Постанова 4806 № 308/13616/22

Справа № 308/13616/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 21.04.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Фазикош Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в м. Ужгороді, матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , за його апеляційною скаргою на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2023, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннякерування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн судового збору. В оскарженій постанові судді від 16.01.2023 вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за таких обставин. 02.10.2022, о 00 год. 28 хв., в м. Ужгород, вул. В.Балога, 4, ОСОБА_1 керував автомобілем Nissan X-Trail, н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Drager», проба позитивна 0,80 проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену вище постанову судді від 16.01.2023 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що суддею першої інстанції не було звернуто уваги на те, що його огляд на стан алкогольного сп`яніння, який провів поліцейський на місці зупинки транспортного засобу, вважається не дійсним, так як такий проведено працівником поліції з порушенням вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та не у відповідності з ч.3 ст.266 КУпАП. Апелянт вказує, що 02.10.2022, близько 00 год. 28 хв., керуючи автомобілем, не порушуючи правил дорожнього руху був безпідставно зупинений працівниками поліції, ознак сп`яніння не мав, неодноразово відмовлявся від проходження огляду на місці, просив забезпечити йому проходження огляду у мед закладі. Однак таку можливість йому не надали, натомість змусили примусово пройти освідчення з допомогою приладу DRAGER. Останній виявився несправним, результат показав лише з 20 спроби, а тому є сумнівним. Наявні у справі докази не дають підстави стверджувати, що апелянт у момент зупинки керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2023. Апелянт вказує, що в день постановлення оскаржуваної постанови, така йому судом надана не була. Копію він отримав 23.01.2023, через його захисника адвоката Йосипчука О.В., який розписався про отримання такої постанови на останній сторінці матеріалів справи. Як вбачається Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова оприлюднена 23.01.2023. В судовому засіданні в апеляційній інстанції, яке відбулося 31.03.2023 захисник Йосипчука О.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. В судове засідання, яке було призначено на 21.04.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. ОСОБА_2 30.03.2023 подав заяву про розгляд справи без його участі та ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримають в повному обсязі із наведених у ній підстав. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку, що пропущений на оскарження судового рішення строк необхідно поновити, а апеляційну скаргу задовольнити із наступних підстав. У матеріалах справи, зокрема на обкладенці справи, міститься запис від 23.01.2023 про отримання захисником Йосипчуком О.В. копії оскаржуваної постанови. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано до Ужгородського міськрайонного суду 27.01.2023. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин. З метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя його слід поновити. Що стосується доводів апеляційної скарги по суті оскарженої постанови судді Ужгородського міськрайонного суду від 16.01.2023, апеляційний суд прийшов до висновку, що вони частково є обґрунтованими і мають бути враховані. Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103. Відповідно до п. 3 Порядку та п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735 (надала Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктами 6, 7, 8 Порядку встановлено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Згідно з п. 5 Порядку, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5967133 від 02.10.2022. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, який провів поліцейський на місці зупинки транспортного засобу, в силу вимог ч.5 ст.266 КУпАП вважається не дійсним, так як такий проведено працівником поліції з порушенням вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та не у відповідності з ч.3 ст.266 КУпАП. Поліцейський, незважаючи на неодноразову відмову ОСОБА_1 в проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та бажання проходити такий огляд саме в медичному закладі, в порушення вимог ст.266 КУпАП та Інструкції, не забезпечив йому можливість проходження огляду в медичному закладі, а фактично примусив його пройти такий огляд на місці зупинки т/з. Це підтверджується, зокрема, наявним у справі відеозаписом. Із наявного в матеріалах справи відеозапису слідує, що ОСОБА_1 у момент зупинки має чітку мову, координації рухів не порушені, поведінка адекватна та відповідає обстановці, тремтіння пальців рук відсутні. Крім цього, апеляційний суд вважає результат алкотесту Drager нє є належним доказом, оскільки як слідує із того ж відеозапису, алкотестер не міг зафіксувати результат тестування кілька разів. ОСОБА_1 вимушений був продувати алкотестер близько 20 разів, протягом майже 10 хв. (00:57 - 01:06 год. згідно відеозапису) виконуючи при цьому усі вказівки поліцейського, але алкотестер ніяк не видавав результат і фіксував збій. Це викликає об`єктивні сумніви одержаного результату. Крім цього, відеозаписом події стверджується, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейського про відмову проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та про своє бажання проходити такий огляд виключно в у закладі охорони здоров`я (о 00:40:08 год., 00:41:14 год., 00:42:43 год., 00:44:16 год., 00:44:28 год., 00:46:20 год., 00:56:45 год. згідно відеозапису). Однак йому було відмовлено в цьому, всупереч встановленого законом порядку (ч.3 ст.266 КУпАП, п.7 Розділу І та п.9 Розділу II вказаної Інструкції). Отже, відеозаписом події підтверджується факт порушення працівником поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, що встановлений ст.266 КУпАП та вищевказаною Інструкцією. Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції в порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з`ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки доказам у їх сукупності. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі. Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів. Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б доводили наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення тлумачаться на його користь. Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Керуючисьст.294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2023 у даній справі щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від16.01.2023, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Г.В. Фазикош