами ( п. 2 Додаткової угоди № 1). З тексту Додаткової угоди № 5 до договору № 107 від 18.10.2017 року про закупівлю додаткових робіт укладеної сторонами 29 грудня 2018 року (том І, а. с. 101), сторони домовилися «

1. Розірвати договір про закупівлю додаткових робіт № 107 від 18.10.2017 року (із змінами та доповненнями) укладеного між Свалявською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю З Бетони про закупівлю робіт з реконструкції мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява, Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження паводку) у зв`язку із невиконанням підрядником ТзОВ З Бетони робіт згідно договору № 107 від 18.10.2017 року, відставання темпів виконання робіт від передбачуваного календарного графіку робіт. Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами ( п. 2 Додаткової угоди № 1). Як зазначено вище у цій постанові та встановлено судом, вказані дві Додаткові угоди № 1 та № 5 підписані сторонами - 29 грудня 2018 року. Згідно умов Договору №107, а саме п.17.1.1, 17.3, за порушення строків закінчення виконання робіт (здачі в експлуатацію) підрядник сплачує неустойку в розмірі 10 відсотків від залишкової вартості невиконаних робіт, але не більше 10 відсотків загальної договірної ціни суми договору; крім сплати штрафних санкцій Підрядник компенсує Замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором. Загальна сума неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача, з врахуванням заяви про усунення недоліків та уточнення позовних вимог вх. № 02.31-07/3958/19, складає 744997,09 грн (том І, а.с. 123-125). Крім того, з метою завершення реконструкції по вищевказаному об`єкту, враховуючи індекси зміни вартості будівельних робіт, показники що характеризують зміни цін у часі в будівництві (які розраховуються на підставі усередненої структури їх вартості та даних щодо зміни цін виробників промислової продукції за видами економічної діяльності, які відбулись упродовж розрахункового періоду) у Свалявської міської ради виникла потреба у перерахунку кошторисної частини та повторного проходження експертизи Проектно-кошторисної документації на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул.Достоєвського, м.Свалява, у Закарпатській області (відновлювальні роботи після проходження повені). Коригування, що призвело до збільшення первісної вартості об`єкту на суму 3926693,56грн. та додаткові витрати, а саме укладення Договору про закупівлю робіт №72 Проектно-кошторисна документація на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження повені). Коригування, сума за яким склала 73712,40 грн. з ПДВ, Договору №07/0082/19 на виконання експертизи проекту будівництва, сума за яким склала 28022,5 грн. без ПДВ. Місцевим судом встановлено, що станом на 05.12.2019 року сума збитків, яка визначена Свалявською міською радою, складає 3336428,46 грн. з урахуванням компенсованої Підрядником у вигляді Банківської гарантії суми у розмірі 692000,00грн. На виконання вимог ст.19 ГПК України Позивач здійснював дії щодо врегулювання спору в досудовому порядку, надсилаючи Відповідачу листи Вих.. №205/02-7 від 16.02.2018 р., Вих. №552/02-7 від 05.05.2018 р„ Вих. №826/02-13 від 17.07.2018 р., Вих. № 1074/02-7 від 14.09.2018 р„ Вих. № 1413/02-13 від 11.12.2018 р., Вих. №7/02-3 від 03.01.19р., Вих.№50/02-3 від 11 січня 2019 р. та лист-претензію від 05.12.2019 року №1461/02-13, однак жодної відповіді Позивачу не надходило. Як встановлено місцевим господарським судом, доказів сплати Відповідачем заборгованості матеріали справи не містять. Не подано таких доказів апелянтом/відповідачем до апеляційної скарги, в матеріалах справи такі докази відсутні. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України). За змістом ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта(ст.875 Цивільного кодексу України). Аналіз вищенаведених правових норм та матеріалів справи дає підстави для висновку суду про те, що відносини між сторонами у справі є такими, що випливають із договору підряду, відтак до них застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України). В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2.1 Договору сторони визначили обов`язок Замовника забезпечити своєчасну, не пізніше ніж через п`ять робочих днів з моменту набуття чинності Договору передачу Підряднику обсягів робіт та проектно-кошторисну документацію та інші необхідні вихідні дані відповідно до Договору. Оскільки матеріалами справи встановлено, а позивач визнав той факт, що проектно-кошторисна документація в частині інженерно-геологічних вишукувань грунтів під будівництвом була неякісно розроблена, суд констатує, що позивачем не дотримано обов`язку, визначеного п.4.2.1 договору. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду(ч.1ст.846 Цивільного кодексу України). Згідно з п.2.1, 2.3 Договору дата підписання Договору є початком виконання робіт; датою завершення робіт вважається дата їх прийняття замовником, але не пізніше 31.12.2018. Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу(ст.193 Господарського кодексу України. В силу п.2ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. На підставі матеріалів справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні судом встановлено, що відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання у строк, визначений договором, не виконав. В той же час, порушення строків виконання договірних робіт було викликане порушенням умов договору підряду самим замовником, а саме відступленнями від першочергового графіку фінансування, який був передбачений умовами тендеру, а також наданням неякісно розробленої проектно-кошторисної документації в частині інженерно-геологічних вишукувань грунтів під будівництвом, яка унеможливила виконання підрядних робіт протягом тривалого і найбільш продуктивного періоду роботи з травня по жовтень 2018 року. При цьому, процес внесення змін до проектно-кошторисної документації та проходження відповідної експертизи зайняло тривалий час (експертний звіт затверджено 19.09.2018). Суд констатує, що ст.193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок кожної зі сторін вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання. Матеріали справи не містять доказів вжиття сторонами заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, як це передбачено Цивільним кодексом України та умовами укладеного між сторонами договору. При цьому суд виходить з того, що якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків (ст.848 Цивільного кодексу України); замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду(ст.850 Цивільного кодексу); підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником(ст.851 Цивільного кодексу України); підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт; підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію (ст.877 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки. Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Наведена норма встановлює види забезпечення виконання зобов`язання, а також можливість встановити інші види забезпечення виконання зобов`язання договором або законом, що узгоджується з положенням статті 627 ЦК України. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Наведена правова норма кореспондується зі ст.230 Господарського кодексу України: штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Тобто, в розумінні ст. 173 та ст. 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати не тільки в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), але й в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо (негрошове зобов`язання). В силу ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Згідно умов Договору № 107 від 18 жовтня 2017 року, а саме п.17.1.1, 17.3, за порушення строків закінчення виконання робіт (здачі в експлуатацію) підрядник сплачує неустойку в розмірі 10 відсотків від залишкової вартості невиконаних робіт, але не більше 10 відсотків загальної договірної ціни суми договору; крім сплати штрафних санкцій Підрядник компенсує Замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором. На підставі п.17.1 Договору Позивачем, з врахуванням заяви Свалявської міської ради Закарпатської області вх. № 02.31-07/3958/19 про усунення недоліків та уточнення позовних вимог, розраховано відповідачу та заявлено до стягнення з нього неустойку у розмірі 744997,09 грн. Довідка-розрахунок вищезазначеної суми відповідно до умов договору станом на 29.12.2018 року подана позивачем до заяви Свалявської міської ради Закарпатської області вх. № 02.31-07/3958/19 (том І. а. с. 131-132). Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми неустойки, виходячи з умов договору 10% розрахованої від сум залишку вартості невиконаних робіт (графа 8 довідки-розрахунку), 10% неустойки від сум залишку вартості невиконаних робіт (графа 9 довідки-розрахунку), відтак сумарно неустойка, рядки 1-17 довідки-розрахунку, складає 744997,09 грн. та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним. Як вбачається з матеріалів даної справи, 03.03.2020 за вх. № 3461/20 відповідачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "3 Бетони" подано заяву про зменшення розміру неустойки на 80% з підстав наведених у цій заяві (том ІІ, а. с. 182, 182/зворот). Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Приписами ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Колегією суддів встановлено, що місцевий суд, виходячи з матеріалів справи, та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, звертає увагу, що аналіз умов договору в частині відповідальності сторін свідчить про невідповідність поведінки позивача критеріям добросовісності та справедливості, передбаченим статтею 3 ЦК України та пропорційності згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 ГПК України. При цьому, суд звертає увагу, що неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відповідно до частини 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що з огляду на наведене, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а також той факт, що порушення строків виконання договірних робіт було викликане порушенням умов договору підряду самим замовником, а саме наданням неякісно розробленої проектно-кошторисної документації в частині інженерно-геологічних вишукувань грунтів під будівництвом, яка унеможливила виконання підрядних робіт протягом тривалого і найбільш продуктивного періоду роботи з травня по жовтень 2018 року, недотримання позивачем обов`язку, визначеного п. 4.2.1 договору, а також не вчиненнями сторонами договору усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, як це передбачено ст.193 Господарського кодексу України, відтак є правомірним висновок місцевого суду про зменшення розміру неустойки на 50%. Як зазначено вище у цій постанові, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене частиною третьою статті 551 ЦК України. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду а за відсутності у законі виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 16.04.2020 по справі № 923/639/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19). Належить зазначити, що право суду на зменшення розміру санкцій передбачено, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. Так, у п. 8.38 зазначеної постанови Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Відтак колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що зменшення судом першої інстанції неустойки за заявою відповідача, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на 50% від заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми 744997 грн 09 коп. (заява про усунення недоліків та уточнення позовних вимог) не суперечить приписам чинного законодавства та усталеній судовій практиці з цього питання. З огляду на все вищенаведене в сукупності, дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення як апеляційної скарги апелянта/відповідача (ТзОВ « 3 Бетони») про скасування судового рішення в частині часткового задоволення позову Свалявської міської ради до ТзОВ « 3 Бетони» та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 372498,55 грн та відмовити позивачу у задоволенні позову в цій частині, так і апеляційної скарги апелянта/позивача (Свалявської міської ради Закарпатської області) про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 року у даній справі в частині часткового задоволення позову в сумі 372498,55 грн неустойки та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 744997,09 грн. В частині тверджень апелянта/відповідача щодо задоволення позивачем своїх вимог про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.171.1 Договору, за рахунок банківської гарантії (позиція викладена у п. 2 мотивувальної частини апеляційної скарги), суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Згідно із ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Відповідно до ст.562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання. Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідно до норм чинного законодавства гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов`язання, а відтак, отримання позивачем банківської гарантії у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, не звільняє відповідача від відповідальності внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, тому заперечення відповідача у цій частині визнаються судом безпідставними. Дослідивши вимоги Свалявської міської ради Закарпатської області про збільшення позовних вимог (том ІІ, а. с. 103-106) та стягнення з відповідача 3336428,46 грн. збитків, колегія суддів зазначає наступне. Щодо стягнення з відповідача 3 336 428,46 грн. збитків, суд виходить з того, що в силу ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції. Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Наведена правова норма кореспондується зі ст. 225 ГК України, за змістом якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі(ст.226 Господарського кодексу України). Виходячи з приписів ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, суд констатує, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв`язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При цьому, згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України) ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються. При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру збитків покладається на позивача відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17). За загальним правилом збитками визнають витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України). Також ними будуть витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Згідно з приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки. Аби здійснити стягнення збитків, по трібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, себто порушення зобов`язання, самі збитки, причинний зв`язок між ними, вина (ст.ст. 614, 623 ЦКУ, ст. 226 Господарського кодексу України). Ця сукупність факторів підтверджується, скажімо, усталеною судовою практикою, яка викладена у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. у справі № 3-210гс14, від 25.02.15 р. у справі № 17/192, від 14.09.2004 у справі № 2/310, від 23.11.2004 у справі № 7/693, від 15.02.2005 у справі № 12/575 та інш. Суд констатує, що вартість названих у заяві про збільшення позовних вимог робіт, яку позивач називає збитками, в будь-якому разі не є додатковими витратами, які визнаються збитками у абзаці третьому ч.1 ст.216 Господарського кодексу України. Відповідно до цієї норми до збитків належать додаткові витрати (штрафні санкції), сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачення матеріалів тощо. Роботи, названі позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, не мають характеру додаткових робіт, бо не доповнюють ті роботи, які виконав відповідач, та не спрямовані на усунення недоліків, допущені відповідачем, і тому не можуть вважатися саме збитками. Позивачем не зазначено, якими саме збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України (реальними збитками чи упущеною вигодою) є заявлені ним до стягнення з відповідача збитки, та не підтверджено в порушення ст.74 ГПК України їх розміру. Укладення Договорів про закупівлю робіт №72 Проектно-кошторисна документація на реконструкцію мосту через річку Свалявка по вул. Достоєвського в м. Свалява Закарпатської області (відновлювальні роботи після проходження повені). Коригування та №07/0082/19 на виконання експертизи проекту будівництва не є належними та допустими доказами понесення позивачем збитків, оскільки позивачем не подано доказів виконання сторонами цих договорів (зокрема, актів виконаних робіт та розрахункових документів). Щодо здорожчання первісної вартості об`єкту на суму 3926693,56 грн суд констатує, що позивачем не надано жодних розрахунків, які б підтверджували таку обставину. Крім того, позивач не обґрунтував причинно-наслідкового зв`язку між витратами, які він поніс чи має намір понести, з неправомірною поведінкою відповідача, відтак відсутнє відповідне обгрунтування притягнення до господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків. З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). В контексті наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Судові витрати. За змістом ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача за позовною вимогою про стягнення 744997,09грн. - у повному обсязі відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21.02.2013 № 7; на позивача - у розмірі 50046,00грн. за позовною вимогою про стягнення 3336428,46грн. збитків. Крім того, за змістом п.1ч.1ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У зв`язку зі зменшенням позовної вимоги про стягнення неустойки з суми 1049846,96 грн (позовна заява) до 744997,09 грн (заява про усунення недоліків та уточнення позовних вимог), судовий збір у розмірі 4572,75 грн. підлягає поверненню позивачу. Однак, з огляду на відсутність клопотання позивача про повернення судового збору у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог, у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідної процесуальної дії. Враховуючи вищенаведене є надуманим твердження апелянта/відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно розрахував суму судового збору, яка підлягала стягненню з відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, судом враховано те, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»). Водночас, суд враховує Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п.п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги апелянта/відповідача та апелянта/позивача без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на апелянтів відповідно до положень ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2020 року у справі № 907/76/19 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянтів.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області. Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2020 року. Головуючий суддя Л.С.Данко Суддя О.Л.Мирутенко Суддя О.С.Скрипчук