Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/426/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 травня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/426/23 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В., Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: 06 січня 2023 року ОСОБА_1 , через адвоката Меламеда В.Б., звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила: - визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, оригінал якої було надано 18.05.2022 року та винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яке довести до відома позивачки. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 01.09.1993 призначено пенсію як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, яка виплачувалася до моменту виїзду позивача в Ізраїль на постійне місце проживання. Починаючи з 14.09.1997 року і станом на дату звернення до суду із позовом ОСОБА_1 призначену пенсію не отримує. Представник позивача звертав також увагу, що у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року пенсіонери, які проживають за кордоном мають право на поновлення виплат їм пенсій. В подальшому 18.05.2022 року представником позивача до відповідача було надіслано нотаріально посвідчену та апостильовану особисту заяву ОСОБА_2 про поновлення пенсії з 14.09.1997 року та надано необхідні документи. Однак, листами № 2100-1202-8/12415 від 05.07.2022 року та 2100-1202-8/12884 від 26.07.2022 року заява була залишена без розгляду. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Херсонській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що законодавством не передбачено прийняття органами Пенсійного фонду України заяви про поновлення виплати пенсії, надісланою поштою громадянином України або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Тому, на думку відповідача, ОСОБА_1 порушила встановлений порядок звернення до пенсійного органу. Також суб`єкт владних повноважень доводив відсутність підстав для здійснення представництва інтересів позивачки ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої ним же довіреності як нотаріусом держави Ізраїль. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про поновлення пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області розглянути у встановленому порядку заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, оригінал якої було надано 18.05.2022 року, та прийняти вмотивоване рішення згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової позиції суду. У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема, апелянт зазначає, що подана заява про поновлення виплати пенсії не відповідала вимогам Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1, а також позивачем порушено процедуру її подання. Поряд з цим, апелянт наполягає, що у даному випадку заява про поновлення виплати пенсії мала бути поданою особисто пенсіонером, а не представником, оскільки пенсійне законодавство не передбачає можливості подачі заяви про поновлення пенсії через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Крім того, як стверджує апелянт, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки правомірності представництва інтересів позивачки в органах Пенсійного фонду України ОСОБА_3 , оскільки представник позивачки звернувся до відповідача в якості адвоката, але документи, що були долучені до звернення стосовно поновлення пенсії ОСОБА_1 , засвідчені ним же в якості нотаріуса в іноземній державі, що суперечить статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка зокрема визначає вимоги щодо несумісності діяльності адвоката і нотаріуса. Позивачем до суду відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. ОСОБА_1 є громадянкою України та їй 01.09.1993 призначено пенсію як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. 05 серпня 1997 року ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та 14 вересня 1997 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Офіційними органами Ізраїлю ОСОБА_1 був наданий документ - посвідченням особи № НОМЕР_2 , виданий органом відділення МВС 24.09.1997. Представником позивача через веб-портал Пенсійного фонду України до відповідача подано нотаріально посвідчену та апостильовану заяву позивачки про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, також подано заяву про витребування пенсійної справи з уповноваженого органу м. Сімферополя. 05.07.2022 було отримано лист відповідача від 05.07.2022 року №2100-1202-8/12415 про відмову у наданні будь-якої інформації адвокату - представнику позивачки, в якому зазначено необхідність особистої подачі заяви про поновлення пенсії. 06.07.2022 до відповідача було направлено запит з роз`ясненням норм діючого законодавства щодо надання рішення за наслідками розгляду заяви позивачки про поновлення пенсії. Проте, листом від 26.07.2022 відповідач відмовив у наданні інформації та постановленні будь-якого рішення за наслідками розгляду заяви позивачки про поновлення пенсії, як це встановлено діючим законодавством. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду поданого звернення про поновлення виплати пенсії протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з посиланням на практику Верховного Суду, виходив з того, що пенсійним законодавством передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні посилання на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Також суд вказав, що вимоги позивачки про зобов`язання відповідача винести відповідне рішення щодо поновлення виплати пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу і суд не має право перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції органу ПФУ, тому такі вимоги є передчасними. Серед іншого суд зазначив, що не поновлення виплати позивачу пенсії як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни є протиправною бездіяльністю. Крім того, суд першої інстанції зробив висновок, що за наслідком отримання заяви позивача про поновлення виплати пенсії у пенсійного органу виник обов`язок з розгляду відповідної заяви по суті поставлених у ній вимог. Оскільки за результатами розгляду поданої пенсіонером заяви відповідний орган пенсійного фонду не приймав будь-якого рішення за фактом розгляду її по суті, суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії. Судова колегія частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Спірним питанням в межах розгляду апеляційної скарги є питання правомірності бездіяльності відповідача стосовно не розгляду звернення представника позивача про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Приписами ч.5 ст.45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій також урегульовано порядком № 22-1. Згідно з положеннями пункту 2.9 порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. З системного аналізу наведених норм права судова колегія робить висновок, що особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку. При цьому надходження до територіального пенсійного органу відповідної заяви пенсіонера є підставою для її розгляду та прийняття владного рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 травня 2022 року ОСОБА_4 до ГУ ПФУ в Херсонській області через веб-портал Пенсійного фонду України подано звернення щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 із додатками (а.с. 36, 37). Листом № 2100-1202-8/12415 від 05 липня 2022 року ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника ОСОБА_1 , що з огляду на недотримання вимог чинного законодавства подане звернення залишено без виконання (а.с. 13). Листом № 2100-1202-8/12884 від 26 липня 2022 року ГУ ПФУ в Херсонській області надало відмову представнику та зазначило, що запит залишено без виконання, оскільки при поданні звернення недотримано вимог нормативних актів України (а.с. 14,15). Отже, з вказаного вбачається, що відповідач не приймав жодного рішення за поданою заявою представника ОСОБА_1 , оскільки подані звернення залишені без розгляду по суті. Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку неприйняття відповідачем рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії є протиправною бездіяльністю, оскільки чинне пенсійне законодавство України не передбачає для пенсійного органу будь-якої іншої альтернативи в прийнятті рішення у разі надходження заяви пенсіонера та більш того зобов`язує суб`єкта владних повноважень прийняти управлінське рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії на підставі такого звернення. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що ані Закон №1058, ані Порядок № 22-1 не містять заборони подання відповідних заяв представниками, повноваження яких є належним чином підтвердженими. До того ж, судова колегія вважає, що апелянт доволі обмежено трактує положення пенсійного законодавства України в частині можливості подання заяв до пенсійних органів представниками заявників, оскільки зазначення у вказаних нормативно-правових актах такого суб`єкта звернення як «заявник» не слід ототожнювати виключно із пенсіонером, який для захисту своїх прав може за необхідності користуватися відповідною правовою допомогою та уповноважувати інших осіб діяти у своїх інтересах та подавати необхідні звернення. За таких обставин, доводи апелянта про неможливість подання заяви про поновлення пенсії представником заявника є неприйнятними та відхиляються судом апеляційної інстанції, тому висновок суду першої інстанції, що пенсійне законодавство не передбачає необхідності саме особистого звернення до пенсійного органу задля вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії є правильним. Також колегія суддів не приймає доводи апелянта, що подана заява не відповідає вимогам Закону №1058 та Порядку № 22-1, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме заявою про призначення/перерахунок пенсії, копією трудової книжки, посвідченнями (а.с. 11, 17-29). При цьому суд враховує, що залишаючи без розгляду подані звернення відповідач у своїх листах не зазначав про недотримання заявником вимог щодо форми та змісту надісланого звернення. Посилання апелянта щодо неможливості здійснення представництва прав та інтересів позивача в питанні щодо поновлення виплати пенсії адвокатом Меламедом В.Б., оскільки він одночасно здійснює нотаріальну діяльність колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, що звернення до відповідача з приводу поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 було подано представником Меламедом В.Б. (а.с. 37). Також з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 здійснює нотаріальну діяльність в державі Ізраїлі та здійснював зокрема нотаріальне засвідчення заяв ОСОБА_1 (а.с. 30 зворот). У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач доводить, що ОСОБА_3 порушив вимоги щодо несумісності діяльності адвоката та останній не може здійснювати представництво інтересів позивачки, оскільки нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії не вправі зокрема вчиняти їх на своє ім`я і від свого імені. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із приведеними аргументами відповідача та зазначає, що у даному випадку слід брати до уваги, що приватноправові відносини, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 додатково пов`язані із правопорядком, встановленим в державі Ізраїль. Так, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок регламентовано Законом України «Про міжнародне приватне право» (далі Закон № 2709-IV). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2709-IV, іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави. Частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 2709-IV встановлено, право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами. У статті 31 Закону № 2709-IV визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором. Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином (ч.1, 2 статті 32 Закону № 2709-IV). Дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину (стаття 33 Закону № 2709-IV). У свою чергу, відповідно до статті 34 Закону № 2709-IV, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність. З урахуванням наявного правового регулювання, а також враховуючи те, що довіреність є одностороннім правочином, яка була посвідчена в державі Ізраїль, судова колегія приходить до висновку, що посилання апелянта на положення виключно українського законодавства за наявності іноземного елементу є необґрунтованими. Апелянтом не доведено у процесуальний спосіб, що подана довіреність є недійсною чи нікчемною, що спростовує твердження відповідача про відсутність повноважень у представника Єльяшевич Е.Н. діяти в її інтересах. Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 здійснює нотаріальну діяльність в Україні, тому за вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що вимоги щодо несумісності адвокатської та нотаріальної діяльності були порушені. Таким чином, довід апелянта про те, що ОСОБА_3 не може представляти інтереси ОСОБА_1 є безпідставним, тому судом не приймається. Разом із тим, враховуючи те, що оскаржуване рішення містить суперечливі висновки в частині наявності правових підстав для поновлення виплати пенсії позивачу, і вказане може трактуватися сторонами по-різному, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду в мотивувальній частині та виключити абз. 41 мотивувальної частини, за яким суд прийшов до висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача стосовно не поновлення виплати пенсії. Адже, як в подальшому вірно зазначив суд першої інстанції, прийняття рішення про поновлення чи не поновлення виплати пенсії є компетенцією пенсійних органів, а не суду. При цьому таке рішення може бути прийняте лише за умов відповідного звернення пенсіонера та надання необхідних документів, передбачених пенсійним законодавством. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент розгляду цієї адміністративної справи рішення про відмову у поновленні виплати пенсії щодо позивача не приймалося та не оскаржується у даній справі, тому суд не може надавати оцінку тим обставинам, які не є предметом розгляду справи. До того ж суд не наділений повноваженнями здійснювати превентивний захист прав та інтересів особи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав, викладених вище. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 11 січня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року змінити шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду абзац 41, за яким суд вважав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не поновлення виплати позивачу пенсії як члену сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко