Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8699/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8699/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в м. Києві щодо неврахування довідок про його заробітну плату за період з 1985 - 1994 р.р. № 89, № 88, № 87 та нездійснення перерахунку пенсії відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління ПФУ в м. Києві зарахувати довідки про його заробітну плату за період з 1985 - 1994 р.р. № 89, № 88, № 87 та провести перерахунок його пенсії відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно залишив без розгляду заяву позивача щодо перерахунку пенсії за віком з врахування довідки про його заробітну плату за період з 1985 - 1994 р.р. № 89, № 88, № 87, що в свою чергу, вплинуло на зменшення розміру пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням ПФУ в м. Києві подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. В обґрунтування своїх вимог апелянт заявляє, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01 липня 2000 року є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Зазначає, що призначення пенсії, її перерахунок є дискреційним повноваженням пенсійного органу, а тому суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про поновлення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача. Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 03 травня 2023 року. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2013 року отримує пенсію за віком. Позивач 11.02.2021 року звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві із заявою про проведення перерахунку його пенсії відповідно на підставі вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок про його заробітну плату за період з 1985 - 1994 р.р. № 89, № 88, №87. За результатом розгляду вказаної заяви, пенсійний орган листом від 22.02.2021 року № 2600-0305-8/29161 залишив заяву без розгляду відповідно до ст. 40 та ч.2 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважаючи відмову відповідача такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення у встановленому законом розмірі, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений у ст. 40 вказаного Закону. Відповідно до абз. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Особливості звернення за призначенням пенсії та особливості розгляду таких документів органом Пенсійного фонду України визначає Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок). Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а, починаючи з 1 липня 2000 року, індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку. Підпунктом "в" пункту 7 Порядку №22-1 визначено, що заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку). Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку). Обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17, яка, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, має бути врахована у спірних правовідносинах. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 суд дійшов наступного висновку: "… посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні". Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 81 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" визначено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Як вірно встановлено судом першої інстанції, з копії трудової книжки позивача вбачається, що останній у період з 29.09.1972 по 06.05.1996 працював у Будівельно-монтажному управлінні №2 Домобудівного комбінату №1 Ордена Леніна Київміськбуду, який 04.09.1992 був перейменований у Будівельно-монтажне управління №2 Державного комунального підприємства Домобудівний комбінат №1 державної комунальної будівельної корпорації Київміськбуд. Дослідивши приєднані до матеріалів справи довідки 26.06.2013 № 87, № 88, №89 від 26.06.2013 року, які видані ВАТ «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В.Співака», колегія суддів встановила, що позивач у період з 1985 по 1994, працював на вказаному підприємстві, отримував заробітну платню, з якої нараховувались страхові внески до Пенсійного фонду України. Зі змісту вказаних довідок видно, що вони видані на підставі особових рахунків, завірені печаткою вказаного підприємства, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за спірний період. Окрім того, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії». Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не було спростовано надані позивачем довідки та не зазначено обґрунтованої неможливості їх врахування. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду не вказав саме підстав прийняття такого рішення, однак нормами діючого законодавства України не передбачено таких повноважень відповідача саме для спірних правовідносин, як залишення заяви без розгляду. Щодо доводів апелянта про те, що перерахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, колегія суддів зазначає наступне. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5. Зокрема, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Таким чином, суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо призначення чи перерахунку пенсії. Водночас, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, а відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Як встановлено колегією суддів, відповідач залишив без розгляду заяву про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про його заробітну плату за період з 1985-1994 року №89, №88, №87. Як вже зазначено колегією суддів, таке рішення не передбачене чинним законодавством, оскільки пенсійний орган має провести перерахунок пенсії відповідно до заяви, або ж відмовити у його проведенні у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку ефективним захистом порушеного права є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2021 р. про проведення перерахунку його пенсії з урахуванням довідок про його заробітну плату за період з 1985 - 1994 р.р. № 89, № 88, № 87 та прийняти по ній рішення. Однак, як вбачається із резолютивної частини судового рішення, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 повністю, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, а тому наявні підстави для його зміни. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до вимог п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року змінити виклавши перший абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко