Постанова 4850 № 200/5251/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2023 року справа №200/5251/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року (повне судове рішення складено 17 лютого 2023 року) у справі № 200/5251/22 (суддя в І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просила: - визнати бездіяльність відповідача, щодо не продовження виплати пенсії з січня 2020 року на банківський рахунок - протиправною та дискримінаційною; - зобов`язати відповідача виплатити всі неотримані пенсійні виплати з урахуванням масових перерахунків з січня 2020 року до фактичного виконання рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на всі своєчасно виплачені суми, починаючи з січня 2020 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії довічно на визначений банківський рахунок. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 07 січня 1999 року вона виїхала з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 0540/7036/18-а було зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську призначити позивачу пенсію за віком з 19.03.2018 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації. Зазначила, що відповідач спочатку виконав рішення суду та виплачував пенсію ОСОБА_1 на її особистий банківський рахунок, після чого протиправно перевів виплату пенсії на поштове відділення а потім і припинив виплату пенсії взагалі. Позивач вважала, що відповідач перевів виплату пенсії на поштове відділення з підстав, не передбачених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону № 1058-ІV), а відтак бездіяльність відповідача, щодо не продовження виплати пенсії на банківський рахунок є протиправною та дискримінаційною. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 з січня 2020 року з установи банку на поштове відділення. Визнано протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2020. Зобов`язано відповідача відновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.08.2020 на поточний рахунок через установу банку, з виплатою виниклої заборгованості за весь період, починаючи з січня 2020 року. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що починаючи з квітня 2019 року виплата пенсії позивачу проводилась шляхом включення до сформованої відомості на виплату пенсії з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». Пенсія виплачена по 31.12.2019. З січня 2020 року виплата пенсії ОСОБА_1 була переведена на поштове відділення, у зв`язку із тим, що в даних, що були надані для здійснення верифікації, інформація про документ, що посвідчує особу реципієнта, якому призначено державну виплату, відсутня. З 01.08.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 49 Закону №1058 (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд). До Головного управління позивачка за поновленням виплати пенсії не зверталася та оновлені документи не надавала. Також апелянт вважає, що позовні вимоги стосовно періоду з 01.08.2020 виходять за межі шестимісячного строку звернення, оскільки з позовом позивач звернулась 16.12.2022. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), перед виїздом за кордон проживала за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 у справі № 0540/7036/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську № 42 від 28.03.2018 про відмову в призначені пенсії за віком згідно Закону № 1058-ІV. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську призначити пенсію за віком з 19.03.2018 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації. В іншій часині позовних вимог - відмовлено. Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 19.03.2018 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2018 №0540/7036/18-а. З січня 2020 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась через поштове відділення у м. Краматорськ, шляхом нарахування місячного розміру пенсії та включення його до сформованої відомості на виплату пенсії. З 01.08.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 автоматично призупинена у зв`язку з тривалою невиплатою пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до вимог частини 1 статті 49 Закону № 1058-ІV. Рішень про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , пенсійним органом не виносилось та до суду не надавалось. Листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 28.12.2022 № 18586-16786/А-02/8-0500/22, ОСОБА_1 повідомлено, що для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України та надати відповідну заяву. До заяви необхідно надати документи: паспорт, облікову картку платника податку та заяву про виплату пенсії або грошової допомоги (за бажанням). Позивач оскаржує вищевказану бездіяльність відповідача щодо не продовження виплати пенсії з січня 2020 року на банківський рахунок, як таку, що порушує норми чинного законодавства та його конституційних прав. При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). За змістом абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1 заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596. Згідно з пунктом 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 662) цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках. У силу пункту 16 Порядку № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку. У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку. Відповідно до пункту 17 Порядку № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються з використанням платіжної картки, строк дії якої перевищує один рік, орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення щороку забезпечує ідентифікацію та верифікацію особи шляхом обов`язкового пред`явлення одержувачем особисто паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання. Якщо ідентифікація та верифікація особи не відбулася протягом року, орган Пенсійного фонду та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку і проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку. Слід зазначити, що відомості про те, що переведення пенсійної виплати з установи банку на поштове відділення у спірних відносинах мало місце з огляду на обставини, визначені наведеними вище положеннями пунктів 16, 17 Порядку № 1596, у матеріалах справи відсутні. Законом № 1058-IV не передбачено підстав для здійснення пенсійних виплат виключно через національного оператора поштового зв`язку. Натомість, положеннями частини першої статті 47 названого Закону визначено можливість здійснення таких виплат через установу банку на підставі поданої пенсіонером заяви. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV (справа №1-32/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV. У п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Отже, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, припиненої на підставі зазначених положень. Тому, з 07.10.2009 порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону № 1058-1У з урахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від місця проживання особи. Відповідачем не заперечується, що переведення виплати пенсії на поштове відділення відбулось на підставі спливу строку дії паспорту громадянки України для виїзду за кордон ОСОБА_1 . Слід зауважити, що вчинивши дії з переведення виплати пенсії позивача з січня 2020 року на поштове відділення, відповідач жодним чином не обґрунтував їх правомірність з посиланням на конкретну норму Закону, якою було б передбачено можливість вжиття таких дій територіальним органом Пенсійного фонду України. Судами враховано, що позивач є особою похилого віку та постійно проживає за межами України, а тому переведення виплати пенсії з установи банку на поштове відділення без визначених на те законом підстав створює додаткові обмеження у отриманні ОСОБА_1 своєї пенсії, що не відповідає принципу верховенства права, а також є порушенням права позивача на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, реалізація якого становить суть взятих на себе державою позитивних зобов`язань щодо гарантування прав і основоположних свобод людини і громадянина. Отже, враховуючи те, що відповідач при переведенні виплати пенсії ОСОБА_1 на поштове відділення діяв без визначених на те законом підстав, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Стаття 49 Закону № 1058-IV регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Судами встановлено, що з 01.08.2020 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 49 Закону № 1058-IV (у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд). Отже, з січня 2020 року, після переведення пенсійних виплат на поштове відділення, ОСОБА_1 пенсію не отримувала, та з 01.08.2020 пенсійні виплати уповноваженим органом були припиненні. Відповідач не заперечує тієї обставини, що на час призначення пенсії весь необхідний пакет документів позивачем був наданий, що також підтверджується судовим рішенням у справі №0540/7036/18-а, яким було зобов`язано призначити позивачу пенсію за віком з 19.03.2018. Відповідач не надав суду справи ніяких доказів втрати позивачем громадянства України, та/або набуття ним громадянства іншої держави. Крім того, Законом № 1058-IV передбачено, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону. Судами встановлено, що відповідачем не приймалось рішення про припинення виплати пенсії, як того вимагає ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, доказів протилежного суду не надано, що свідчить про порушення пенсійним органом діючого законодавства. Отже, беручи до уваги наведене, з урахуванням наданих судом висновків, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведено законність припинення та не виплати пенсії позивачу з 01.08.2020. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, її перерахунок, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо переведення виплати пенсії ОСОБА_1 з січня 2020 року з установи банку на поштове відділення, визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.08.2020 та зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2020 на поточний рахунок через установу банку, з виплатою виниклої заборгованості за весь період, починаючи з січня 2020 року. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача про пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає помилковими. Так, відповідно до ч.2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Тому, суд не вбачає підстав для обчислення встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду з дати призупинення (01.08.2020), внаслідок чого за наведених вище обставин вважає, що строк звернення позивача до суду з цим позовом не пропущений. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року у справі № 200/5251/22 залишити без змін. Повне судове рішення 30 травня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін А. В. Гайдар