Постанова 4824 № 760/19297/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 760/19297/20 Головуючий у 1 інстанції: Ішуніної Н.М. провадження №22-ц/824/5446/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 01 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М., при секретарі: Панчошній К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Національний авіаційний університет, про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, - в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що наказом Міністерства освіти і науки України від 13 квітня 2018 року №128-к його призначено строком на п`ять років до 12 квітня 2023 року на посаду ректора Національного авіаційного університету. Наказом відповідача від 03 вересня 2020 року №250-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ректора Національного авіаційного університету» йому оголошено догану за невиконання підпунктів 9, 15, 18, 19 пункту 6 Контракту від 13 квітня 2018 № І-41 та підпунктів 7 і 12 пункту 6.2. розділу 6 Статуту Національного авіаційного університету, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 08 лютого 2018 року №

116. Вважав зазначений наказ незаконним, необґрунтованим та таким, що виданий з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню, посилаючись на те, що відповідачем порушений строк застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки місячний строк мав обраховуватись з дня безпосереднього виявлення проступку, тобто від дня складення Акта від 30 липня 2020 року. Також зазначав, що дисциплінарне стягнення було застосовано без отримання письмових пояснень позивача, яких відповідач, всупереч вимогам законодавства, не зажадав отримати від останнього. Крім того, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема, у ньому не міститься коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків та за яке саме порушення йому оголошено догану. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року позов залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити. Скаргу обґрунтовував тим, що з оскаржуваним рішенням не згоден, вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також порушенням права позивача на захист, правову допомогу та представництво інтересів позивача адвокатом Ганоцьким О.О. Вважає, що суд проігнорував заперечення позивача та його клопотання - не проводити, а перенести підготовче слухання справи у відсутність його представника - адвоката Ганоцького О.О., який під час локдауну, жорсткого карантину під час пандемії коронавірусу мав підвищену температуру тіла, з якою його охорона суду не впускала до Святошинського суду, про що він повідомив його по телефону та суд своїми письмовими заявами про перенесення дати слухання справи, чим суд порушив його законне право на кваліфіковану правову допомогу та на захист. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення трудової дисципліни позивачем знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наказ про застосування дисциплінарного стягнення є законним та скасуванню не підлягає. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено, що 13 квітня 2018 року Міністерством освіти і науки України з позивачем ОСОБА_1 був укладений контракт №І-41 строком на п`ять років (пункт 19) від 13 квітня 2018 року до 12 квітня 2023 року, згідно з яким позивача призначено на посаду ректора Національного авіаційного університету (а.с.118-122). Наказом т. в. о. Міністра освіти і науки України Шкарлета С. від 03 вересня 2020 року №250-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ректора Національного авіаційного університету» оголошено догану ректору НАУ ОСОБА_1 за невиконання підпунктів 9, 15, 18, 19 пункту 6 Контракту від 13 квітня 2018 №І-41 та підпунктів 7 і 12 пункту 6.2. розділу 6 Статуту Національного авіаційного університету, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 08 лютого 2018 року №116. При цьому в зазначеному наказі вказана підстава притягнення до дисциплінарної відповідальності: статті 147-149 КЗпП України, підпункти 9, 15, 18, 19 пункту 6 Контракту від 13 квітня 2018 № І-41, підпункти 7 і 12 пункту 6.2. розділу 6 Статуту Національного авіаційного університету, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 08 лютого 2018 року № 116, лист Державної служби якості освіти України від 06 серпня 2020 року №01/01-19/927. Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач посилався на незаконність та необґрунтованість вказаного наказу, оскільки відповідачем порушений строк застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді догани, передбачений статтею 148 КЗпП України; дисциплінарне стягнення було застосовано без отримання письмових пояснень позивача, яких відповідач всупереч вимогам законодавства не витребував від останнього; оскаржуваний наказ не містить коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків та за яке саме порушення йому оголошено догану. Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Положеннями статті 147-1 визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17. Частинами першою-третьою статті 34 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень: 1) організовує діяльність закладу вищої освіти; 2) вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; 3) видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; 4) відповідає за результати діяльності закладу вищої освіти перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою); 5) є розпорядником майна і коштів; 6) забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; 7) призначає на посаду та звільняє з посади працівників; 8) забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; 9) визначає функціональні обов`язки працівників; 10) формує контингент осіб, які навчаються у закладі вищої освіти; 11) відраховує з закладу вищої освіти та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом; 12) забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін; 13) контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; 14) здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників; 15) забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти; 16) сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів, громадських організацій, які діють у закладі вищої освіти; 17) сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази закладу вищої освіти, створює належні умови для занять масовим спортом; 18) спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування закладу вищої освіти правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх; 19) здійснює інші передбачені статутом повноваження. Пунктом 6.2 Розділу 6 Статуту НАУ, затвердженого наказом МОН від 08 лютого 2018 року № 116 визначені аналогічні повноваження ректора університету. Крім того, пунктом 6 Контракту, укладеного між МОН та ОСОБА_1 , від 13 квітня 2018 року № 1-41 визначені обов`язки керівника, зокрема, керівник зобов`язаний: забезпечити організацію освітнього процесу відповідно до стандартів вищої освіти (підпункт 9); дотримання закладом вищої освіти вимог законодавства, забезпечення виконання в установлені строки вимог Держфінінспекції та її територіальних органів (підпункт 15); виконання навчальних планів і програм, дотримання всіма підрозділами закладу вищої освіти штатно-фінансової дисципліни, організацію та здійснення контролю за навчальною діяльністю (підпункт 18); створення належних умов праці відповідно до вимог законодавства, дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю (підпункт 19). Судом встановлено, що Державною службою якості освіти України у період від 27 до 30 липня 2020 року здійснено позапланову перевірку Національного авіаційного університету (далі - НАУ, Університет) за зверненнями студентів НАУ, гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Льотної академії Національного авіаційного університету (м. Кропивницький) за зверненням гр. ОСОБА_4 . За результатами перевірки складено Акти від 30 липня 2020 року №01-12/53-03-06/1 та від 31 липня 2020 року №01-12/54-03-06/1. Зазначеними актами встановлено наявність порушень Закону України «Про вищу освіту» в частині організації освітнього процесу для студентів спеціалізації «Льотна експлуатація повітряних суден» та організації конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників структурних підрозділів Університету (завідувачі кафедр, декани факультетів), Порядку видачі іноземцям та особам без громадянства запрошень на навчання (стажування в Україні та їх реєстрації й Порядку організації набору та навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства, затверджених МОН від 01 листопада 2013 року №1541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2013 року за №2005/24537 (із змінами, внесеними згідно з наказами МОН від 11 грудня 2015 року №1272 та від 11 серпня 2017 року №1167) щодо набору на навчання іноземців з Китайської Народної Республіки (том 2, а.с.2-70). 06 серпня 2020 року МОН, як уповноважений орган для застосування дисциплінарного стягнення, листом Державної служби якості освіти України від 06 серпня 2020 року № 01/01-19/927 «Про результати позапланових перевірок НАУ та Льотної академії НАУ» було повідомлено про результати позапланових перевірок. За результатами перевірки Університет зобов`язано усунути виявлені порушення не пізніше 01 вересня 2020 року. Запропоновано розглянути питання щодо дисциплінарної відповідальності посадових осіб Національного авіаційного університету, провести позапланову перевірку Університету щодо дотримання ліцензійних умов провадження освітньої діяльності (том 2, а.с.1). 05 серпня 2020 року за №71/02 ОСОБА_1 було надано заперечення (пояснення) Державній службі якості освіти до Акту від 30 липня 2020 року №01-12/53-03-06/1 (том 2, а.с.88). Проте, листом Державної служби якості освіти від 13 серпня 2020 року №01/01-23/952, адресованому ректору НАУ ОСОБА_1 , повідомлено останнього, що застосування Університетом норми статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо права надавати пояснення, зауваження або заперечення до акту в письмовій формі, в даному випадку є некоректним, так як зазначена норма стосується застосування прав суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) (а.с.192, 193). При цьому, в Акті Державної служби якості освіти від 30 липня 2020 року №01-12/53-03-06/1 міститься підпис позивача, тобто останній був ознайомлений з фактом виявлення відповідних порушень. Зауваження на момент підписання акту не надходили, заперечення не висловлювались. Листом МОН від 12 серпня 2020 року №1/11-5413, адресованому ректору НАУ ОСОБА_1 , повідомлено останнього не пізніше 14 серпня 2020 року надати письмові пояснення щодо виявлених порушень зазначених в актах Державної служби якості освіти України. Крім того, листом від 19 серпня 2020 року №1/11-5611 Міністерство запрошувало ректора НАУ ОСОБА_1 на 20 серпня 2020 року о 12-00 год. на засідання експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників закладів вищої освіти, установ та організацій, що належать до сфери МОН, з метою розгляду питання щодо результатів позапланових перевірок НАУ та Льотної академії НАУ, проведених Державною службою якості освіти до приміщення Міністерства за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 10 для надання пояснень. Відповідно до листа НАУ від 13 серпня 2020 року №01/1816 Міністерство проінформовано, що ОСОБА_1 у період від 13 серпня 2020 року до 15 серпня 2020 року відбуває в службове відрядження до м. Харкова. Листом від 19 серпня 2020 року №01/1907 Університетом проінформовано МОН, що ректор НАУ ОСОБА_1 від 19 серпня 2020 року перебуває у медичному закладі на стаціонарному лікуванні. Листом від 26 серпня 2020 року №1/11-5733 Міністерство повторно запросило ректора НАУ ОСОБА_1 на 27 серпня 2020 року о 13.00 год. на засідання експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників закладів вищої освіти, установ та організацій, що належать до сфери МОН, з метою розгляду питання щодо результатів позапланових перевірок НАУ та Льотної академії НАУ, проведених Державною службою якості освіти до приміщення Міністерства за адресою: м. Київ, проспект Перемоги,

10. За протоколом №32 засідання експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників закладів вищої освіти, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України було рекомендовано т. в. о. Міністра розглянути питання щодо притягнення ректора НАУ ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани за невиконання підпунктів 9, 15, 18, 19 пункту 6 Контракту від 13 квітня 2018 №І-41 та підпунктів 7 і 12 пункту 6.2. розділу 6 Статуту Національного авіаційного університету. Таким чином, судом встановлено, що від 27 липня до 30 липня 2020 року здійснено позапланову перевірку НАУ та Льотної академії НАУ, в ході якої було виявлено ряд порушень, що підтверджується Актами Державної служби якості освіти від 30 липня 2020 року №01-12/53-03-06/1 та від 31 липня 2020 року №01-12/54-03-06/1, що свідчить про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, а відтак про наявність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани. Всього зафіксовано 22 порушення чинного законодавства у Національному авіаційному університеті та 29 у Льотній академії Національного авіаційного університету. Переважна більшість виявлених порушень стосується відсутності контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері освіти, трудових відносин та організації освітнього процесу, що відповідно до контракту від 13 квітня 2018року №1-41, укладеного МОН з ОСОБА_1 , Статутом НАУ, затвердженим наказом МОН від 08 лютого 2018 року №116, а також Закону України «Про вищу освіту» належить до повноважень керівника. Посилання позивача на те, що місячний строк для застосування догани сплив, оскільки мав обраховуватись відповідачем з дня виявлення проступку, тобто в даному випадку з дня складення акта від 30 липня 2020 року, є безпідставними. Так, в матеріалах справи міститься лист Державної служби якості освіти України від 06 серпня 2020 року №01/01-19/927, яким було повідомлено Міністерство освіти і науки України про результати позапланових перевірок та виявлення порушень. Отже, Міністерством освіти і науки України, як уповноваженим органом для застосування дисциплінарного стягнення, проступок було виявлено 06 серпня 2020 року, тому місячний строк для застосування до позивача дисциплінарного стягнення закінчився 06 вересня 2020 року, а Наказ про оголошення догани ОСОБА_1 винесено 03 вересня 2020 року, тобто з дотриманням встановленого законом строку. У постанові Велика Палата Верховного Суду від 11.12.2018 року справі №810/1224/17 зазначено, що: «У чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення». Зі змісту Актів та враховуючи вищенаведені норми законодавства та правові висновки виявлені порушення мали триваючий характер, а тому суд вірно вважав безпідставними посилання позивача на те, що шестимісячний строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності пропущений, так як на момент проведення перевірки порушення ще тривали, тобто вони тривали до моменту їх виявлення та продовжують тривати, тому шестимісячний строк на момент винесення Наказу про оголошення догани не закінчився. Що стосується доводів позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо відібрання пояснень від позивача, то статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен витребувати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. В матеріалах справи міститься лист Міністерства освіти і науки України від 12 серпня 2020 року №1/11-5413, адресований ректору Національного авіаційного університету ОСОБА_1, в якому позивача просили не пізніше 14 серпня 2020 року надати письмове пояснення щодо виявлених порушень, вказаних у Актах від 30 липня 2020 року №01-12/53-03-06/1 та від 31 липня 2020 року №01-12/54-03-06/1, який був отриманий помічником ректора НАУ 12 серпня 2020 року, про що свідчить його особистий підпис. 14 серпня 2021 за №02/1833 на адресу Міністерства освіти і науки України надійшла відповідь на вказаний лист (том 1, а.с.133), що свідчить про те, що роботодавцем виконано обов`язок щодо отримання пояснень від працівника, як того вимагає стаття 149 КЗпП України). Також, ОСОБА_1 був присутній на засіданні експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників закладів вищої освіти, установ та організацій, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, де надавав усні пояснення щодо виявлених в ході перевірок порушень, що підтверджується протоколом №32 комісії від 27 серпня 2020 року. Отже, доводи позивача про порушення порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 149 КЗпП України,є безпідставними, оскільки відповідачем були дотримані вимоги законодавства. Також суд вірно не прийняв до уваги твердження позивача про те, що в наказі, зокрема, не відображено коли мало місце порушення і належних обґрунтувань та вказівок, в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків та за яке саме порушення до позивача застосовано догану, оскільки в наказі чітко зазначено який пункт Контракту та Статуту Національного авіаційного університету порушено позивачем, зазначено докази, які підтверджують вказані порушення, та міститься інформація, на підставі яких статей КЗпП України накладено дисциплінарне стягнення. Згідно з частиною другою статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши надані сторонами докази, суд прийшов до правильного висновку щодо не встановленння порушень трудового законодавства в діях відповідача при винесені спірного наказу, оскільки при оголошенні догани позивачу відповідач діяв в межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законодавством. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно вважав, що факт порушення трудової дисципліни позивачем знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, а відтак наказ про застосування дисциплінарного стягнення є законним та скасуванню не підлягав, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід було відмовити, що і було зроблено судом. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 08 червня 2022 року. Головуючий: Судді: