Постанова 4821 № 692/36/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2023 року м. Черкасаи Справа № 692/36/23 Провадження № 22-ц/821/631/23 категорія: 310020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г. суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання батька. Позовну заяву мотивував тим, що він є інвалідом ІІ групи загального захворювання з 01.03.2013 року, інвалідність встановлена безтерміново. Позивач отримує пенсію у розмірі 2100 грн. інших джерел доходів не має. Позивач зазначив, що його становище вкрай нужденне, в зв`язку з хворобами не може працювати, самостійно ходить тільки тримаючись за опору. Також потребує догляду та постійного лікування в неврологічному відділенні, кардіологічному відділенні, потребує нагляду хірурга. Пенсії позивача вистачає лише на ліки та харчування, оплатити комунальні послуги він не може. Позивач має Відповідач по справі це його повнолітній син ОСОБА_2 , який працевлаштований та має можливість надавати допомогу непрацездатному батьку, проте відмовляється це робити. За таких обставин позивач змушений звернутись з позовом до суду про стягнення аліментів на своє утримання, розмір якого визначає як частки з усіх видів доходу платника аліментів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання батька ОСОБА_1 в розмірі 1/5 частки з усіх виді заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і довічно. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в дохід держави у розмірі 1073 гривень 60 копійок. Рішення суду мотивоване тим, що на думку суду, позивач, як особа яка має інвалідність другої групи за загальним захворюванням яка встановлена безтерміново потребує матеріальної допомоги, оскільки наявність захворювань свідчить про необхідність проходити лікування, купувати ліки, мати збалансоване харчування. Доходи позивача свідчать про необхідність отримувати додаткову допомогу для вирішення вищевказаних питань. При визначенні розміру аліментів які необхідно стягнути з відповідача суд бере до уваги наступні обставини. Відповідач не надав доказів того, що його баба, яка є матір`ю позивача за своїм матеріальним станом може утримувати позивача як непрацездатну дитину. Позивачем не спростовані доводи відповідача про можливість працевлаштуватися позивачем, а також про отримання ним додаткового доходу від перебування у власності сільськогосподарського транспортного засобу, наявність якого підвернено свідоцтвом про реєстрацію трактора ЮМЗ. Крім того, суд враховує, що відповідач не отримує пенсію, не перебуває на обліку як безробітній та не мав доходів за 3 квартал 2022 року, що підтверджено довідками відповідних державних органів. Відповідач має дочку ОСОБА_3 , 2020 року народження, про що свідчить копія свідоцтва про її народження. Згідно акту за місцем проживання від 05.02.2023 року відповідач проживає з дружиною, дочкою та своєю матір`ю. З пояснень відповідача він має періодичні підробітки та дохід від вирощування овочів і фруктів на присадибній ділянці. Суд також враховує що відповідач не надав суду актуальних даних щодо стану свого здоров`я, та не вказав розмір отриманих доходів від періодичної діяльності та використання присадибної ділянки. Враховую всі вищевикладені обставини, керуючись принципами розумності і справедливості суд дійшов до висновку про необхідність стягнення аліментів з сина на користь батька в меншому розмірі ніж просить позивач, а тому позов підлягає частковому задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду 1 інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що позивачем не надано жодного підтверджуючого доказу щодо потреби в матеріальній допомозі, а лише вказано ним, що матеріальна допомога обумовлена неможливістю працювати, необхідністю постійного лікування у різних відділеннях, неможливістю оплатити комунальні послуги. Вказує, що потреба в матеріальній допомозі внаслідок наявної хвороби та неможливості працювати позивачем не обґрунтована та не підтверджена доказами, оскільки як вбачається з довідки обласної МСЕК від 22.03.2018, наданої позивачем, йому не встановлено повної втрати працездатності, лише праце пристосування, а тому позивач має змогу працевлаштуватися, отримувати додаткових дохід та забезпечувати свої матеріальні потреби. Стверджує, що позивач ухиляється від будь-якого лікування, оскільки воно рекомендовано для відновлення працездатності, а позивач не бажає такого. Вказує, що потреба в матеріальній допомозі внаслідок необхідності постійного лікування позивачем не доведена належними та допустимими доказами. Зазначає, що позивачем доведено факт непрацездатності, а твердження щодо потреби в матеріальній допомозі від сина є лише припущенням, що не підтверджено доказами. Вказує, що з довідки про доходи, наданої позивачем, вбачається, що з липня по грудень 2022 року позивач отримує доходи в розмірі 2100грн. щомісячно. Тобто, позивач отримує доходи, що забезпечують його прожитковий мінімум, ним не доведено необхідність матеріальних витрат, що перевищує його дохід, внаслідок чого він не може себе забезпечити самостійно. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 28 березня 2023 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 березня 2023 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №878972 ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з 01.03.2013 року, безтерміново. Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 група загального захворювання, довічно, в довідці вказано висновок про умови та характер праці - працепристосування. Відповідно до довідки про доходи №3778747115459715 видану ГУ ПФУ в Черкаській області (Драбівський відділ обслуговування громадян) ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка за період з липня 2022 року по грудень 2022 року становить 12600,00 грн., тобто 2100 грн. в місць.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції не відповідає. Звертаючись до суду 1 інстанції з позовом, позивач посилався на те, що він є інвалідом ІІ групи загального захворювання з 01.03.2013 року, інвалідність встановлена безтерміново, отримує пенсію у розмірі 2100 грн., інших джерел доходів не має, його становище вкрай нужденне, в зв`язку з хворобами не може працювати, самостійно ходить тільки тримаючись за опору, потребує догляду та постійного лікування в неврологічному відділенні, кардіологічному відділенні, потребує нагляду хірурга, пенсії вистачає лише на ліки та харчування, оплатити комунальні послуги він не може, має повнолітнього сина ОСОБА_2 , який працевлаштований та має можливість надавати допомогу непрацездатному батьку, проте відмовляється це робити. На підставі письмових доказів суд 1 інстанції встановив, що як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №878972 ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з 01.03.2013 року, безтерміново. Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 група загального захворювання, довічно, в довідці вказано висновок про умови та характер праці - працепристосування. Відповідно до довідки про доходи №3778747115459715 видану ГУ ПФУ в Черкаській області (Драбівський відділ обслуговування громадян) ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка за період з липня 2022 року по грудень 2022 року становить 12600,00 грн., тобто 2100 грн. в місць. Задовольняючи частково позов, суд 1 інстанції, виходив з того, що на думку суду, позивач, як особа яка має інвалідність другої групи за загальним захворюванням яка встановлена безтерміново потребує матеріальної допомоги, оскільки наявність захворювань свідчить про необхідність проходити лікування, купувати ліки, мати збалансоване харчування. Доходи позивача свідчать про необхідність отримувати додаткову допомогу для вирішення вищевказаних питань. При визначенні розміру аліментів які необхідно стягнути з відповідача суд 1 інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що його баба, яка є матір`ю позивача за своїм матеріальним станом може утримувати позивача як непрацездатну дитину, позивачем не спростовані доводи відповідача про можливість працевлаштуватися позивачем, а також про отримання ним додаткового доходу від перебування у власності сільськогосподарського транспортного засобу, наявність якого підвернено свідоцтвом про реєстрацію трактора ЮМЗ. Крім того, суд 1 інстанції врахував, що відповідач не отримує пенсію, не перебуває на обліку як безробітній та не мав доходів за 3 квартал 2022 року, що підтверджено довідками відповідних державних органів. Відповідач має дочку ОСОБА_3 , 2020 року народження, про що свідчить копія свідоцтва про її народження. Згідно акту за місцем проживання від 05.02.2023 року відповідач проживає з дружиною, дочкою та своєю матір`ю. З пояснень відповідача він має періодичні підробітки та дохід від вирощування овочів і фруктів на присадибній ділянці. Суд 1 інстанції також врахував що відповідач не надав суду актуальних даних щодо стану свого здоров`я, та не вказав розмір отриманих доходів від періодичної діяльності та використання присадибної ділянки. Враховую всі вищевикладені обставини, керуючись принципами розумності і справедливості суд дійшов до висновку про необхідність стягнення аліментів з сина на користь батька в меншому розмірі ніж просить позивач, а тому позов підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів з висновками суду 1 інстанції погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Відповідно до ч. 1 ст. 204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц останній дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Тобто, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, виникає за наявності таких умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Тому моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку їх утримання, а має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням реальної потреби в матеріальні допомозі є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.10.2018 у справі №301/160/17 останній зазначив, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі №6-3066цс15. Як роз`яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3, обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК). Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків. Тобто, виходячи із зазначених норм, обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:1) походження дитини від матері, батька 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних обставин. З огляду на вищевикладене вбачається, що право на утримання від дочки, сина, мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. А необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено на 2023 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.01. 2023 року - 2093,00 грн. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі ОСОБА_1 є батьком відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №878972 ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності з 01.03.2013 року, безтерміново. Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 позивач отримує пенсію по інвалідності 2 група загального захворювання, довічно, в довідці вказано висновок про умови та характер праці - працепристосування. Відповідно до довідки про доходи №3778747115459715 видану ГУ ПФУ в Черкаській області (Драбівський відділ обслуговування громадян) ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, яка за період з липня 2022 року по грудень 2022 року становить 12600,00 грн., тобто 2100 грн. в місць. Таким чином, вбачається, що з липня 2022 року по грудень 2022 року розмір отримуваної позивачем пенсії в місяць складає 2100,00грн. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні. Отже, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.10.2018 у справі №301/160/17 останній не є особою, яка має право на утримання (аліменти) як непрацездатна особа, що не забезпечена прожитковим мінімумом. Згідно ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зазначена норма є зобов`язальною , але позивач повинен довести потребу у матеріальній допомозі. Однак позивачем не надано до суду доказів (належних, переконливих, достовірних) про стан здоров`я позивача та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування. Посилання позивача на те, що розмір отримуваної ним пенсії не дозволяє йому забезпечити собі гідне існування, а визначений законодавством розмір прожиткового мінімуму не забезпечує всіх потреб позивача, без надання доказів такої потреби, не може бути підставою для задоволення позову та визначення аліментів у будь-якому розмірі. Рішення суду не може бути прийнято на припущеннях. Також не було надано до суду жодних доказів, що позивач має скрутне матеріальне становище, а інших переконливих доказів, які підтверджували б викладені позивачем обставини позивачем до суду не надано. Таким чином факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, що виключає можливість застосування ч.1 ст. 202 СК України та обов`язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька, у зв`язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків необхідно відмовити. Доводи апеляційної скарги, дають підстави для висновку, що оскаржуване рішення ухвалене без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржене судове рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Тому, з урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що обгрунтування вимог апеляційної скарги є доведеними і дають підстави для скасування судового рішення з постановленням нового висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька, скасувати. Постановити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2023 року. Головуючий: В.Г. Бородійчук Судді : Л.І. Василенко Л.В. Нерушак