Постанова 4824 № 760/3846/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №760/3846/20 Головуючий у 1 інстанції: Аксьонова Н.М. провадження №22-ц/824/6816/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 23 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Березовенко Р.В., Сушко Л.П., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року первісний та зустрічний позови об`єднано в одне провадження. 26 січня 2022 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав клопотання про забезпечення доказів, в якому на підставі статей 116, 117 ЦПК України просив забезпечити докази у справі шляхом витребування у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві належним чином завірені копії декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та ухвалення нового рішення, яким витребувати у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві належним чином завірені копії декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.116 ЦПК України про витребування доказів, як складової частини інституту забезпечення доказів, і висновки суду першої інстанції є формальними та необгрунтованими з огляду на наступне. В описовій частині ухвали суд першої інстанції зазначає, що ОСОБА_1 подав клопотання про забезпечення доказів і клопотання про забезпечення доказів не підлягає задоволенню, а в резолютивній частині відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення доказів. Тобто суд першої інстанції розглядав клопотання, а відмовив у задоволенні заяви. Вказує, що надав суду першої інстанції копії своїх податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки і у своїй заяві про забезпечення доказів вказав, що необхідно витребувати копії декларацій ОСОБА_2 про майновий стан і доходи за 2017, 2018, 2019 роки саме для встановлення обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та з`ясування джерела і часу його придбання. Декларації безпосередньо стосуються предмету спору та їх дослідження у судовому засіданні, як доказів, є необхідною умовою для правильного вирішення справи. Заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів відповідає вимогам ст.ст.116, 117 ЦПК України, і в ній обгрунтовано, що збирання і подання таких доказів є утрудненим. У заяві про забезпечення доказів апелянт вказав, які ним вживались заходи для отримання цього доказу самостійно, і що самостійне отримання апелянтом цих доказів виявилось неможливим, оскільки це є персональні дані ОСОБА_2 . Так, апелянт звертався з листом до ОСОБА_2 з проханням надати копії податкових декларацій, однак відповіді не отримав. Представник апелянта звертався з адвокатським запитом до ГУ ДПС у м. Києві з проханням надати копії декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Апелянт також особисто звертався до ГУ ДПС у м. Києві з проханням надати копії декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , але отримав відповідь від ГУ ДПС у м. Києві (лист від 14.12.2022 р. №71611/6126-15-58-05), що згідно з п.4 ч.1 ст.10 Закону «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів. Відтак, декларації про майновий стан і доходи можуть бути витребувані лише за рішенням суду і вони необхідні саме для встановлення обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та з`ясування джерела і часу його придбання. Лист ГУ ДПС у м. Києві від 14.12.2022 року №71611/6126-15-58-05 не був поданий до суду першої інстанції, оскільки апелянт отримав його вже після оголошення судом першої інстанції вступної і резолютивної частини оскаржуваної ухвали, тому апелянт долучив його до апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача за первісним позовом не доведено, що вказані докази містять інформацію щодо предмету доказування, тому у задоволенні клопотання про забезпечення доказів необхідно відмовити. Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з нормами ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Відповідно до вимог п.п.4, 5 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. За ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків. Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмету доказування. Так, відповідач за первісним позовом просив забезпечити докази шляхом витребування у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві належним чином завірених копій декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Проте, всупереч вимогам статей 116, 117 ЦПК України відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано, які обставини дають підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Крім того, у клопотанні не вказано обставини, для доказування яких вони необхідні. З огляду на вищенаведене, оскільки представником відповідача за первісним позовом не доведено, що вказані докази містять інформацію щодо предмету доказування, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення доказів. Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року. Головуючий: Судді: