Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15820/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15820/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 047150018775 від 07.09.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням змін, визначених рішенням Конституційного Суду України в справі № 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 047150018775 від 07.09.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 496,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд втрутився у дискреційні повноваження органів ПФУ та неправильно застосував рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01.09.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.09.2022 № 047150018775 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах, у зв`язку із недосягненням віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи протиправним таке рішення, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що у жовтні 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким доповнено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розділом XIV-1, який містить, зокрема, пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах». За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років. Тобто вищенаведені закони явно суперечать один одному, а тому правове регулювання спірного питання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує належний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року під час розгляду зразкової адміністративної справи № 360/3611/20. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відмова Управління ПФУ в призначенні пенсії ОСОБА_1 , яка на час звернення з заявою про призначення пенсії досягла 47 років, мала страховий стаж 21 рік 6 місяців 8 днів, з яких пільговий стаж роботи за Списком № 1 складає 8 років 10 місяців 3 дні, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею необхідного пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною. Щодо доводів апелянта, що норми Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, підлягають застосуванню щодо осіб, які здобули достатній пільговий стаж до 1 квітня 2015 року, суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 в зразковій адміністративній справі № 360/3611/20 не погодилась з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в рішенні № 1-р/2020 Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначав, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом №

213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Тобто, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року не було визначено такий критерій визнання неконституційним відповідних положень Закону № 1788-ХІІ, як коло осіб, які набули необхідний пільговий стаж до 1 квітня 2015 року. Також не є слушними доводи апелянта, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження органів УПФУ щодо перевірки підстав для призначення пільгової пенсії, адже судом першої інстанції зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2022 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню відповідно до п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, та з урахуванням висновків суду, а не прийняти конкретне рішення щодо ОСОБА_1 . Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому не перевіряється судом апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року в адміністративній справі № 160/15820/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 13 квітня 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 13 квітня 2023 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова