Постанова 4818 № 953/23870/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 30 травня 2023 року м. Харків справа № 953/23870/21 провадження № 22-ц/818/850/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Головне управління Національної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції третя особа: Державна казначейська служба України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, - за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року, постановлене суддею Лях М.Ю., в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача 214457,26 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 214457 гривень 26 копійок та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень. В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги, що Головне управління Національної поліції в Харківській області не може відповідати за позовом, оскільки, з метою співробітництва щодо забезпечення зберігання тимчасово затриманих (вилучених) транспортних засобів, в тому числі тих, що у встановленому порядку визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, між Головним управлінням Національної поліції в Харківській області та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Інформ- Ресурси» укладено Угоду про співробітництво від 20.07.2017 №3/313. В рамках цієї Угоди ГУНП в Харківській області уповноважила, а ДП МВС України «Інформ -Ресурси» забезпечила зберігання та доставлення тимчасово затриманих транспортних засобів поліцейськими на спеціальний майданчик. Для належного виконання мети за цією Угодою, ГУНП в Харківській області мала право доставляти для зберігання тимчасово затримані (вилучені) транспортні засоби за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; м. Харків, проспект Тракторобудівників та вул. Бучми; Харківська область, Дергачівський район, селище Подвірки, вул. Куряжська, 1; м. Мерефа, вул. Дачна, 4; м. Валки, вул. Лаптєвих,

22. Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 розділу 3 Угоди №3/313 видача ДП МВС України «Інформ -Ресурси» транспортних засобів зі спеціального майданчику здійснюється в присутності працівників досудового розслідування відділу (відділення) поліції, якими було прийнято рішення про поміщення транспортного засобу на спеціальний майданчик та при наявності відповідного документа про видачу транспортного засобу. Вказаний автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та 07.12.2018 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. на нього накладений арешт, визначене місце зберігання - майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів Харківської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси», розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107. 29.12.2018 автомобіль «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер НОМЕР_1 фактично був поставлений на вказаний майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів зі складанням протоколу огляду та зареєстрований в журналі реєстрації транспортних засобів під № 1905. Апелянт вважає, що відповідальність повинен нести саме ДП МВС України «Інформ-Ресурси». Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367, ст. 417 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що через дії слідчого органу, що проявилися у недбалому ставленні до обов`язку забезпечити належне зберігання речового доказу - транспортного засобу, відповідальність за схоронність якого несе слідчий кримінального провадження, у даному випадку слідчий СУ ГУНП в Харківській області, позивачу завдано збитків. Тому позивач має право на відшкодування вартості втраченого майна та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Судова колегія частково погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Судовим розглядом встановлено, що 16.09.2018 близько 2 години поблизу будинку №145 по проспекту Московському у м. Харкові стався наїзд автомобіля «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній з тілесним ушкодженням доставлений до КНП «МКЛНШМД імені проф. О.І. Міщанова» ХМР. На підставі інформації про дорожньо-транспортну пригоду слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області Волковим І.К. 02.10.2018 внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного держаного реєстру досудових розслідувань за №1201822000000123 від 02.10.2018 за ч.2 ст.286 КК України. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 16.02.2013 року, транспортний засіб «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер НОМЕР_4 належить на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.12.2018 накладений арешт на автомобіль «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначено місцем зберігання транспортного засобу Харківську філію ДП МВС України «Інформ- ресурси», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська

107. Майно, на яке накладено арешт ухвалено зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою КМУ №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження» Постановою слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУГНП в Харківській області Волковим І.К. від 11.12.2018 автомобіль RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №1201822000000123 від 02.10.2018, місцем зберігання визначено майданчик тимчасового затримання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107. 27.06.2019 слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області Волковим І.К. кримінальне провадження №1201822000000123 від 02.10.2018 за ч.2 ст.286 КК України закрите на підставі п.2. ч.1 ст.284 КПК України. Постановою прокурора Харківської обласної прокуратури Харківської області радником юстиції Гудзь В.В. від 02.07.2019 скасований арешт майна, накладений 07.12.2018 слідчим суддею Київського районного суду міста Харкова на автомобіль RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 . Як вбачається зі змісту листа СУ ГУНП в Харківський області від 06.04.2020. №7658/119-24-2020, листа СУ ГУНП в Харківський області від 06.10.2020 №625урл/119-24-01-2020, 29.12.2018, листа СУГУНП в Харківській області від 02.02.2022 №2455/119-24/01-2022, 29.12.2018 автомобіль RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 фактично був поставлений на вказаний вище майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів та зареєстрований в журналі реєстрації транспортних засобів під №1905. У зв`язку з ліквідацією ДП МВС України «Інформ-Ресурс» була створена комісія, до складу якої входили працівники ДП МВС України «Інформ- Ресурси», слідчого управління ГУНП в Харківській області та АТВ ЦЗ ГУНП в Харківській області, яка провела фактичну звірку транспортних засобів, які знаходились на майданчику на момент огляду. За результатами звірки 31.07.2019 був складений акт прийому-передачі транспортних засобів, які підлягають передачі до ГУНП в Харківській області у зв`язку з ліквідацією регіонального підрозділу ДП МВС України «Інформ-Ресурси», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська,

107. На момент проведення звірки транспортних засобів і складання акту прийому- передачі транспортних засобів автомобіль «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер НОМЕР_1 був відсутнім на вказаному майданчику. З моменту постанови вказаного автомобіля на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів до моменту прийняття рішення у кримінальному провадження про його закриття, перевірки автомобіля не проводились, нікому не надавався дозвіл на вивіз вказаного автомобіля з вказаного майданчика. В постанові прокурора Харківської обласної прокуратури, коло осіб, яким автомобіль підлягав поверненню, не визначений. Транспортні засоби згідно діючого законодавства підлягають поверненню їх власникам, або особам, які мають довіреність від власника. З вказаним автомобілем не проводились експертні дослідження, умовою проведення яких була б доставлення автомобіля до експертної установи. 18.02.2020 ОСОБА_5 оформив на себе генеральну довіреність від власника автомобіля ОСОБА_1 та в лютому 2020 року звернувся на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107, де і виявив відсутність автомобіля «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що повідомив слідчого Волкова І.К., яким була проведена перевірка щодо вказаного факту та встановлений акт відсутності автомобіля на всіх майданчиках тимчасового тримання транспортних засобів, розташованих в м. Харкові. При цьому слідчим було виявлено рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.11.2019 №945/2070/19 щодо визнання за ДП МВС України «Інформ-Ресурси» права на утилізацію залишків транспортних засобів, які зберігаються на майданчиках ДП МВС України «Інформ-Ресурси», в число яких входить автомобіль Рено грузовик реєстраційний номер НОМЕР_5 шляхом реалізації на металобрухт. В матеріалах кримінального провадження відсутня інформація щодо повернення автомобіля. Також в листах рекомендовано звернутись до заступника Голови ліквідаційної комісії ДП МВС України «Інформ-Ресурс» Євименка Олександра Анатолійовича для отримання інформації щодо місцезнаходження автомобіля. 20 липня 2017 року між ГУ НП в Харківській області та ДП МВС України «Інформ-Ресурси» укладена угода про співробітництво №3/313 з метою забезпечення зберігання тимчасово затриманих (вилучених) транспортних засобів, в тому числі тих, що в установленому порядку визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. 28.12.2020 представником позивача направлено адвокатський запит №134 до Ліквідаційної комісії ДП МВС України Інформ-Ресурси з рядом питань стосовно місцезнаходження автомобіля «RENAULT MASCOTT» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відомостей щодо надання відповіді на вказаний запит станом на день розгляду справи до суду не надано. Відповідно до листа начальника управління Харківської обласної прокуратури І.Чуб від 30.04.2020 №04/2/4-1439-20 відомості щодо втрати речового доказу автомобіля RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 , внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020220000000222 від 29.04.2020 за ч. 1 ст. 367 КК України, досудове розслідування кримінального провадження доручено територіальному управлінню Державного бюро розслідувань у місті Полтаві. Відомості щодо результатів розслідування даного кримінального провадження відсутні. Згідно висновку експерта №113В від 06.08.2021 року, середня вартість автомобіля RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2001 року виготовлення станом на 29.12.2018 становить 214457,26 гривень. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката. У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку). Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення). З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у посадових осіб Національної поліції України обов`язку забезпечити схоронність та повернення транспортного засобу RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є речовим доказом у кримінальному провадженні та який було арештовано й передано для зберігання на спеціальний майданчик, у стані та комплектації, в якій він передавався на майданчик для зберігання автомобілів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 його власнику ОСОБА_1 . Проте, речовий доказ транспортний засіб RENAULT MASCOTT реєстраційний номер НОМЕР_2 був втрачений, на вказаному майданчику автомобіль виявлено не було. Отже, внаслідок неправомірних дій, що виразилися у незбереженні у рамках кримінального провадження тимчасово вилученого майна, позивачу завдано майнову шкоду. При цьому висновок суду про покладення обов`язку по відшкодуванню шкоди на Державу відповідає вимогам закону і фактичним обставинам справи. Вартість автомобіля визначена згідно висновку експерта за результатами автотоварознавчого дослідження від 06.08.2021 року. Доказів, які б свідчили про меншу вартість автомобілю, відповідачем суду не надано. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про визначення розміру відшкодування майнової шкоди, виходячи з висновку автотоварознавчого дослідження. Разом з тим судом неправильно сформульовано резолютивну частину рішення з огляду на таке. Відповідно до статті 2 ЦК Україниучасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК Україниє держава Україна. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ДКС України не є належним відповідачем по справі, оскільки не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача, колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19, зазначила, що з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач фактично просив відшкодувати йому шкоду, яка завдана державою, зазначивши орган, який діє від імені держави Головне управління Національної поліції в Харківській області та ДКС України. Верховний Суд звертав увагу на те, що коли орган влади несе відповідальність за завдану шкоду, позитивний обов`язок держави сприяти встановленню правильного відповідача набуває ще більшого значення (див. рішення у справі «Плеханов проти Польщі» (Plechanow v. Poland), заява № 22279/04, пункт 109, від 07 липня 2009 року). Згідно ст. 197 ЦПК України в підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції зобов`язаний, зокрема вирішити питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідачів. Між тим, суд першої інстанції достатньою мірою наведеному не сприяв. За встановлених обставин справи, а також враховуючи зміст та вимоги позову ОСОБА_1 , судова колегія зазначає, що Держава представлена в суді Державною казначейською службою, а органи, які відповідачем зазначені порушниками його прав. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то судова колегія не вбачає підстав для їх задоволення виходячи з наступного. Відповідно до статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі - Постанова №4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви (пункт 9 Постанови №4). Пунктом 5 вказаної Постановироз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Колегія суддів не погоджується зі стягненням моральної шкоди у розмірі 5000 грн., який всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) є надмірним відшкодуванням., з огляду на встановлений факт порушення особистого немайнового права позивача за відсутності достатніх доказів на підтвердження його моральних страждань виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, зазначає, що оскільки позивачем не доведено факту спричинення Головним управлінням Національної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції моральних страждань, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції відповідній зміні. Згідно п.п.1, 4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2,376,381,382,383,384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2023 року змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 214457 гривень 26 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.В. Маміна Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст постанови складений 01 червня 2023 року