Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5939/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 травня 2023 року м. Дніпросправа № 280/5939/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року (суддя Кисіль Р.В., повний текст рішення складено 23 грудня 2022 року) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.09.2022 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дня подання заяви про переведення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 29.09.2022 за вих.№ 19007/03-16 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з 23.09.2022. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 10.01.1994 отримує пенсію по інвалідності, як дитина-інвалід. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 45 років. Згідно довідки ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» від 29.08.2022 № 125-368 ОСОБА_1 в період з 01.07.1996 по 16.06.1998 та з 31.08.1998 по 31.08.2015 працювала в прокатному цеху оператором поста керування стана гарячої прокатки. Стаж роботи за Списком № 1 складає 18 років 11 місяців 17 днів. Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить відомості аналогічного змісту щодо посади та періодів роботи. У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах у зв`язку з досягненням 45-річного віку та наявністю необхідного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №

1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 29.09.2022 ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, оскільки право на пенсію за віком по Списку № 1 ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», набуде після досягнення нею 50 річного віку. Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що у жовтні 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким доповнено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розділом XIV-1, який містить, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років. Тобто вищенаведені закони явно суперечать один одному, а тому правове регулювання спірного питання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує належний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року під час розгляду зразкової адміністративної справи № 360/3611/20. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відмова Управління ПФУ в переведенні ОСОБА_1 , яка на час звернення з заявою досягла 45 років, мала пільговий стаж роботи за Списком № 1 18 років 11 місяців 17 днів, на пенсію на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею необхідного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною. Щодо доводів апелянта, що останній не є належним відповідачем у справі, оскільки не є органом, в якому позивач перебуває на обліку, а лише прийняв рішення за результатом розгляду заяви, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме апелянт був автоматично визначений для розгляду заяви ОСОБА_1 про переведення на пенсію на пільгових умовах за віком, внаслідок чого було прийнято неправомірне рішення. Відтак, саме орган УПФУ, який допустив порушення прав та законних інтересів позивача, має відновити порушене право, що вірно визначено судом першої інстанції. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року в адміністративній справі № 280/5939/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 30 травня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 30 травня 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова